МІЖБАНКІВСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯ

Міжбанківські об’єднання відіграють усе помітнішу роль у Діяльності банківської систем. Вони утворюються банками (інши­ми установами за участю банків) з метою координації та узгоджен-

ня дій, підвищення ефективності своєї політики, для захисту своїх професійних інтересів та ін.

На їх основі відбувається поєднання ресурсів і зусиль для спільного здійснення масштабних проектів, цільових програм, зміцнення позицій (впливу) в тій чи іншій сфері діяльності.

Перші міжбанківські об’єднання виникли як наслідок станов­лення промислових монополій (концентрації промислового капіта­лу) та конкурентної боротьби між банками. Основними способами створення міжбанківських об’єднань стали:

а) злиття самостійних банків;

б) поглинання одним банком своїх конкурентів.

Нині існує велика кількість різноманітних міжбанківських об’єднань. Ix утворення базується як на добровільному об’єднан­ні самостійних банків (злитТя), так і на правах примусового під­порядкування та залежності (поглинання).

Умовно, виходячи із різних критеріїв класифікації, міжбанків­ські об’єднання поділяються (рис. 10.3):

а) залежно від складу учасників:

на суто банківські об’єднання;

- об’єднання змішаного типу, учасниками котрих стають як під­приємства та організації, так і один чи кілька банків;

б) залежно від цілей:

- па об’єднання комерційного типу, діяльність яких орієнтована на отримання й максималізацію прибутку;

пекомерційпого типу, основною метою діяльності яких є па­дання різних видів послуг своїм членам;

в) залежно від строків діяльності:

- на безстрокові об’єднання, що діють постійно;

- об’єднання, створені на певний строк;

г) залежно від ступеня залежності й підпорядкування окре­мих структур:

- па асоціативні добровільні об’єднання, членами яких є рівно­правні за статусом самостійні банки, котрі добровільно деле­гують виконання окремих функцій створеному ними об’єднан­ню та його апарату;

корпоративні, засновані на відносинах власності й системі уча­сті в капіталі об'єднання, які мають жорстку ієрархічну струк­туру і залежать від головного банку — власника контрольного пакета акцій.

Найбільш поширеним є розподіл міжбанківських об’єднань на асоціативні й корпоративні.

Характерні риси таких об’єднань перелічено в табл. 10.1.

Головними представниками міжбанківських об’єднань асоціа­тивного комерційного типу є консорціуми та картелі; корпоратив­ного типу — концерни і трести.

Банківський консорціум — тимчасове об'єднання на договір­ній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Організується під головуванням найбільшого банку (голови консорціуму), який Діє від імені і в інтересах усіх учасників консорціуму. За такого об’єднання юридична самостійність банків, що входять до складу консорціуму, не втрачається.

Головна мета консорціуму:

1. Збільшення обсягів операцій з допомогою концентрації ресурсів.

2. Розподілення ризиків, що дає можливість обмежити втрати кож­ного учасника консорціуму за можливих неплатежів клієнтів.

Таблиця 10.1

Характерні риси міжбанківських об’єднань

Часто консорціальні об’єднання банків називають банківсь­кими синдикатами, а кредити, що надаються консорціумом бан­ків, — консорціальними, або синдикативними. У банківській практиці синдикатами називають тимчасові банківські об’єднан­ня, створені для розміщення великих випусків цінних паперів, обслуговування емісійно-засновницької діяльності клієнтів.

Наприклад, 1973 р. “Рабобанк” (Нідерланди) та “Бенк оф Америка” утворили консорціум “Рабоамерика інтернешенел бенк" для фінансування різних проектів.

Банківський картель — об’єднання крупних банків навколо угоди про розподіл сфер діяльності (узгодження і проведення єдиної політики щодо процентних ставок, дивідендів, умов кре­дитування тощо). Умови угоди, як правило, не афішуються. Не­залежність банків, що входять до складу картелю, зберігається.

Банківський концерн ~ це монополістичне об'єднання акціо­нерних банків, коли великий банк (головне акціонерне товарис­тво) стає власником контрольного пакета акцій юридично само­стійних банків (дочірніх товариств), а відтак здобуває право контролювати їхню діяльність.

Як відомо, кількість акцій, що дає можливість одному власни­ку здобути фактичний контроль над акціонерним товариством (контрольний пакет акцій) — теоретично становить 50% випуще­них акцій + 1 акція. Практично ця кількість значно менша, оскіль­ки деякі види акцій не дають власникам права голосу, а дрібні акціонери, як правило, не беруть участі в загальних зборах.

До складу банківського концерну, крім банків, можуть входи­ти також інші (страхові, лізингові, факторингові тощо) акціонер­ні товариства з різною специфікою діяльності, що не залежать одне від одного, але об’єднані під керівництвом акціонерного товариства, якому належать контрольні пакети акцій усіх акціо­нерних товариств концерну. Таке об’єднання має назву банківсь­кої холдинг-компанії.

Банківські холдинги стали дуже поширеними в останні роки, вони утворюються на величезних територіях, їх називають “супер­маркетами” банківських і небанківських послуг.

Основна мета холдингу — спрямовувати, контролювати діяль­ність усього об’єднання і кожної його складової окремо, оптимі- зуючи прибуток.

Існують одно- та багатобанківські холдингові компанії.

Однобанківські холдингові компанії (фінансові концерни) складаються з одного банку, який виконує функції холдингу, а також певної кількості парабанків.

Багатобанківські холдингові компанії контролюють два або більше банків. Найчастіше головною холдинговою компанією в цьому об’єднанні стає інвестиційна або фінансова корпорація, створена на базі промислових підприємств і банків.

Банківський трест — це монополістичне об’єднання банків, яке утворюється об’єднанням власності банків, що входять до його 23 Гроші та кредит

складу. При цьому останні втрачають юридичну, комерційну само­стійність і підпорядковуються одному органу управління. Па від­міну від концерну, трест базується не на акціонерній, а на пайовій формі власності. Виникає внаслідок поглинання одним банком своїх конкурентів чи злиття кількох банків.

В Україні банківські об’єднання створюються за попередньою згодою НБУ та підлягають державній реєстрації. Любий банк може бути учасником лише одного банківського об’єднання. Учас­ники банківського об’єднання можуть вийти з його складу із збе­реженням взаємних зобов’язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб’єктами господарювання.

Банківське об’єднання ліквідується за рішенням його учасни­ків або з ініціативи НБУ за рішенням суду у разі, якщо діяль­ність такого банківського об’єднання суперечить антимонополь­ному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи.