ВСТУП
Однією з найбільш гострих актуальних проблем українського суспільства на сучасному етапі залишається розвиток територіальних громад. Основною причиною важливості цього завдання є те, що люди мають задовольняти свої життєво важливі потреби насамперед на місцях.
Зокрема, це питання працевлаштування, отримання медичної та соціальної допомоги, якісного навчання та виховання дітей і молоді, тобто всього, що стосується їх благополуччя та соціалізації. Вирішенням таких питань опікуються органи місцевого самоврядування. Проте розвиток місцевої громади – це результат участі й активної праці і самих жителів. Ефективність вирішення місцевих проблем територіальних громад значно підвищується, якщо в цьому процесі беруть добровільну участь громадяни та суб’єкти господарської діяльності, що суттєво впливає на соціально-економічний стан територій країни загалом. Підвищення саме соціальних показників і поліпшення соціальних параметрів стають головними джерелами підвищення ефективності й економічних результатів, що й забезпечує добробут і благополуччя українців.Концептуальні основи ефективного соціального розвитку нерозривно пов’язуються зі створенням умов, що забезпечують гідний рівень життя людини. Під час здійснення органами місцевої влади організаційно-управлінських функцій у межах простору адміністративної одиниці характерним стає домінування інтересів територіальної громади. Людина як капітал, як працівник, як носій і творець інформації є опорою і метою всіх соціальних перетворень.
Розвиток адміністративних одиниць на сучасному етапі відбувається в складних умовах трансформаційних змін у суспільстві. Загострилися проблеми, які дістались у спадщину від минулого, з’явилися нові, пов’язані зі швидкою зміною державного устрою. Однобічний функціональний розвиток, індустріальна домінанта на шкоду соціальній сфері, складна екологічна ситуація, труднощі системної кризи в останні роки спричинили важке становище територіальних громад.
Зберігається ряд проблем, які не дозволяють говорити про високий рівень соціального розвитку територіальних спільнот.Аналіз соціального розвитку територіальних громад, а також дослідження сучасного механізму управлінської діяльності на рівні адміністративних одиниць дозволяють зробити висновок, що система управління адміністративною одиницею в Україні перебуває на етапі свого становлення і потребує подальшого вдосконалення. Тому формування нової за змістом сучасної концепції соціального розвитку і методології управління розвитком територіальних громад є актуальною науковою проблемою, що має важливе соціальне і економічне значення.
Сучасний етап розвитку української держави передбачає інтеграцію України у світовий економічний простір, що обумовлює активізацію просування соціальних ідей, запровадження принципів і стандартів соціального партнерства, співпраці на засадах корпоративного управління. Зростання актуальності корпоративного управління для українського суспільства підтверджується такими аргументами: запровадження корпоративного управління розглядається як одна з найважливіших передумов становлення публічного управління, оскільки передбачає визначення загальних принципів управління, чіткий та прозорий розподіл повноважень і відповідальності за розвиток територій між основними зацікавленими особами. Корпоративне управління стає одним з найвагоміших чинників, що сприяє зменшенню невизначеності середовища функціонування і розвитку громад унаслідок забезпечення інформаційної прозорості для всіх її суб’єктів, а реалізація трансформаційних за характером проектів запровадження корпоративного управління стає поштовхом для якісних та масштабних змін у системі місцевого самоврядування.
Серед наукових праць, присвячених проблемам соціально-економічного розвитку регіонів і територіальних громад, важливе місце посідають праці О. Амоші, В. Бабаєва, В. Воротіна, В. Дорофієнка, А. Мельник. Питання наукового обґрунтування та вибору організаційних форм спільної праці розглядаються в дослідженнях Н.
Нижник, В. Мартиненка, М. Бєсєдіна, В. Мамонової та багатьох інших. У працях Ю. Шарова, М. Латиніна значна увага приділяється проблематиці стратегічного управління розвитком соціальних систем. Питання розробки і реалізації стратегій розвитку територіальних громад в умовах ринкових перетворень розглядаються в працях В. Євтушевського, О. Бобровської, А. Сірка, О. Поважного, Г. Козаченко, А. Воронкової, Т. Голікової, В. Кривошеєва. Але в більшості наукових доробок залишаються поза увагою дослідників інтегрований системний розгляд соціальної взаємодії господарюючих суб’єктів, теоретичні й практичні питання їх розвитку і взаємопідтримки, пов’язані з ними поведінкові аспекти учасників та методологічні основи сучасної, адаптованої до умов ринку організації їх спільного функціонування. Малодослідженими залишаються також питання поглиблення соціалізації та інноваційні організаційні моделі побудови співпраці господарюючих суб’єктів у соціальному просторі територіальних громад, що й обумовлює необхідність їх подальшого дослідження.Дисертаційну роботу виконано в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за комплексним науковим проектом «Державне управління та місцеве самоврядування» за темами: «Забезпечення системи управління територіальним розвитком інструментальними засобами упередження кризових явищ» (державний реєстраційний номер 0110U002233), «Інноваційні підходи до забезпечення конкурентоспроможності регіонів у контексті активізації економічного розвитку» (державний реєстраційний номер 0112U001640), зокрема, обґрунтовано доцільність застосування корпоративного методу в управлінні соціальним розвитком територіальних громад, урахування співвідношення складових корпоратизму в соціальній сфері, удосконалено понятійний апарат; визначено й обґрунтовано концептуальні засади корпоративного управління розвитком соціальної сфери територіальних громад, а також їх організаційне й інституційне забезпечення.
Мета дисертаційної роботи полягає в розробці організаційних засад управління соціальним розвитком територіальних громад через запровадження корпоративного підходу.
Досягти поставлену мету передбачалося шляхом вирішення таких завдань:
- з’ясувати еволюційний шлях інституту територіальної громади як соціальної спільноти і суб’єкто-об’єкта розвитку;
- розкрити сутність понятійно-категоріального апарату предмета дослідження для застосування його в теоретичному й методичному обґрунтуванні організаційних засад корпоративного управління соціальним розвитком територіальних громад;
- визначити компоненти і здійснити системний аналіз стану і тенденцій змін соціального розвитку територіальних громад, напрями його організаційного вдосконалення на засадах корпоратизму;
- з’ясувати соціальні й економічні індикатори та показники соціального розвитку територіальних громад, запропонувати їх раціональні значення та методи розрахунку;
- обґрунтувати доцільність використання корпоративного підходу в управлінні соціальним розвитком територіальних громад;
- розробити концептуальні засади корпоративного управління соціальним розвитком територіальних громад.
Об’єкт дослідження – управління соціальним розвитком територіальних громад.
Предметом дослідження є теоретико-прикладні аспекти запровадження організаційних засад корпоративного управління соціальним розвитком територіальних громад.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що необхідною умовою та ефективним способом підвищення темпів соціального розвитку є науково обґрунтована організація управління соціальними процесами на корпоративних засадах з метою посилення впливу громади на процеси власного розвитку.
Інформаційну базу дослідження склали Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств та відомств, регуляторні акти органів місцевого самоврядування та інших органів державного управління; офіційні матеріали Державного комітету статистики України, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях, електронні ресурси, наявні в мережі Інтернет, що зібрані та опрацьовані особисто автором.
Під час написання дисертаційної роботи були використані теоретичні та емпіричні методи дослідження. Основними з них є системний підхід, порівняння й аналогія, аналіз і синтез, класифікація, моделювання тощо.
Методологічною основою дисертаційної роботи є системний підхід, який використовується для вирішення більшості завдань дослідження. Методи порівняння та аналогії, аналізу й синтезу застосовані окремо або в комплексі під час виявлення проблематики й визначення предмета дослідження, узагальнення невирішених питань формування системи корпоративного управління соціальною сферою територіальних громад, для вдосконалення й оновлення понятійно-категоріального апарату предметної сфери дослідження соціального розвитку. Методи класифікації застосовані для впорядкування елементів потенціалу соціальної сфери територіальних громад. Методи моделювання використані під час розробки системних засад корпоративного управління соціальною сферою територіальних громад та окремих його інструментів. Методи оцінювання та формалізації застосовані у процесі розробки комплексної системи оцінювання стану управління й розвитку соціальної сфери.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку існуючих та розробленні нових теоретичних та методичних підходів до організації управління соціальним розвитком територіальних громад на корпоративних засадах. Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:
уперше:
– обґрунтовано основні складові концепції корпоративного управління соціальним розвитком (сформульовано місію корпоративного управління, його стратегічні й поточні цілі, принципи корпоративного управління, напрями політики, функції, завдання і механізм), запропоновані етапи запровадження цієї концепції;
удосконалено:
– існуючі форми управління соціальним розвитком територіальних громад, зокрема запропоновані інноваційні форми соціального партнерства та організації діяльності об’єднань суб’єктів діяльності соціальної сфери територіальних громад;
– класифікацію індикаторів соціального розвитку територіальних громад, яка дозволяє оцінювати й зіставляти очікувані результати соціального розвитку з витратами на їх досягнення, збалансовувати соціальні й економічні параметри соціальних процесів;
набули подальшого розвитку:
– теоретичні положення щодо обґрунтування доцільності використання корпоративного підходу в управлінні соціальним розвитком територіальних громад;
– понятійний апарат науки державного управління у частині уточнення змісту понять «соціальний розвиток територіальної громади», «соціальні корпоративні відносини», «соціальна сфера міст як середовище формування умов соціального розвитку територіальних громад», «соціальний корпоратизм», «корпоративне управління соціальним розвитком» у контексті сучасної взаємодії органів місцевого самоврядування, суб’єктів підприємництва й громадськості щодо запровадження корпоративного управління соціальним розвитком територіальних громад в Україні;
– компоненти системного аналізу тенденцій зміни і стану соціального розвитку територіальних громад, що дозволяє створити інформаційно-аналітичне підґрунтя розробки стратегій і планів соціального розвитку й обґрунтувати вибір способів побудови організаційно-управлінських моделей управління його прискоренням через імплементацію в них корпоративного управління.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й обґрунтовані дисертантом методологічні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в практичній діяльності органів місцевого самоврядування в процесах формування й реалізації стратегій розвитку територіальних громад, поточній управлінській діяльності, під час аналізу (оцінки) процесів їх реалізації, коригування й координації програмних заходів. Науково-методичні результати роботи стануть також корисними під час розробки навчальних програм і спецкурсів підготовки фахівців за спеціальностями «Державне управління», «Публічне адміністрування», «Державна служба» та «Менеджмент організацій»; у розробці й запровадженні спеціальних курсів і семінарів з підвищення кваліфікації державних службовців, до функціональних повноважень яких належать питання соціального розвитку.
Основні положення дисертаційного дослідження були використані: у практичній діяльності Донецької міської ради (довідка № 01/13-351 від 28.01.2013 р.); Управління у справах молоді та спорту Дніпропетровської міської ради (довідка № 2/352 від 07.02.2013 р.); П’ятихатської районної державної адміністрації (довідка № 591/13 від 15.02.2013 р.) та в підготовці соціального договору Комунального закладу «Молодіжний центр Дніпропетровщини» (акт про впровадження від 12.02.2013 р.).
Дисертація є самостійною науковою працею автора. У ній не використовувались ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були підготовлені окремі наукові публікації. Внесок автора в опубліковані у співавторстві роботи конкретизовано в списку публікацій.
Основні ідеї й положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: «Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення» (м. Дніпропетровськ, 2010 р., 2011 р., 2012 р.); «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), «Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком» (м. Дніпропетровськ, 2009 р., 2012 р.); «Економічні та фінансові процеси в регіоні в умовах прогнозної невизначеності» (м. Одеса, 2010 р.); у всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Громадський рух та становлення громадянського суспільства в Україні» (м. Сімферополь, 2010 р.), «Науково-практичні аспекти оптимізації управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування» (м. Запоріжжя, 2010 р.).
Основні положення й результати дисертаційного дослідження опубліковано у 18 наукових працях, серед них: 6 статей у фахових виданнях, 1 стаття в іноземному виданні, 9 публікацій у матеріалах науково-комунікативних заходів (конференціях, «круглих столів» тощо), колективна монографія та навчальний посібник у співавторстві.
Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 255 сторінок, з них – 216 сторінок основного тексту. Дисертація містить 7 рисунків, які займають 8 сторінок, 22 таблиці на 24 сторінках, 14 додатків на 15 сторінках. Список використаних джерел складається з 186 найменувань на 20 сторінках.