6.2. Особливості проведення ревізії в бюджетній установі

Контроль в бюджетній установі – це сукупність заходів, які проводять уповноважені органи з метою перевірки законності, доцільності та ефективності використання бюджетних коштів установою.

Згідно зі ст. 26 Бюджетного кодексу зовнішній контроль фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою – в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України – відповідно до його повноважень, визначених законом. [11]

Завданнями контролю в бюджетній установі є перевірка :

1. дотримання правил ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

2. дотримання соціальних гарантій працівників;

3. дотримання платіжної дисципліни;

4. недопущення фіктивних фінансових операцій і відмивання «брудних» грошей;

5. недопущення нецільового і неефективного використання бюджетних коштів;

6. недопущення нецільового використання фінансових ресурсів, отриманих за пільгами з оподаткування;

7. дотримання порядку та процедур державних і комунальних закупівель;

8. недопущення нецільового і неефективного використання майна державної і комунальної власності;

9. недопущення нецільового використання кредитів і позик, отриманих під гарантії Уряду.

Принципи контролю в бюджетній установі

принцип незалежності - органи, уповноважені на здійснення контролю, мають функціональну, організаційну, оперативну та фінансову незалежність, необхідну для об’єктивного і ефективного виконання завдань;

принцип об’єктивності та неупередженості - органи, уповноважені на здійснення контролю, у своїх діях мають виходити з державних інтересів, дотримуватися професійної етики і не повинні зловживати наданими їм повноваженнями;

принцип повноти - охоплення всієї сукупності дій учасників бюджетного процесу під час здійснення контролю і відображення виявлених фактів вчинення бюджетних правопорушень;

принцип єдності - єдність забезпечується єдиною правовою базою та єдиними стандартами у сфері здійснення контролю;

принцип обґрунтованості - результати контролю ґрунтуються на законодавстві та підтверджуються документально;

принцип публічності - органи, уповноважені на здійснення контролю, забезпечують доступність його результатів;

принцип відповідальності - кожний орган, уповноважений на здійснення контролю, відповідає за свої дії або бездіяльність.

Метод контролю в бюджетних установах є вираженням засад загального підходу до об’єкта контролю.

Відповідно методикою контролю в бюджетних установах є сукупність технічних (методичних) прийомів контролю, яка дає змогу всебічно, повно і об’єктивно дослідити господарські і фінансові операції підприємства, установи чи організації незалежно від форми і часу їх здійснення з метою виявлення, усунення і попередження вад в порушень у використанні фінансових ресурсів.

Загальнонауковими прийомами визнаються аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний і функціонально-вартісний аналіз тощо. Специфічні прийоми контролю об’єднують у групи:

органолептичні (інвентаризація, контрольні заміри робіт, спостереження, технологічний контроль, експертиза, службове розслідування, експеримент),

розрахунково-аналітичні (економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи),

документальні (дослідження документів, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання),

узагальнення і реалізація результатів контролю (групування вад, документування результатів проміжного контролю, аналітичне групування, слідчо-юридичне обґрунтування, систематизований виклад вад в акті комплексної ревізії, ухвалення рішень за результатами ревізій, контроль за виконанням ухвалених рішень). Проведення ревізії в окремій бюджетній установі – це багатоступеневий та складний процес, який проходить ряд етапів.