Регулювання монополій

Регулювання містить закони і правила поведінки (нормативні акти), які встановлює державна влада щодо контролю за цінами, продажем продукції чи виробничими рішеннями фірм.

Методи регулювання можна поділити на економічні й соціальні.

Мал. 10.1. Реакція монополіста на встанов­лення верхньої межі ціни.

входу і виходу з галузі, стандарти ' обслуговування. Соціальне регу­лювання стосується охорони здо­ров'я і безпеки робітників та спо­живачів.

Розглянемо деякі інструменти економічного регулювання. Поши­реним заходом (особливо для перехідних економік) є обмежен­ня цін на монополізованих ринках, тобто встановлення верхньої межі ціни, P_max, яка не дозволяє вироб­никам продавати продукцію за ці­нами, вищими встановлених нор­мативним актом. Таке обмеження буде ефективним лише тоді, коли межа нижча від монопольної ціни P_m (мал. 10.1). Нереіульована мо­нополія визначає стан рівноваги E_m (P_m,Q_m) із врахуванням граничної виручки монополіста MR_m (за правилом MR_m=MC). Встановлення межі ціни, P_mλxQ,_w). Сукупний надлишок (чисті вигоди для суспільства) вна­слідок цього зростає на величину, що дорівнює площі фігури AE_mKB; надлишок споживачів зростає як за рахунок перерозподілу частини мо­нопольного прибутку на їхню ко­ристь (площа P_maxP_mE_mF), так і за рахунок збільшення обсягу випус­ку (площа FE_mKB); надлишок моно­поліста (прибуток) зменшується на величину частини монопольного прибутку (площа P_maxP_mE_mF) і зрос­тає за рахунок збільшення обсягу

Мал.

(площа AFB), але в цілому скоро­чується.

Подібне регулювання має пози­тивні наслідки, та водночас веде до появи дефіциту на ринку в обсязі (Q_c-Q₁₁), бо за ціною Р_млх обсяг по­питу становитиме Q_c Цікаво, що аналогічний регулюючий захід на конкурентному ринку також приз­водить до виникнення дефіциту, але обсяг випуску і чисті вигоди для суспільства після встановлення мак­симальної ціни в тому випадку ско­рочуються, а не зростають.

Встановлення податків не є спе­цифічним регулятором на моно­польних ринках, але призводить до інших наслідків порівняно з конку­

Мал. 10.3. Реакція монополіста на вве­дення одноразового податку Т.

рентними ринками.

Розглянемо наслідки встановлення акцизного податку за ставкою t на монопольному ринку (мал. 10.2). До введення податку ринок перебував у стані монопольної рівноваги E_m(P_m,Q_m). Податок змінює сукупну вартість TC на

Через це змінюються середня і гранична вартість:

тобто відповідні криві зсуваються вгору на величину ставки податку t. Ma- ксимізація прибутку з урахуванням нового податку призводить до скоро­чення обсягу випуску з Q_m до Q_t, згідно з умовою, що MC=MR (виконуєть­ся в точці В). Відповідно зміщується стан рівноваги з точки E_m у точку E_t, і зростає ціна до P_e Закономірним є те, що у випадку лінійної функції по­питу ціна зростає на величину АР, меншу, ніж ставка податку:

Це означає, що податковий тягар розподіляється між виробником і спо­живачами.

Інша ситуація виникає при встановленні одноразового податку (напри-

клад, ліцензії) за ставкою Т, яка безпосередньо не залежить від обсягу випу­ску, а є фіксованою величиною, на яку збільшується сукупна вартість:

У цьому випадку середня вартість зростає (нерівномірно), а гранична залишається без змін (мал. 10.3):

Відповідно, крива MC не зсувається, тому стан монопольної рівноваги E_m (P_m,Q_m), що визначається умовою MC=MR, також не змінюється. Зали­шаються незмінними чисті вигоди для суспільства і надлишок споживачів. Скорочується лише монопольний прибуток на величину T (чисельно дорів­нює площі прямокутника C₁BAC), який перерозподіляється у вигляді по­даткового збору на користь державної влади.

4.