ОБМЕЖЕННЯ НА ВОЛОДІННЯ АКТИВАМИ І ВИМОГИ ДО БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ

Коли банк банкрутує і припиняє свою діяльність, то незалежно від нього виникає два види втрат. Перший має місце, бо Федеральна корпорація страхування депозитів (точніше, платники податків) від­шкодовує вартість застрахованих вкладів.

Оскільки втрати від банкрутства банків не повністю лягають на банки, то останні не бажають нагромаджувати банківський капітал в достатньому розмірі. Щоб зрозуміти, чому це так, насамперед слід усвідомити значущість капіталу банку. Як ви, можливо, пам’ятаєте, капітал банку — це сума, на яку активи банку перевищують його пасиви. Власний капітал банки нагромаджують для пом’якшення на­слідків тимчасового падіння вартості активів, що могло б інакше при­звести до банкрутства банку і припинення його діяльності. Наприклад, якщо капітал банку становить 10 % від його активів, то навіть коли банк стикається з невиконанням зобов’язань по наданих ним позиках, що знижує вартість активів на 5 %, він все ще буде функціонувати.

Однак банку невигідно нагромаджувати надто багато капіталу. На­приклад, якщо банк отримує чистий прибуток в розмірі 1 млн. дол. при сумі його активів у 100 млн. дол. і має банківський капітал, що дорівнює 10 % від його активів (10 млн. дол.), то його акціонери зароблять доход 10% від акціонерного капіталу (1 млн. дол./10 млн. дол. = 0,10 = 10 %). З іншого боку, при тих же доходах, якщо

Вставка 10.1. Глобальна перспектива

Базельський план вимог щодо величини капіталу, які враховують ризик

Посилення інтеграції фінансових рин­ків і потреба встановлення однако­вих умов для банків різних країн призвели до підписання в червні 1988 р. Базельської угоди з метою міжнародної стандартизації вимог щодо банківського капіталу. Основ­ними завданнями угоди було: 1) ко­ординація визначень, що викорис­товуються для контролю за капі­талами, оцінки ризику і відповід­ність розмірів капіталів у різних країнах для забезпечення стабіль­ності в світі; 2) систематичний зв’я­зок вимог щодо банківського капі­талу з рівнем ризику діяльності банку, включаючи різні форми по­забалансової діяльності, що ведуть до збільшення ризику.

Базельський план діє таким чи­ном. Активи і позабалансова діяль­ність розбиваються на чотири гру­пи, кожна з яких з різною вагою відображає рівень кредитного ри­зику. Найнижча група ризику має нульову вагу і містить статті, що не мають ризику невиконання зо­бов’язань, такі, як готівка і урядові цінні папери. Наступна найнижча група ризику має вагу 20 % і міс­тить активи тільки з невисоким ри­зиком невиконання зобов’язань, та­кі, як міжбанківські депозити, по­вністю гарантовані муніципальні об­лігації і цінні папери, випущені уря­довими установми. Третя група має

вагу 50 % і містить муніципальні облігації з великим ризиком та за­ставні на житло.

Оскільки всі активи банку і по­забалансові види діяльності припи­сані до певної групи ризику, то ці активи і позабалансові види діяль­ності, зважені відповідною ризико- вою вагою (0, 20, 50, 100 %), підсу­мовуються для обчислення суми «скоригованих на ризик активів». Банк повинен дотримуватись двох вимог до розміру капіталу: мати «базовий» капітал (який відповідає акціонерному капіталу) принаймні 4 % від скоригованої на ризик суми активів і мати сумарний капітал (який включає акціонерний плюс резерви для непогашених позик та інші боргові інструменти) у 8 % від суми скоригованих на ризик акти­вів.

банківський капітал дорівнює 5 % від суми активів (— 5 млн. дол.), то доход на власність становитиме 20 % (1 млн. дол./5 млн. дол. = 0,20 = 20 %). Керівництво банку повинно зважувати втрати, пов’язані з наявністю меншого банківського капіталу з вищими доходами на акції, що мають місце при меншій сумі банківського капіталу.

Хоча банк повинен нагромадити певний банківський капітал, однак він не хоче володіти всією належною сумою банківського капіталу, бо, як уже зазначалося, на нього не лягають повністю втрати, коли він банкрутує. Прагнення установ, що регулюють банки, не допустити бан­крутства банків, призвело до встановлення цими установами мінімальної суми банківського капіталу. Вона нині становить 3 % від сумарних активів найсильніших банків і 6 % для всіх інших банків. Ще донедавна міні­мальний банківський капітал в Сполучених Штатах визначався як фік­сована частка від суми активів банку. Проте після випадку з «Continental Illinois», а також поруки за ощадні і позичкові асоціації, прихильників банківського регулювання в Сполучених Штатах та інших країнах світу стали значно більше турбувати ризикові активи банків і розширення позабалансової діяльності, яка також збільшує ризик банків.