Тема 3 Фінансова політика

Програмна анотація

1. Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки.

2. Податки як інструмент державного регулювання економіки.

3. Грошово-кредитне регулювання економіки.

3.1. Національний банк як суб’єкт державного регулювання економіки, його завдання та функції.

3.2. Інструменти грошово-кредитного регулювання економіки.

3.3. Відсоткова й антиінфляційна політики та їх вплив на економіку.

4. Фінансово-кредитне регулювання економіки.

*Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки

Бюджет – це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади.

Функції державного бюджету:

1) фіскальна (забезпечення необхідних ресурсів для функціонування органів влади);

2) алокаційна (переміщення в економіці ресурсів відповідно до національних пріоритетів);

3) стабілізаційна (збільшення або зменшення сукупного попиту, стимулювання або гальмування виробництва шляхом вибору певної системи оподаткування, забезпечення фінансової допомоги для розвитку окремих галузей і сфер діяльності);

4) перерозподільча (коригування розподілу доходів з метою досягнення певної соціальної рівності).

Основні параметри бюджету:

· абсолютні розміри;

· питома вага ВВП, що перерозподіляється через бюджет;

· обсяг і структура доходів бюджету;

· обсяг і структура видатків бюджету;

· обсяг бюджетного дефіциту та структура джерел його фінансування.

Головні суб’єкти державного регулювання бюджетної сфери:

· Міністерство фінансів;

· Міністерство економіки;

· Головне контрольно-ревізійне управління;

· Державне казначейство;

· Державна податкова адміністрація;

· Державна митна служба.

Бюджетна політика – це ідеологія формування бюджету, визначення джерел і сум надходження коштів до нього, державних видатків, шляхи покриття дефіциту.

Бюджетне регулювання – система, в якій сигнали, що генеруються суб’єктом регулювання через зміни у бюджетних доходах та видатках, активізують низку взаємозалежних економічних явищ та процесів, наслідком чого стає встановлення необхідних у конкретно-історичних умовах кількісно-структурних параметрів сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Складові бюджетного регулювання:

· регулювання розподілу ВВП на національний доход та фонд відшкодування, яке здійснюється через встановлення норм і правил, що регулюють процеси перенесення вартості засобів праці на новостворену продукцію (нарахування амортизації);

· коригування частини національного доходу, яка вилучається державою на правах власника засобів виробництва (дивідендна політика);

· безпосереднє регулювання рівня заробітної плати у державному секторі економіки;

· регулювання частки доходів фізичних та юридичних осіб, що вилучається у формі податків у державний та місцевий бюджети;

· визначення умов надання соціальної допомоги та здійснення трансфертних виплат соціально незахищеним верствам населення. Механізми бюджетного регулювання

Дефіцит державного бюджету – перевищення витрат бюджету над його доходами.

Державний борг – це накопичені боргові зобов’язання держави.

Негативні економічні наслідки зростання державного боргу:

· посилення диференціації доходів населення внаслідок концентрації державних зобов’язань у заможної його частини;

· підрив дії економічних стимулів розвитку виробництва через підвищення норм оподаткування;

· передача частини створеного у країні продукту за кордон;

· зниження міжнародного авторитету країни;

· підвищення ставки відсотка на капітал, скорочення капіталовкладень;

· посилення невпевненості населення щодо майбутнього країни.

*Податки як інструмент державного регулювання економіки

Податки – платежі з доходів і майна юридичних та фізичних осіб, що здійснюються до бюджетів різних рівнів на принципах обов’язковості, примусовості, терміновості та безвідплатності.

Податки – один з основних інструментів, який забезпечує ефективне державне регулювання економіки, виконуючи фіскальну (формує бюджетні надходження) та економічну функцію (впливає на відтворення, стимулює або стримує його розвиток, посилює або зменшує нагромадження капіталу, розширює чи звужує платоспроможність населення).

Напрямки впливу податків на процес відтворення:

1. Держава, маніпулюючи податком на прибуток підприємств, впливає на процеси нагромадження капіталу.

2. Міри податкового регулювання використовуються для стимулювання конкурентоспроможності тих чи інших галузей шляхом надання податкових пільг у вигляді знижок на вичерпання надр.

3. За допомогою податкових пільг держава може:

· впливати на територіальне розміщення виробничих сил;

· створювати певні умови для розвитку соціальної сфери;

· стимулювати капіталовкладення в окремі сектори економіки;

· створювати умови для розширення сукупного попиту на товари виробничого та споживчого призначення.

Податкова система – сукупність податків і податкових платежів, що сплачуються державі у визначеному законодавством країни порядку.

Податкова система:

· забезпечує фінансову базу держави;

· є головним знаряддям економічної політики держави.

Система оподаткування повинна враховувати конкретні умови країни:

· рівень розвитку економіки;

· зовнішню і внутрішню політики;

· традиції народу;

· географічне положення;

· кліматичні умови;

· інші чинники.

Головні принципи побудови системи оподаткування:

1) стимулювання підприємництва, виробництва та інвестиційної активності шляхом запровадження пільг з оподаткування прибутку;

2) обов’язковість податкових зобов’язань;

3) залежність обсягу податкових зобов’язань від розміру доходів згідно з визначеною шкалою;

4) передбачуваність;

5) принцип рівномірності сплати;

6) принцип антиінфляційної спрямованості;

7) принцип економічної ефективності;

8) принцип соціальної справедливості;

9) принцип конфіденційності;

10) принцип зручності;

11) стабільність.

Податкова система повинна бути стабільною принаймні протягом 3-5 років. Лише тоді можна:

· прогнозувати доходи і видатки на перспективу;

· інвестувати прибуток у виробництво;

· вести реальну бюджетну політику.

*Грошово-кредитне регулювання економіки

1. Національний банк як суб’єкт державного регулювання економіки, його завдання і функції

Центральний банк:

· очолює банківську, регулює кредитну та грошову системи країни;

· має монопольне право на грошову емісію;

· здійснює грошово-кредитну політику в інтересах національної економіки.

В Україні роль центрального банку виконує Національний банк України.

Основні функції НБУ:

1) розробка і впровадження разом із урядом ефективної грошово-кредитної політики;

2) здійснення грошової емісії і контроль за грошовим обігом;

3) здійснення міжбанківських розрахунків, у т. ч. і в міжнародних відносинах;

4) продаж кредитних ресурсів комерційним банкам, кредитування уряду;

5) регулювання та контроль за діяльністю комерційних банків та інших кредитних організацій;

6) здійснення валютного регулювання і забезпечення конвертованості національної валюти;

7) зберігання та регулювання золотовалютних резервів;

8) управління державним боргом.

Головні завдання НБУ України:

1) створення умов неінфляційного розвитку економіки держави;

2) підтримання ліквідності банківської системи;

3) збільшення обсягів і поліпшення кредитного портфеля комерційних банків;

4) орієнтація кредитного портфеля комерційних банків на обслуговування реального сектора.

2. Інструменти грошово-кредитного регулювання економіки

Грошово-кредитна політика – діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання при низькому рівні інфляції і безробіття, вирівнювання платіжного балансу країни.

Таблиця 3.1.

Порівняльна характеристика інструментів прямого та непрямого впливу на грошово-кредитну політику

Встановлення розмірів обов’язкових резервів для комерційних банків передбачає збереження певної частини коштів комерційних банків (їхніх активів) у вигляді резервів на спеціальному рахунку в центральному банку країни.

Обов’язкові резерви використовують для:

· вирішення довготермінових проблем стабілізації грошового обігу;

· антиінфляційної боротьби;

· обмеження темпів зростання грошової маси;

· вилучення надлишкових коштів із грошової сфери;

· регулювання попиту на банківські ресурси;

· формування жорсткого зв’язку між грошовою базою і грошовою масою.

Зміна розмірів обов’язкових резервів – це потужний інструмент державного регулювання економіки.

Операції на відкритому ринку

Зміна облікової ставки

Проведення облікової політики – встановлення центральним банком ставки облікового відсотка.

Облікова ставка – це ставка, за якою центральний банк країни продає кредитні ресурси комерційним банкам, які, у свою чергу, під позичковий відсоток надають кредити суб’єктам економіки.

Її застосовують для:

· обліку державних короткотермінових зобов’язань;

· переобліку комерційних векселів і ставки рефінансування у разі надання кредитів комерційним банкам.

Розмір облікової ставки встановлюється державою залежно від господарської кон’юнктури та цілей економічної політики.

Банки можуть одержувати позики від центрального банку в різній формі. Центральний банк може:

· проводити редисконт цінних паперів;

· давати кредити під заставу;

· рефінансувати деякі кредити комерційних банків;

· давати кредити без будь-якої застави.

Дисконтна політика – регулювання державою дисконтної ставки, тобто відсотка, який береться банками у разі надання кредитів та обліку векселів.

Дисконтну ставку визначають з огляду на:

· поточні темпи інфляції;

· попит та пропозицію кредитних ресурсів на міжбанківському ринку;

· ситуацію на валютному та фондовому ринках.

Чинники, що обумовлюють високий рівень кредитних ставок комерційних банків порівняно із дисконтною ставкою НБУ:

· високі інфляційні очікування, що перевищують поточний рівень інфляції;

· різке збільшення у пасивах банків обсягу коротко- і середньотермінових депозитів порівняно з коштами клієнтів;

· низька питома вага кредитних операцій в активах банків;

· кредитування імпорту під високі відсотки. *Фінансово-кредитне регулювання економіки

Фінансово-кредитне регулювання – сукупність державних заходів щодо структурно-кількісних змін у фінансових ресурсах та пропозиції грошової маси, здійснених з метою підтримки динамічної макроекономічної рівноваги.

Головна перевага прямих інструментів – ефективність контролю за розширенням кредиту та за ставками відсотку.

Для забезпечення ефективності інструментів прямого впливу необхідно:

· мати відповідну правову базу;

· мати надійні системи банківської звітності;

· запобігати тривалих затримок з поданням звітів.

Контрольні питання

1. Визначте функції державного бюджету.

2. Розкрийте механізми бюджетного регулювання.

3. Які негативні економічні наслідки має зростання державного боргу?

4. Що таке податкова система?

5. Які основні недоліки має чинна податкова система України?

6. Охарактеризуйте основні функції Національного банку України.

7. Що таке дисконтна політика?

Література

1. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. – К.: Атіка, Ельга – Н, 2000. – С. 183-226.

2. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 72-120.

3. Стигліц Д.Е. Економіка державного сектору, Пер. з англ. К: Основи, 1998. – С. 463-598.

4. Тарасевич В.Н. Очерки теории переходной экономики. – К.: Наукова думка, 2001. – С. 116-120, 152-165.

5. Луніна І.О. Ключеві проблеми податкової політики України в 1998-2001 роках // Економіка і прогнозування. – 2002. – №1. – С. 37.

6. Лебеда Т.Б. Податково-бюджетна політика та економічне зростання. – 2002. – №1. – С. 93.

7. Білоцерківець В.В. Податкове регулювання економічного зростання в Україні: Теоретично-класифікаційний аспект. – У зб.: Проблеми теорії та практики економічної політики України на сучасному етапі: збірник наукових праць / Кафедра економічної теорії та основ підприємництва Національного гірничого університету. – Дніпропетровськ, 2003. – Вип.1. – С. 95-101.