ЧИ ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ ВПЛИВАЄ НА ГРОШОВУ МАСУ?

У ряді країн уряд може просто прийняти рішення про друкування грошей для фінансування дефіциту, використовуючи свої випущені Державною скарбницею платіжні засоби для оплати товарів і послуг.

¹ Використання слова «друкування» є трохи неправильним у цій фразі. Що суттєво для такого методу фінансування урядових видатків, так це не фактичне друкування грошей, а радше випуск грошових зобов’язань для населення, після того як їх було віддруковано.

Графік 18.1. Процентні ставки і дефіцит державного бюджету.

Коли Державна скарбниця випус­кає облігації для фінансування бюд­жетного дефіциту, то крива про­позиції облігацій переміщується пра­воруч з Bi до В|. Багато економістів поділяють думку, що рівновага пе­реміщується у точку 2, бо крива попиту на облігації залишається незмінною. Тому процентна ставка зростає з гі до г’з- Проте адепти «рікардіанської рівності» твердять, що крива попиту на облігації також збільшується до Br, що переміщує рівновагу у точку 2', в якій про­центна ставка залишається незмін­ною на рівні гі.

Процентна ставка (г)

Кількість облігацій (В)

коли ФРС готова купувати облігації, що випущені Державною скар­бницею для фінансування дефіциту. Оскільки рішення про емісію грошей для фінансування бюджету не автоматичне, а радше залежить від ФРС, то постає природне запитання: які методи фінансування використовуються і чому? Чому ми так багато читаємо про «дефіцити бюджету»?

Чи впливає бюджетний дефіцит на грошову масу, чи ні, залежить від того, який спосіб ФРС вибирає для проведення грошової політики. Якщо політика ФРС спрямована на попередження високих процентних ставок (ймовірність цього ви побачите в розділі 20), то багато економістів вважають, що в такій ситуації бюджетні дефіцити вестимуть до емісії грошей.

Однак такі економісти, як Роберт Баро з Гарвардського університету, не погоджуються з тезою, що бюджетні дефіцити впливають на грошову масу у спосіб, що описаний вище. Аналіз цих економістів (який Ба­ро назвав «рікардіанська рівність», за ім’ям британського економіста

XIX ст. Давида Рікардо) показує: коли уряд, керуючи дефіцитом, випускає облігації, то населення усвідомлює, що це стане підставою для підвищення податків у майбутньому, для того щоб розплачуватися за ці облігації. Населення, отже, заощаджує більше, сподіваючись цих майбутніх податків. Тому чистий наслідок полягає в тому, що попит населення на облігації зростає, аби урівноважити зрослу пропозицію. Крива попиту на облігації переміщується праворуч до B⅜ на графі­ку 18.1, залишаючи процентні ставки незмінними на рівні i₁. Для ФРС немає необхідності купувати облігації, щоб утримати від зростання процентні ставки.

Вплив бюджетних дефіцитів на процентні ставки і монетарну по­літику цілком суперечливий, і ми повернемося до питання про бюджетні дефіцити і їхні впливи на грошову масу та пропозицію грошей, коли з’ясовуватимемо загальні питання бюджетних дефіцитів та інфляції у розділі 28. Важливим моментом, який варто пам’ятати, є те, що бюджетні дефіцити можуть призвести до емісії грошей.