Проблеми природних монополій

Природна монополія — це ринкова структура, де з боку пропозиції ви­ступає галузь із спадною вартістю виробництва. З огляду на ефект економії на масштабі організація виробництва більш ніж на одній фірмі в такому випадку є економічно невиправданою (мал.

Таким чином, природні монополії існують об'єктивно і можуть підтри­муватись державною владою. Тому державне втручання на ринках природ­них монополій відбувається у вигляді прямого регулювання, а не через обме­ження поведінки в антимонопольному законодавстві.

При регулюванні таких монополій ставиться завдання послаблення рин­кової влади, тобто:

а) ціни слід максимально наблизити до рівня граничної вартості MC;

б) виробникам треба забезпечити лише нормальний прибуток;

в) виробництво має бути ефективним, слід стимулювати мінімізацію вартості.

Досягти одночасного виконання всіх цих вимог у випадку природних монополій, як ми побачимо, вдається не завжди.

Найпоширенішим шляхом регулювання природних монополій є регулю­вання цін (тарифів) на товари та послуги монополістів на рівні середньої або граничної вартості.

Правило ціноутворення на рівні середньої вартості, АС, полягає у встановленні органами влади фіксованої ціни Р_Л, яка графічно визначається точкою Е_л перетину кривої попиту та лінії AC (мал. 10.4), а обсяг випуску встановлюється на рівні Q Тоді виробництво буде незбитковим, тобто за­безпечується лише нормальний прибуток. Порівняно із станом рівноваги

нереґульованої монополії, вся на користь споживачів, втрати чистої вигоди скорочуються, тобто суспільний добробут зростає.

Тож виникає ще одне правило - ціноутворення на рівні гранич­ної вартості MC. Воно полягає у встановленні ціни на рівні P_c=MC, відповідно до обсягу попиту кон­курентної рівноваги Q_c Порівня­но з попереднім правилом регулю­вання, в цьому варіанті ціна змен-

Мал. 10.4. Регулювання природної моно­полії за правилами P =AC та P=MC.

шується, обсяг зростає, сукупний надлишок зростає на величину, що дорівнює площі фігури KE_λE_c, тобто втрати чистої вигоди зникають зовсім. Але специфіка природної монополії полягає, зокрема, в тому, що ефективна ціна рівня конкурентної рівноваги P=MC є збитковою для виробника, при такому регулюванні виробництво слід дотувати в сумі, що чисельно дорівнює площі прямокутника E_cPJP_lL', джерелом такої дотації можуть бути податки, зібрані на інших ринках.

Отже, суспільство опиняється перед дилемою: або застосувати перше правило (коли виникають втрати чистої вигоди, але виробництво не збиткове), або застосувати друге правило регулювання (коли зникають втрати чистої вигоди на ринку природної монополії, але треба відшкодувати необ­хідні в цьому випадку дотації, що призведе до втрат чистої вигоди на інших ринках). Виникає проблема вибору “другого найкращого”, суть якої полягає в тому, що коли неможливо прийняти найкраще рішення, яке відповідало б усім умовам ефективності, тоді владі й суспільству слід чимось поступити­ся і прийняти рішення, яке є найкращим серед можливих (тобто друге найк­раще).

Для деяких природних монополій типовою є періодична зміна попиту, наприклад, зміна попиту на електроенергію протягом доби. У пікові години попит складає D₂ (мал. 10.5), у позапікові - D_r Специфіка технології не дозволяє суттєво змінювати обсяги виробництва протягом доби, тому моно­поліст встановлює різні ціни відповідно до коливань попиту: високу ціну P_u2 у піковий період і низьку ціну P_u1 у позапіковий період (відповідно до станів монопольної рівноваги M₂ та M₁).

Мал. 10.5. Ціноутворення у пікові періоди.

це буде P_c2 у піковий період та Р_С1 у позапіковий (відповідно до станів конкурентної рівноваги C₂ та C₁). Аналогічно можна дифе­ренціювати ціни протягом доби при ціноутворенні на рівні серед­ньої вартості.

можливо застосувати демонополізацію і дереґулювання (в такому разі га­лузь буде підпадати під антимонопольне законодавство).

TПоло власності, то досвід різних країн говорить, що підприємства, які є природними монополістами, можуть перебувати і в державній, і в приватній, і в комунальній (місцеві монополії) власності. Ефективнішою вважається регульована державою приватна природна монополія, але тут можуть бра­

Проблема обмеження ринко­вої влади природних монополій може мати й інше рішення. Через зміни технології можлива зміна ситуацій із вартістю виробництва: з часом деякі галузі із спадною вартістю з різних причин можуть перетворюватись на “звичайні” галузі із зростаючою вартістю; тоді вони перестають бути при­родними монополіями, і до них тись до уваги, крім ефективності, й інші чинники, і питання в кожному суспільстві вирішується шляхом суспільного вибору.

5.