3.5. оперативний облік за операціями з іноземною давальницькою сировиною

Міжнародні економічні операції з переробки іноземної давальницької сировини вважаються поширеними в Україні. Вони дають певні економічні переваги, такі як:

¾ завантаженість національних виробничих потужностей (відсутність простою);

¾ забезпеченість роботою перевізників, працівників страхових компаній, складських приміщень тощо;

¾ забезпечення робочих місць основного та допоміжного виробництва, адміністративного персоналу;

¾ участь у роботі національних висококваліфікованих кадрів;

¾ поповнення бюджету коштами з податків і т.

Але є і негативні сторони:

¾ низький рівень оплати праці порівняно з аналогічними роботами, що виконуються за кордоном;

¾ зношення виробничих потужностей;

¾ відсутність прав власності (в основному) на виготовлювану готову продукцію тощо.

Також слід урахувати, що наші національні переробники займаються операціями з переробки давальницької сировини не тому, що їм це дуже вигідно, а тому що вони самі не мають достатньої кількості обігових коштів для закупівлі сировини з метою аналогічної переробки. Саме цим зумовлена практика отримувати від іноземного контрагента частину давальницької сиро­вини як розрахунок за її переробку.

Операції з іноземною давальницькою сировиною (окремі питання їх реалізації) регулюються різними нормативними актами. Основним є Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.95 р. № 327/95-ВР.

Згідно з чинним законодавством до операцій з іноземною давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах на­лежать операції з переробки (обробки, збагачення, використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та виконавців, а також етапів переробки даної сировини) ввезеної на митну територію України або закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні з метою отримання готової про­дукції за відповідну плату.

Під поняттям «давальницька сировина» розуміється сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії для використання у виробництві готової продукції.

Відразу зауважимо, що термін «іноземна давальницька сировина» є невдалим, хоча й загальноприйнятим. Так, якщо іноземний контрагент закуповує за іноземну валюту на митній території України якусь продукцію і потім її використовує як власну (іноземну) давальницьку сировину в Україні, то ця давальницька сировина, з точки зору належності (визначається сертифікатом походження товару) не є іноземною, а національною.

А тому правильно було б називати «давальницька сировина, що є іноземною власністю» або «давальницька сировина контрагента (іноземного замовника)».

Насамперед розглянемо існуючі різновиди операцій з іноземною давальницькою сировиною, тобто можливі варіанти щодо:

· походження сировини;

· разової переробки або кількох стадій переробки;

· способів реалізації готової продукції;

· способів розрахунку за переробку.

Детальніше:

1. Іноземна давальницька сировина (щодо походження) може бути:

¾ увезена в Україну із-за кордону;

¾ закуплена в Україні і вважатися теж іноземною господарською власністю;

¾ готовою продукцією або напівфабрикатом у результаті по­передньої стадії переробки (обробки, збагачення) на території України тощо.

2. Іноземна давальницька сировина може перероблюватись (оброблюватись, збагачуватись) один раз у закінчену готову продукцію і, наприклад, вивозитись за кордон, а може підлягати кільком стадіям переробки.

Так, новогвінейські боксити (власність Республіки Франція) ввозяться на територію України для кількох операцій з давальницькою сировиною:

¾ збагачення руди на українському комбінаті;

¾ вироблення з руди алюмінію на іншому комбінаті;

¾ виготовлення з алюмінію дюралюмінію;

¾ виготовлення з дюралюмінію деталей для літаків;

¾ участь у виробництві літаків тощо.

Як бачимо, якщо замовник (власник давальницької сировини) сплачує кошти (або будь-яким чином оплачує) на кожній стадії переробки давальницької сировини, то він відповідно є власником готової продукції, що з неї вироблена.

Таким чином, можуть відбуватись операції з переробки інозем­ної давальницької сировини на території України за кількома стадіями.

3. Готова продукція, що виготовлена з іноземної давальницької сировини, може:

¾ реалізуватись на території виготовлення (Україна);

¾ реалізуватись у третіх країнах;

¾ повернутись у країну замовника переробки давальницької сировини;

¾ бути давальницькою сировиною для подальшої обробки на території України;

¾ бути давальницькою сировиною для подальшої переробки в інших (третіх) країнах;

¾ повертатись до країни виготовлення (добування);

¾ бути часткою в розрахунках за переробку на певній стадії тощо.

4. Є кілька способів розрахунку за переробку давальницької сировини:

¾ грошовими коштами;

¾ частиною давальницької сировини;

¾ частиною готової продукції;

¾ комбіновано.

Ці вищенаведені особливості слід ураховувати при укладанні зовнішньоекономічного договору на переробку іноземної давальницької сировини та при здійсненні оперативного і бухгалтерського обліку за операціями з іноземною давальницькою сировиною.

Далі ми на найпростішому прикладі договору про переробку імпортної давальницької сировини розглянемо як ведеться бухгал­терський облік такої операції за стадіями її виконання.

З метою належного виконання операції з іноземною давальницькою сировиною необхідно визначити основні етапи роботи та завдання облікового та іншого персоналу національного підприємства. До них мають належати:

1. Складання міжнародного економічного контракту:

¾ попереднє опрацювання головним бухгалтером (або іншим уповноваженим обліковцем) тих положень зовнішньоекономічного контракту, які будуть безпосередньо впливати на зміни стану фінансово-господарських засобів підприємства;

¾ присутність на переговорах з контрагентами головного бух­галтера;

¾ увести обов’язкове візування самого тексту зовнішньоекономічного контракту та додатків до нього обліковим персоналом.

2. Оподаткування:

¾ визначення митної вартості та сплата сум мита, митного збору, податку на додану вартість, акцизного збору;

¾ правильне віднесення витрат на сплату податків;

¾ забезпечення дотримання правил вексельного обігу.

3. Документальне оформлення:

¾ оформлення митної документації на ввезення іноземної давальницької сировини;

¾ оформлення та сплата сум мита, митного збору, податку на додану вартість, акцизного збору;

¾ оформлення прийняття на позабаланс давальницької сировини;

¾ оформлення передачі давальницької сировини у виробництво;

¾ оформлення прийняття на баланс давальницької сировини, що надійшла як розрахунок за переробку;

¾ визначення собівартості переробки давальницької сировини;

¾ розмежування витрат на виробництво готової продукції з іноземної давальницької сировини та власної;

¾ оформлення митної документації на вивезення готової продукції на адресу замовника;

¾ оформлення та сплата сум митного збору та інших передбачених обов’язкових платежів при митному оформленні вивезення готової продукції тощо.

4. Облік господарських операцій:

¾ забалансовий облік митної вартості давальницької сировини;

¾ облік податків, зборів та платежів;

¾ облік і контроль продукції під час її зберігання та переробки;

¾ облік транспортних та інших витрат;

¾ облік витрат на переробку давальницької сировини;

¾ облік розрахункових операцій (за наявності);

¾ забалансовий облік вексельних операцій;

¾ облік зворотного повернення (експорту) готової продукції, виготовленої з давальницької сировини іноземного замовника тощо.

За вищезазначеним поділом розглянемо на практичному прикладі весь фінансово-економічний процес отримання, переробки іноземної давальницької сировини в готову продукцію та її повернення іноземному замовникові.