7.6. Становлення і зміцнення банківської системи України

Успіх реформування економіки визначає ефективна робота фінансово-кредитного комплексу, основою діяльності якого є бан­ківська система.

Становлення незалежної банківської системи в Україні роз­почалося з прийняття Верховною Радою України Закону "Про бан­ки і банківську діяльність" (20 березня 1991 p.).

Основою формування банківської системи України стала класична дворівнева банківська система.

Надійність і стабільність роботи банківської системи є од­ним із найважливіших факторів стійкості й ефективності націо­нальної економіки. Становлення банківської системи в Україні, як і в інших країнах із перехідною економікою, відбувається в умовах відсутності повноцінних ринкових відносин.

На формування банківської системи впливають різні факто­ри - як зовнішні, так і внутрішні.

Національний банк представляє інтереси України в централь­них банках інших країн, міжнародних банках та інших фінансо­во-кредитних організаціях, з якими міждержавна інвестиційна співпраця відбувається на рівні центральних банків. НБУ видає ліцензії на відкриття представництв іноземних банків та інших фінансово-кредитних організацій на території України в порядку, передбаченому законодавством України, ліцензії на ведення бан­ками операцій в іноземній валюті в Україні та за кордоном. Йому надано право вводити обмеження для комерційних банків на об­сяги залучення кредитів з-за кордону та на рівень відсоткових ста­вок за ними у межах єдиної грошово-кредитної політики.

На початок 1998 p. в Україні за різними джерелами налічува­лося понад 230 комерційних банків, які умовно можна розділити на дві групи. До першої належать колишні спеціалізовані банки -Ощадний банк, Промінвестбанк, Укрсоцбанк та АКБ 'Україна",

188

які охоплюють майже 60% банківського ринку та мають розгалу­жену мережу філій по всій Україні, що робить їх реальними мо­нополістами у своїх сферах.

Важливою функцією комерційних банків в умовах переходу до ринкової економіки є посередництво у фінансовій і кредитній сфері й обслуговування фінансово-господарських операцій. Ко­мерційні банки сприяють зменшенню ризику шляхом об'єднання нагромаджень і використання їх для створення активів більших розмірів. Тобто функціональне призначення комерційних банків полягає в залученні, зберіганні та використанні коштів фізичних та юридичних осіб.

Для розвитку банківської системи в Україні характерні дві протилежні тенденції - диверсифікація та об'єднання банків. Роз­виток банківської сфери в такому напрямі дає змогу створювати конкурентоспроможну банківську систему, яка відповідає еконо­мічним завданням. Останніми роками процес формування бан­ківської системи, удосконалення грошово-кредитної політики, по­шуку дієвого інструментарію і механізмів контролю роботи ко­мерційних банків фактично триває.

Аналіз діяльності банків свідчить про загострення їхніх фінансових проблем, що зумовлені:

загостренням кризи в економіці і насамперд у сфері вироб­ництва;

відсутністю виробленої стратегії і тактики роботи в ринко­вих умовах.

Незадовільний фінансовий стан комерційних банків може бути наслідком помилок, допущених самими банками: порушень чинного законодавств і нормативних актів НБУ, порядку форму­вання статутного фонду; здійснення ризикованої кредитної по­літики, що загрожує інтересам кредиторів і вкладників; недотри­мання визначених економічних нормативів і обов'язкових резер­вних вимог; порушень правил ведення бухгалтерського обліку.

Головними напрямами розвитку банківської системи Украї­ни є такі:

189

закріплення фінансової стабілізації і зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці шляхом подальшо­го стримування темпів інфляції;

кількісний контроль за динамікою грошової маси, яка відпо­відає реальній зміні ВВП;

підтримка короткотермінової ліквідності комерційних банків Національним банком України;

стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населен­ня в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення завдяки дії механізмів страхування депозитів;

подальше скорочення питомої ваги готівки в обігу;

утримання валютних резервів у обсягах, потрібних для підтримки національної валюти;

продовження процесу "дедоларизації" національної економі­ки шляхом підвищення привабливості гривневих активів порівня­но з вкладеннями в активи в іноземній валюті;

поступове зростання мінімальних вимог до статутних фондів банків за рахунок капіталізації прибутку акціонерів;

поточне регулювання системи валютних обмежень та еконо­мічних нормативів;

забезпечення нормального функціонування національної ва­лютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;

ретельний контроль за операціями резидентів та нерезидентів на фінансовому ринку України;

сприяння співробітництву з міжнародними фінансовими організаціями та залученню інвестицій від цих установ для вико­нання програми стабілізації та структурної перебудови економі­ки.

Суб'єктам економіки треба дати змогу оцінювати фінансо­вий стан будь-яких банків України; потрібно розробити офіційну методику оцінки стану банку на підставі його звітності.

Вкладники повинні бути переконані у безпеці своїх заощад­жень. Для цього треба прийняти закон про банкрутство і ліквіда­цію банку (злиття з іншими банками, продаж окремими частина-

190

ми та в цілому тощо), створити систему страхування депозитів.

Для захисту вкладів громадян треба створити міжбанківський фонд обов'язкового страхування банківських вкладів фізич­них осіб, який буде мати статус юридичної особи і формувати­меться з такого:

початкових внесків комерційних банків (пропорційних до розміру сплаченого статутного фонду);

регулярних страхових внесків комерційних банків залежно від залишку коштів на рахунках фізичних осіб;

пені, яку стягують за несвоєчасні й неповні платежі;

відсотка з доходів від операцій з державними цінними папе­рами.

У процесі регулювання фінансово-економічної діяльності комерційних банків треба враховувати показник достатності при­бутку, який потрібен для подальшого розвитку банків. Нагляд за комерційними банками та регулювання їхньої діяльності мають подвійну мету: запобігати банкрутству шляхом забезпечення рен­табельності діяльності та розумно обмежувати концентрацію ка­піталу в окремих банках, не допускати монопольного контролю з їхнього боку за грошовим ринком. Адже сьогодні тут домінує декілька банків. У багатьох регіонах на одній адміністративно-територіальній одиниці працює тільки один банк (філія).

Потрібно створити систему моніторингу, яка дала б змогу своєчасно виявляти банки, що перебувають у небезпечному фінан­совому становищі, і повідомляти про це ділові кола України. Крім того, доцільно організувати систему своєчасного виявлення і швидкої санації великих банків, які не можуть впоратися із фінан­совими труднощами. Санація повинна починатися вже на ранніх етапах фінансової кризи. Така система дасть змогу підвищити як надійність функціонування банківської системи, так і стійкість української економіки.

Крім того; треба також забезпечити збільшення потужності банків, поліпшити їхню роботу, знизити рівень відсоткової став­ки. З цією метою необхідно лібералізувати умови (податки, кон­вертація валюти і вільне вивезення прибутків, урядові гарантії)

191

для залучення в Україну іноземного банківського капіталу та відкриття тут закордонних банків.

Для поліпшення роботи кредитної сфери потрібно запрова­дити принцип пріоритетності у наданні кредитів НБУ комерцій­ним банкам, зокрема:

на кредитування виробництва імпортозамінної конкуренто­спроможної продукції;

на закупівлю технологічних ліній (та ноу-хау) для виробниц­тва конкурентоспроможної на зовнішньому ринку продукції, за­безпечити її експорт з України за умови, що термін окупності цих ліній не перевищує п'ять-шість років;

на закупівлю технологій для виробництва традиційної для внутрішнього ринку продукції, однак з більшою продуктивністю (ніж аналогічні технології власного виробництва), вищим рівнем енергозбереження порівняно з вітчизняним.

З метою зміцнення усієї банківської системи Кабінет Міністрів та Національний банк України на підставі Указу Пре­зидента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення ре­форм і виведення економіки України з кризи" повинні1:

розробити та внести у визначеному порядку законопроекти "Про валютне регулювання", "Про фонд страхування вкладів фізичних осіб", "Про кредит", "Про банківську таємницю", "Про банкрутство банків", "Про Національний банк України", "Про си­стему державного банківського аудиту", "Про ощадний банк України";

розробити систему заходів, спрямованих на активізацію дов­готермінового кредитування, прийняти або внести у визначеному порядку проекти відповідних нормативних актів;

вирішити питання запровадження єдиного реєстру щодо застав;

сприяти створенню в Україні промислово-фінансових груп із залученням банківського капіталу, у тім числі іноземного;

_____

1 Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи" // Урядовий кур'єр. 1997. 23 серп.

192

розробити положення про обіг скарбницьких векселів:

забезпечити створення в Україні спеціалізованих банківських установ, зокрема, для іпотечного і житлового кредитування:

розробити погоджений механізм погашення заборгованості держави комерційним банкам, зокрема, кредитів, наданих комер­ційними банками за рішенням державних органів влади;

розглянути питання про впорядкування системи охорони бан­ківських установ та передачу функцій інкасації комерційним банкам;

розробити та вжити заходів, спрямованих на підвищення ліквідності акціонерних банків "Промінвестбанк". "Україна", "Укрсоцбанк" та ін.

Крім цього, НБУ проводить реорганізацію системи банків­ського нагляду, удосконалює методику оцінки якості активів банків, їх ліцензування, розширює сферу аудиту відповідно до міжнародних стандартів, а також забезпечує перехід на міжна­родні стандарти банківського обліку і звітності.

Подальше зміцнення банківської системи - процес перма­нентний, що залежить від конкретних обставин, які складатимуть­ся в економіці країни.