Регулювання участі інвесторів у приватизації
Головна мета приватизації полягає в появі ефективних власників, які здатні здійснити необхідні капітальні вкладення та налагодити нормальний виробничий процес. Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється відповідно до: Законів України «Про приватизацію майна державних підприємств» (1992 р.), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (1992 р.), «Про приватизаційні папери» (1992 р.); Указів Президента України «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні» (1994 р.), «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі» (1995 р.), «Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні» (1999 р.); Державної програми приватизації на поточний рік, щорічно затверджуваної Верховною Радою України, та інших нормативних актів.
Ця сфера регулювання інвестиційної діяльності представлена найбільшою кількістю законодавчих актів, однак на реальних процесах участі інвесторів у приватизації це поки що суттєво не позначилося. За час реформ змінили форму власності понад 22 тис. державних і 57 тис. комунальних об’єктів, у тому числі близько 11,4 тис. великих і середніх підприємств, 63 тис. об’єктів малої приватизації та 3,2 тис. самостійних об’єктів незавершеного будівництва[9].На першому етапі приватизації майже 60 % вартості об’єктів державної та комунальної власності було продано громадянам в обмін на приватизаційні сертифікати. У період 1992—1998 рр. від продужу державної власності надійшло до державного бюджету 646 млн грн. За 1999—2001 рр. ця сума становила 4 млрд 902 млн грн, що вкрай недостатньо для активізації процесу державного інвестування у пріоритетні напрями розвитку економіки[10].
Нині сертифікатну приватизацію в Україні закінчено. Вона забезпечила швидкі темпи роздержавлення, право всіх громадян на безоплатне отримання частки державного майна, але відбувалася тоді, коли грошові заощадження населення поглинула інфляція, а політична нестабільність відлякувала не тільки іноземного, а й вітчизняного інвестора.
Наслідком цього стало те, що підприємства, вибрані для сертифікатної приватизації, не одержали інвестицій. Замість реальних власників з’явилася безліч дрібних акціонерів, котрі, як правило, не впливають ні на управління підприємствами, ні на вироблення стратегії їх розвитку.Перехід до грошового етапу приватизації дасть змогу залучити більшу кількість інвестицій. До того ж, у 1999 р. було передбачено провести приватизацію привабливих підприємств вітчизняної економіки — об’єктів енергетики, нафтогазового комплексу, хімічної промисловості, металургії та машинобудування. Це дало можливість виконати програму приватизації у частині надходження коштів до державного бюджету на 85 %.
Ефективними засобами грошової приватизації є проведення аукціонів, комерційних і некомерційних конкурсів з продажу майна, яке перебуває в державній власності. Якщо аукціони та комерційні конкурси є способами залучення до бюджету коштів, які згодом (через перерозподіл бюджету) можуть інвестуватися у виробництво, то некомерційні конкурси проводяться з метою залучення інвестицій безпосередньо в підприємства, що продаються. За результатами некомерційного конкурсу покупець приватизованого підприємства (або пакета акцій) повинен не тільки сплатити його ціну, а й виконати умови конкурсу щодо інвестування виробництва. Цей механізм дає державі можливість впливати на напрями та обсяги інвестицій і контролювати їх здійснення.
З 11 тис. договорів, що перебувають на контролі органів приватизації, 767 договорів (7 %) стосуються продажу пакетів акцій під інвестиційні зобов’язання. Згідно з цими договорами протягом 1995—2003 рр. має надійти інвестицій на суму 1,7 млрд грн і 700 млн дол. США. Фактично за 1995—1998 рр. надійшло інвестицій на суму 560 млн грн і 287 млн дол. США[11]. Проте надходження інвестиційних коштів і досі є незадовільним.
Активізувати участь інвесторів у приватизації можна поширенням застосування некомерційних (інвестиційних) конкурсів; створенням для інвесторів найвигідніших умов оподаткування; дальшим удосконаленням механізму запобігання невиконанню покупцями державного майна умов договорів купівлі-продажу; застосуванням способів ліквідації збиткових підприємств як юридичних осіб, їх наступною реструктуризацією; залученням іноземних інвесторів до приватизації.
Еще по теме Регулювання участі інвесторів у приватизації:
- 10.2.2. Управління процесами приватизації в Україні. Способи приватизації
- 3.1. Фінансово-бюджетне регулювання. 3.2. Податкове регулювання. 3.3. Грошово-кредитне регулювання. 3.4. Державне регулювання ринку цінних паперів
- АДРЕСНЕ МІКРОСТРАХУВАННЯ ЗА УЧАСТІ ДЕРЖАВИ ТА СПОНСОРІВ
- 11.1. Сутність і мета соціальної політики. 11.2. Основні завдання та показники соціальної політики. 11.3. Реальні доходи населення та їх регулювання. 11.4. Регулювання обсягу споживання матеріальних благ і послуг. 11.5. Державне регулювання оплати праці. 11.6. Регулювання ринку праці та зайнятості населення
- Питання 68. Необхідність участі держави в економічних процесах.
- 14.6. Регіональні аспекти управління процесами приватизації в Україні
- 2.2. Комунікативний потенціал унормованих законодавством форм безпосередньої участі громадян
- Державний сектор країн ЦСЄ. Особливості і проблеми процесу приватизації
- 10.2. Державне управління процесами приватизації
- 1.1. Вади ринкового саморегулювання. 1.2. Функції держави в сучасній економіці. 1.3. Сутність державного регулювання економіки. 1.4. Методи державного регулювання економіки. 1.5. Система органів державного регулювання економіки
- 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
- 4.1. Структура та структурні зрушення в розвитку економіки. 4.2. Види структурних співвідношень в економіці. 4.3. Державне регулювання структурних зрушень в економіці. 4.4. Державне регулювання інвестиційної діяльності
- Саморегулювання та державне регулювання економіки
- 53. Кредитно-грошове регулювання.