Антимонопольне законодавство

Світова історія впровадження антимонопольного законодавства сягає кінця XIX сторіччя, коли в 1890 р. у США був прийнятий закон Шермана, згідно з яким монополістичне обмеження вільної торгівлі розглядалось як карний злочин.

Одне з основних питань, що виникає при застосуванні антимонопольного законодавства: як ідентифікувати галузі, котрі є об’єктом цього законодавства, - за структурою галузі чи за поведінкою фірм галузі?

Щодо структури, то її кваліфікують за допомогою показників ринкової концентрації, про які вже йшлося. Іншою проблемою є визначення відповідно­го ринку, слід відокремити продукцію, що належить до одного ринку, від продукції, яку слід віднести до якогось іншого ринку. Від того або іншого варіанту розподілу всього розмаїття товарів та послуг по окремих ринках залежать показники ринкової влади фірм та визначення, чи займає якась фірма панівне становище на відповідному ринку. Одним із формальних показників, який можна застосувати при віднесенні продукції до певного ринку, є показник перехресної еластичності попиту для товарів-замінників. Якщо перехресна еластичність попиту значна, тоді товари є добрими замінниками і їх слід відносити до одного ринку, в іншому випадку вони належать до різних (хоч і пов'язаних між собою) ринків.

Оцінюючи поведінку фірм на ринку, слід брати до уваги такі аспекти їхньої діяльності:

а) чи можуть фірми блокувати входження конкурентів на ринок;

б) чи зустрічають вони конкуренцію з боку імпорту (а існуюча в світі тенденція зростання транснаціональної конкуренції веде до зменшення ризику втрат для споживачів від порушень національними монополістами антимонопольного законодавства);

в) чи є конкуренція за цінами або існує змова щодо цін;

г) чи існує конкуренція між фірмами у сфері інноваційної діяльності та інших нецінових сферах.

Ефективність діючого антимонопольного законодавства визначається мож­ливостями його застосування по відношенню до існуючих ринкових струк­тур (1), до злиття (2) і до фіксованих цін (3).

Перша із зазначених проблем розв'язується шляхом визначення відпо­відного ринку та ринкової концентрації. Сама по собі наявність монополь­ної влади не є приводом для застосування антимонопольного законодавства, воно застосовується лише при наявності дій, які обмежують свободу кон­куренції, - це відомий у юридичній практиці принцип причину конкретні підходи до визнання тих або інших дій антиконкурентними можуть визначатись в окремих країнах по-різному.

Як правило, достатньою умовою для підтримки конкуренції є наявність конкурсного (або змагального) ринку — такого ринку, на якому відсутні вхідні бар'єри, а вихід майже безкоштовний (тобто відсутні незворотні ви­трати). На конкурсному ринку деякий час може діяти навіть одна фірма - чистий монополіст.

Майже всі країни так чи інакше обмежують такі антиконкурентні дії, як злиття та фіксація цін.

Злиття — це об'єднання двох або більше фірм при згоді власників об'єднати їхні капітали у власність однієї нової фірми. Розрізняють гори­зонтальне, вертикальне та конгломератне злиття. Горизонтальне злиття — це злиття фірм, які конкурують на одному й тому ж ринку. Вертикальне злиття — це злиття фірм, які пов'язані стосунками “постачальник-- покупець”. Конгломератне злиття — це злиття фірм, які діють на різних ринках, що не перетинаються (тобто продукція на цих ринках не є замін­никами). Частіше обмежується горизонтальне злиття (у США, наприклад, при використанні обмежень застосовується індекс Герфіндаля—Гіршмана, який зростає при горизонтальному злитті фірм). Вертикальне злиття, з одного боку, може навіть вітатися, тому що веде до зниження трансакційних вит­рат, з іншого — угода про таке злиття може містити дії, які обмежують конкуренцію, що стає предметом розгляду владних антимонопольних органів.

Фіксація цін — це спроба кількох фірм об'єднатися з метою встановлен­ня певної ціни на товар або послугу.

Звичайно, це лише загальні принципи. Конкретна практика визнання дій антиконкурентними та застосування антимонопольного законодавства має суттєві відмінності в різних країнах. Так, у США жорсткіше антимоно- польне законодавство порівняно з багатьма європейськими країнами, в ньому вважаються за порушення свободи конкуренції такі дії, як цінова дискри­мінація, лідерство у цінах. В українському антимонопольному законодавстві (яке ще потребує вдосконалення) у деяких випадках задекларовані жорст­кіші обмеження, ніж в американському (наприклад, при визначенні неза­конних координованих дій), але в цілому недостатніми є досвід і практика його застосування.

Більш сучасним у світі вважається такий підхід до антимонопольного законодавства і антимонопольно! політики взагалі, коли враховуються різні цілі суспільства, скажімо, не лише висока ефективність, але й справедливість. Більше уваги повинно приділятися проблемі підвищення суспільного добробуту, і зокрема добробуту споживачів (питання захисту прав спо­живачів). Так, у британському законодавстві колективні угоди та злиття оцінюються з огляду на суспільні інтереси, з'ясовується баланс їхніх переваг (економія від масштабу, зниження трансакційних витрат) і недоліків (пору­шення свободи конкуренції, збільшення Х-неефективності).

З урахуванням альтернативних цілей політики державна влада інколи сама йде на обмеження конкуренції. Зокрема, можуть робитись винятки з антимонопольного законодавства для деяких учасників ринку (наприклад, для профспілок); можуть створюватись леґальні картелі — коли адміністра­тивними рішеннями розподіляється ринок і обмежується конкуренція; мо­жуть прийматись закони на зразок патентних, які з певних міркувань обмежують конкуренцію.

Існують погляди (наприклад, австрійської економічної школи), що нео­класичне розуміння ефективності, яке обмежує взаємовигідні добровільні угоди, є надто вузьким, оскільки такі угоди є основним механізмом коор­динації в ринковій економіці. Тому всі угоди слід вважати ефективними, бо вони спрямовані на кращу координацію економічних планів учасників. Звідси, найефективнішим є такий відкритий ринок, де кожний учасник має макси­мально вільний доступ до ринкової інформації і широкий спектр можливого планування своїх дій.

Отже, антимонопольна політика є предметом дискусій у багатьох країнах, а відповідна економічна теорія ще не набула завершеного вигляду.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Х-неефективність Антимонопольна політика Коефіцієнт концентрації Індекс Лернера (L)

Індекс Герфіндаля-Гіршмана (H) Регулювання

Встановлення верхньої межі ціни Акцизний податок

Одноразовий податок Природна монополія Галузь із спадною вартістю виробництва

Правило ціноутворення на рівні середньої вартості

Ціноутворення на рівні граничної вартості

Відповідний ринок

Принцип причини

Конкурсний (або змагальний) ринок

Злиття

Горизонтальне злиття

Вертикальне злиття

Конгломератне злиття

Фіксація цін

Грабіжницьке ціноутворення

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Питання для обговорення

1. Чому державна влада не тільки ис забороняє існування фірм-монополістів, але в деяких випадках навіть підтримує їхню діяльність?

2. При якій схемі оподаткування монополіст не буде скорочувати випуск продукції? Які потенційні недоліки притаманні цій схемі?

3. Які наслідки встановлення верхньої межі ціни у випадку монополії та па конкурентному ринку?

4. Які переваги та недоліки кожного з двох підходів до встановлення регульованих ціп у випадку природної монополії (на рівні середньої вартості й граничної вартості)?

5. Яку загрозу для конкуренції становлять різні форми злиття фірм?

6. Чим відрізняються конкурсний (змагальний) ринок і повністю конкурентний рипок?

Питання множинного вибору

7. Монополія є неефективною, тобто виробляє продукцію в неефективних обсягах, тому що:

а) ціна перевищує граничну виручку, через цс не максимізується прибуток;

б) ціпа перевищує граничну вартість, через цс гранична вигода перевищує граничну вартість;

в) гранична виручка перевищує граничну вартість;

г) гранична вартість перевищує середню вартість;

д) середня вартість перевищує грапичпу вартість.

8. Уряд може вилучити весь монопольний прибуток, якщо встановить ціпу па рівні:

а) середньої вартості (АС);

б) середньої змінної вартості (AVC);

в) середньої фіксованої вартості (AFC);

г) граничної вартості (MC).

9. Встановлюється акцизний податок па товар за ставкою 3 гри., крива попиту на цей товар є спадною і лінійною. Як наслідок, ціпа па цей товар:

а) пе зміниться;

б) зросте більше ніж па 3 гри.;

в) зросте па 3 гри.;

г) зросте менше ніж па 3 гри.;

д) зменшиться.

10. Якщо уряд регулює природну монополію і виходить лише із вимоги ефективності, тоді ціпа має бути встановлена па рівні:

а) середньої вартості;

б) граничної вартості;

в) фіксованої вартості;

г) сукупної вартості.

11. Яка з угод між фірмами більшою мірою загрожує ринковій конкуренції і суперечить антимонопольному законодавству:

а) угода про злиття постачальника проміжної продукції і виробника кінцевої продукції;

б) угода про фіксацію ціп між фірмами-копкурептами;

в) угода про координацію експериментальних досліджень фармацевтичних фірм;

г) угода про злиття двох фірм, одна з яких виробляє гармати, а інша фотоапарати.

12. Фірма має монополію па річкові прогулянки по одній з мальовничих заток Дніпра. Як правило, бажаючих достатньо, і доходи фірми дуже високі. На жаль, законодавці прий­няли рішення про введення податку па річкові прогулянки у розмірі, який дорівнює всьому економічному прибутку фірми. У відповідь па цс фірма:

а) збільшить кількість прогулянок;

б) зменшить кількість прогулянок;

в) підвищить ціпи па річкові прогулянки;

г) знизить ціпи па річкові прогулянки;

д) залишить ціпи і кількість річкових прогулянок без змін.

13. Компанія “Студентська піца” отримала монополію па доставку піц вночі до гуртожитків місцевих коледжів. Крива попиту па “опівнічну піцу” має вигляд прямої лінії. Гранична вартість при виробництві піци постійна. Втрати чистої вигоди для суспільства через монополію “Студентської піци” дорівнюють:

а) монопольному прибутку “Студентської піци”;

б) втратам споживачів “Студентської піци”;

в) половині того, що витратили б споживачі, купуючи піцу па повністю конкурентному ринку;

г) половині монопольного прибутку “Студентської піци”.

Задачі

14. Мідна індустрія певної країни оцінює свою продукцію у 1000 гри. за т. За цією ціною вона продає 10 000 т па рік. Середня собівартість виробництва міді пезміппа і складає 600 гри. Обчисліть індекс монополістичної влади Лсрпсра і покажіть, як він співвідно­ситься з прибутком у відсотках від обсягу продажів.

15. Аптимопопольпим законодавством заборонено злиття фірм, що веде до підвищення зна­чення індексу Герфіпдаля H для певної галузі па 100 пунктів, якщо до злиття H містився в межах від 1000 до 1800, і па 50 пунктів, якщо до злиття H був вищий за 1800 пунктів. Припустімо, що //=1400. Чотири фірми мають бажання об’єднатись: фірма А забезпечує 20% галузевого випуску, фірма Б - 10%, фірма В - 6% і фірма Г - 4%.

Чи буде порушено закон, якщо об'єднаються:

а) фірми А і Б?

б) фірми В і Г?

16. Для фірми-мопополіста відомі криві середньої і граничної виручки (AR і MR) та середньої і граничної вартості (АС і MC):

AC≈Q∕4+35∕Q, MC=Q∕2, P≈AR=15~Q∕2, MR=15~Q.

а) Знайдіть монопольні ціну, обсяг випуску і прибуток.

б) Яким слід встановити одноразовий податок Т, що вилучатиме 50% максимального монопольного прибутку ?

в) Як цей податок вплине па обсяг випуску Q та ціпу Р?

г) Як вплине на обсяг випуску Q і ціну P введення акцизного податку за ставкою t=2?

д) Як вплине па обсяг випуску Q і ціпу P введення верхньої межі ціни на рівні P_mλx=1?

17. Встановлення межі ціпи па рівні середньої вартості (AC) (ціпа відповідає точці на графіку, де крива AC перетинає криву середньої виручки AR доходу) є звичайним методом регулювання виручки фірми-мопополіста, оскільки вважається, що у даному разі таке регулювання економічного прибутку фірми-мопополіста знижується до нуля. Проаналізуйте наслідки такого регулювання для фірми-мопополіста, крива граничної вартості якої описується висхідною функцією. Для відповіді па питання використайте відповідні графіки.

а) Покажіть на графіку, яку кількість продукції буде виробляти монополіст, який макси- мізує прибуток, при встановленні цін па продукцію на рівні середньої вартості. Чи буде монополіст виробляти такий обсяг продукції, що відповідає обсягу попиту споживача, при регулюванні ціпи па рівні АС?

б) Чи досягається мета зниження економічного прибутку до нуля при використанні вказаного способу регулювання ціп? Які додаткові заходи належить вжити регулюючим органам для того, щоб монополіст врешті-решт мав нульовий економічний прибуток?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Піндайк P., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. — K.: Основи, 1997. — Розд. 10.7.

2. Семюелсон П., Нордгауз В. Мікроекономіка. — K.: Основи, 1998. — Розд. 20.

3. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Е. Микроэкономика. — СПб: СПб-оркестр: Литера плюс, 1994. — Гл. 16. (Пер. с англ.)

4. Макконнелл К. P., Epio С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т. — M.: Республика, 1992. — Т. 2. — Гл. 34. (Пер. с англ.)

5. Фишер C., Дорибуш P., Шмалепзи Р. Экономика. — M.: Дело, 1993. — Гл. 14. (Пер. с англ.)

6. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение: В 2 т. — M.: Финансы и статистика, 1992. — Т. 1. — Гл. 10, 12. (Пер. с англ.)

7. Шттмап Рассел. Конкурентна політика в Україні та Сполучених Штатах: український за­кон про конкуренцію та американський досвід/ Проект Економічних Реформ в Україні (ПЕРУ). - Економічні студії. — Вип. 95-002. — К.: 1995. — 35 с.

8. Основы экономической теории: Уч.-метод. пособие / Под ред. Р.Нуреева. — M.: Bonp. эко­номики. — №12. — 1995. (Тема 7. Типы рыночных структур: несовершенная конкуренция и антимонопольное законодательство).

9. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. — M.: Прогресс, 1986. — 472 с. (Пер. с англ.)

10. Шерер Ф. M., Росс Д. Структура отраслевых рынков. — M.: ИНФРА-М, 1997. — 698 с. — Гл. 2, 5, 9, 11, 12, 17, 18. (Пер. с англ.)

11. Экономическая школа: Науч.-поп. журн. — Вып. 3. — СПб: Экономическая школа, 1994.

— 352 с.

12. Parkin, Michael. Economics / 3rd ed. — Addison-Wesley Publishing Company, 1990. — 1006 p.

— Chap. 20.