Вимірювання монопольної влади

Основними причинами концентрації ринків, на яких діють монополісти та олігополісти, є:

• економія на масштабі виробництва, що веде до появи природних монополій;

• існування вхідних бар’єрів для нових фірм у галузі;

• незворотні витрати.

Для встановлення необхідності державного втручання на монополістичних та олігополістичних ринках слід суворіше визначати концентровані ринки, на яких виникає загроза конкуренції.

Останнє пов'язане із ситуаціями, коли для розгортання виробництва необхідно витратити ресурси, які після використання мають нульову (або незначну) альтернативну вартість, наприклад, спеціальне обладнання з низь­кою вартістю перепродажу, дорога реклама, яку перепродати взагалі немож­ливо, та інше.

Для цього використовуються різноманітні кількісні показники.

Найпоширеніший і найпростіший з них — це коефіцієнт концентрації — відсоток сукупного галузевого випуску продукції, який забезпечує певна кількість найбільших фірм галузі. Поширене вимірювання коефіцієнта концентрації для чотирьох та для восьми найбільших фірм. Для його об­числення визначається ринкова частка кожної фірми — відсоток галузевого обсягу випуску, який фірма постачає на ринок за певний проміжок часу (рік), а потім підсумовуються частки чотирьох (восьми) фірм з найвищим індивідуальним коефіцієнтом.

Індекс концентрації - величина недосконала, тому що він може бути од­наковим і для олігополії з кількома близькими за обсягом випуску фірмами, і для галузі з домінуючою фірмою, яка наближається до монополії. Чут­ливішим до виявлення таких відмінних ситуацій є індекс Герфіндаля- Гіршмана (H), який для галузі із N фірмами визначається за формулою

Зокрема, для чистої монополії (N=I) H=IO 000, а для повної конку­ренції H може бути меншим за 1 (для N=20 000 однакових за часткою фірм H=0.5). Зазначимо, що об’єднання фірм веде до збільшення галузевого індексу Н, отже, до поширення монопольної влади.

В разі монопольної влади ринкові ціни перевищують граничну та середню вартість. Отже, ступінь монопольної влади можна визначити, якщо підрахувати, наскільки ціни P перевищують рівень граничної вартості MC. Для цього варто скористатися індексом Лернера L (запропонований у 1934 р.):

Зазначимо, що в умовах повної конкуренції L=O. Якщо врахувати, що граничну вартість не завжди можливо визначити, у формулі (10.2) MC можна приблизно замінити на середню вартість АС. Тоді індекс Лернера визначається як:

Тому частка прибутку у виручці вважається показником ринкової влади фірми. Отже, для прибутковіших фірм індекс Лернера буде вищим, що оз­начає більшу монопольну владу.

Використовуються й інші показники для вимірювання концентрації ринку та ринкової влади учасників ринку. Такі показники дозволяють встановити галузі та окремі фірми, до яких можна застосовувати заходи антимонополь­но! політики.

Державне втручання як засіб антимонопольно! політики на монополіс­тичних і олігополістичних ринках може бути у формі регулювання та антимо- нопольних законів.

3.