Система методів ДРЕ

Теорія державного регулювання економіки проголошує необхідність системного підходу до вибору засобів і методів впливу держави на суб’єкти економічних відносин. Регулюванню підлягають складні процеси життєдіяльності суспільства, на які не здатні ефективно впливати окремі важелі або будь-які вибіркові, незбалансовані їх комбінації.

Системний підхід передбачає інтеграцію у цілісну систему, по-перше, елементів, які формують стратегію соціально-економіч­ного розвитку, по-друге, елементів, які утворюють підсистему регуляторів.

Стратегія соціально-економічного розвитку формується через макроекономічне прогнозування (передбачення можливого стану об’єктів у майбутньому і визначення альтернатив розвитку), макроекономічне планування (визначення цілей і пріоритетів розвитку та заходів, спрямованих на досягнення цілей) і державне програмно-цільове планування (визначення найбільш актуальних соціально-економічних проблем і заходів для розв’язання цих проблем).

Стратегічні орієнтири та конкретні умови соціально-еконо­мічного розвитку, пов’язані зі змінами кон’юнктури на рин­ку, обумовлюють використання цілого арсеналу методів ДРЕ.

Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їх ефективного функціонування відповідно до напрямів державної економічної політики. Кожний метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів тощо).

Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу (табл. 1.1). У деяких літературних джерелах до методів регулювання відносять також донорські та протекціоністські інструменти.

Таблиця 1.1

Класифікація методів державного регулювання економіки