Регулювання участі інвесторів у приватизації

Головна мета приватизації полягає в появі ефективних власників, які здатні здійснити необхідні капітальні вкладення та налагодити нормальний виробничий процес. Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється відповідно до: Законів України «Про приватизацію майна державних підприємств» (1992 р.), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (1992 р.), «Про приватизаційні папери» (1992 р.); Указів Президента України «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні» (1994 р.), «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі» (1995 р.), «Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні» (1999 р.); Державної програми приватизації на поточний рік, щорічно затверджуваної Верховною Радою України, та інших нормативних актів.

На першому етапі приватизації майже 60 % вартості об’єктів державної та комунальної власності було продано громадянам в обмін на приватизаційні сертифікати. У період 1992—1998 рр. від продужу державної власності надійшло до державного бюджету 646 млн грн. За 1999—2001 рр. ця сума становила 4 млрд 902 млн грн, що вкрай недостатньо для активізації процесу державного інвестування у пріоритетні напрями розвитку економіки[10].

Нині сертифікатну приватизацію в Україні закінчено. Вона забезпечила швидкі темпи роздержавлення, право всіх громадян на безоплатне отримання частки державного майна, але відбувалася тоді, коли грошові заощадження населення поглинула інфляція, а політична нестабільність відлякувала не тільки іноземного, а й вітчизняного інвестора.

Перехід до грошового етапу приватизації дасть змогу залучити більшу кількість інвестицій. До того ж, у 1999 р. було передбачено провести приватизацію привабливих підприємств вітчизняної економіки — об’єктів енергетики, нафтогазового комплексу, хімічної промисловості, металургії та машинобудування. Це дало можливість виконати програму приватизації у час­тині надходження коштів до державного бюджету на 85 %.

Ефективними засобами грошової приватизації є проведення аукціонів, комерційних і некомерційних конкурсів з продажу майна, яке перебуває в державній власності. Якщо аукціони та комерційні конкурси є способами залучення до бюджету коштів, які згодом (через перерозподіл бюджету) можуть інвестуватися у виробництво, то некомерційні конкурси проводяться з метою залучення інвестицій безпосередньо в підприємства, що продаються. За результатами некомерційного конкурсу покупець приватизованого підприємства (або пакета акцій) повинен не тільки сплатити його ціну, а й виконати умови конкурсу щодо інвестування виробництва. Цей механізм дає державі можливість впливати на напрями та обсяги інвестицій і контролювати їх здійснення.

З 11 тис. договорів, що перебувають на контролі органів приватизації, 767 договорів (7 %) стосуються продажу пакетів акцій під інвестиційні зобов’язання. Згідно з цими договорами протягом 1995—2003 рр. має надійти інвестицій на суму 1,7 млрд грн і 700 млн дол. США. Фактично за 1995—1998 рр. надійшло інвестицій на суму 560 млн грн і 287 млн дол. США[11]. Проте надходження інвестиційних коштів і досі є незадовільним.

Активізувати участь інвесторів у приватизації можна поширенням застосування некомерційних (інвестиційних) конкурсів; створенням для інвесторів найвигідніших умов оподаткування; дальшим удосконаленням механізму запобігання невиконанню покупцями державного майна умов договорів купівлі-продажу; застосуванням способів ліквідації збиткових підприємств як юридичних осіб, їх наступною реструктуризацією; залученням іноземних інвесторів до приватизації.