СИСТЕМА БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

Система банківського кредитування — це модель, що відпо­відає характеру ринкових відносин, тобто добі переходу від централізованих до децентралізованих методів кредитування економічних суб'єктів.

Сучасну систему кредитування побудовано на ліберальній ос­нові: клієнт не змушений триматися якогось певного банку, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би скориста­тися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в од­ному, а в кількох банках. Лібералізація системи кредитування роз­ширює можливості клієнта отримати кредит та створює умови для розвитку міжбанківської конкуренції. У свою чергу, комерційні банки, проводячи кредитну політику, виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вклад­ників та клієнтів з урахуванням загальнодержавних інтересів.

Сучасну систему кредитування побудовано на договірній основі, коли всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирі­шуються безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожна зі сторін бере на себе певні зобов’язання щодо виконання умов договору. За ринкових умов змінився характер кредитних договорів, активну роль стали виконувати обидва суб’єкти цих договорів на паритетних засадах у межах правового поля діяльності кредитора й позичальника.

Сучасну систему кредитування побудовано на комерційній ос­нові. Комерційні банки здійснюють кредитні операції за рахунок власних і залучених коштів, тобто в межах наявних кредитних ре­сурсів. Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банку (фонди банку, нерозподілений при­буток), залишки на розрахункових та поточних валютних ра­хунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кош­ти, отримані від випуску цінних паперів.

Важлива умова кредитування — це пріоритетність надання кредитів, яка визначається тільки ефективністю проектів (заходів) кредитування, мірою кредитного ризику та розміром очікуваного банком прибутку.

У процесі кредитування рекомендується віддавати перевагу позичальникам, які забезпечують своєчасне та повне виконання договірних зобов’язань і зберігають свої кошти на депозитах та інших рахунках в інвестиційному банку.

Обов’язковою умовою кредитування має бути використання власних коштів позичальника у фінансуванні комерційного конт­ракту (цільової програми, технічного проекту). Отже, бажано, щоб позичальник і кредитор брали спільну участь у фінансуван­ні проекту чи контракту на паритетних засадах, хоч, як правило, банк бере на себе більшу суму (у межах 70-90% вартості контракту чи проекту). Але жоден з виданих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку, а загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.

Чинна система кредитування залежить не тільки від ресурсів, а й від встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів. Ці нормативи регламентують макси­мально допустимий обсяг залучених коштів, розмір резервних фондів, граничну суму видачі кредиту, що робить кредитний механізм залежним від ліквідності балансів комерційних банків.

Сучасна система кредитування в Україні базується на нових методах та формах кредитування. Нині принципово змінився під­хід банків до організації кредитних відносин: відбувся перехід від пооб’єктного кредитування до кредитування суб’єкта, тобто кре­дитування юридичної або фізичної особи; до уніфікації методів кредитування клієнтів незалежно від їхнього галузевого підпо­рядкування та форм власності. Зараз кредити беруть участь у процесі приватизації державних організацій та управлінні держав­ним боргом. Склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники й банки, користуючись своїм правом, обира­ють найбільш прийнятну для них форму: кредити, що постійно _ξ перебувають в обігу позичальника, або разові, що покривають ⅛ тимчасовий розрив у господарському обігу.

Водночас, сучасна система кредитування не відмовляється і від традиційних загальних принципів, які гарантують повернення банківської позики. У світовій практиці й досі найбільш надійним вважають заставне право (в тім числі іпотека, застава, поручницт- ва й гарантії, система страхування), яке дає змогу банкові міні­мізувати кредитний ризик.

9.2.