Неповна конкуренція і монополія

Порушення хоч однієї з умов повної конкуренції, що перелічені в розділі 7.1, веде до виникнення неповної (недосконалої) конкуренції — це сукупність типів ринкових структур, у яких не діють умови повної конкуренції.

Монополія — це такий тип ринкової структури, де:

1) весь галузевий випуск постачає одна фірма, частка кожного споживача (яких на ринку дуже багато) в загальному обсязі ринкової продукції незначна;

2) продукція однорідна і не має близьких замінників;

3) входження на ринок нових фірм блоковано;

4) споживачі не взаємодіють між собою;

5) існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців.

Стисліше визначення монополії концентрує увагу лише на суттєвих її рисах: монополія, — це тип ринкової структури, коли лише одна фірма про­понує весь ринковий обсяг блага, для якого не існує близьких замінників.

Відповідно, фірма в умовах монополії зветься монополістом, а ринок, на якому діє монополіст - монопольним ринком.

Практично монополією звуться також ринки із порушеннями деяких із вищезазначених умов. Наприклад, монополіст може виробляти лише 80% галузевого обсягу, а 20% постачатимуть дрібні виробники; також може бути послаблена умова щодо відсутності замінників.

Ринок, де суворо виконуються всі зазначені умови (1) — (5), зветься чистою монополією. Чиста монополія — це теж ідеальна модель ринку, як і повна конкуренція.

Мал. 8.1. Природна монополія.

Якщо побудувати своєрідну шкалу можливостей різних ринко­вих структур щодо конкуренції се­ред постачальників та впливу на ринкові ціни, то всі реально існуючі типи структур розташуються на ній всередині, на проміжку між чистою монополією і повного конкурен­цією.

Конкурентний механізм не спрацьовує на монопольному ринку через наявність вхідних бар'єрів, які блокують входження у монопо­лізовану галузь завдяки чинникам, що створюють несприятливі умови для фірм-новачків порівняно з фір­мою, яка вже працює в галузі. Таки­ми чинниками може бути абсолют­на перевага у вартості продукції, економія на масштабі, необхідність великого початкового капіталу, ди­ференціація продукції, високі тран­спортні витрати або взагалі не- транспортабельність окремих това­рів і послуг (це створює умови для існування місцевих монополій, чия сфера діяльності обмежується окре­мим регіоном), монопольне воло­діння всім обсягом пропозиції окре­мого ресурсу.

Бар’єри може створювати також державна влада у вигляді патентів, ліцензій, авторських прав, привілеїв на здійснення певної діяльності ли­ше однією фірмою; інколи сама дер­жавна влада є монополістом (на­приклад, у сфері державного управ­ління). Ринки, закриті для вход­ження конкурентів юридичними бар’єрами, звуться закритими мо­нополіями.

Монополія, яка існує за раху­нок економії на масштабі, зветься природною монополією.

Зосередження виробництва всього ринкового обсягу блага в одній фірмі у випадку природної монополії економічно ефективніше, ніж на кількох підприємствах. Для природної монополії типовим є те, що мінімально ефек­тивний обсяг виробництва Q_e (точка E на мал. 8.1) є більшим, ніж обсяг по­питу при ціні P_l=minLRAC. У такій ситуації природна монополія може без­збитково для себе виробляти лише обсяг Q_λ за ціною P_λ=LRAC_λ. При спробі демонополізації галузі, скажімо, створенні двох фірм з обсягом випуску в кожній Q_b=¹∕₂Q_λ, середня вартість виробництва і беззбиткова ціна сягнуть рівня P_b=LRAC_b>LRAC_λ, тобто суспільство буде витрачати більше рідкісних ресурсів на виробництво того самого обсягу Q_λ, а ціна зросте. Тому природ­ні монополії звичайно підтримуються державною владою, яка бере на себе регулювання їхньої діяльності.

Існування різноманітних вхідних бар’єрів є джерелом монопольної вла­ди. Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Конкурентна фірма позбавлена ринкової влади. Чистий моно­поліст має абсолютну ринкову владу, його здатність впливати на ціну обме­жує лише попит споживачів. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем - тобто встановлює ціну на ринку.

В цьому розділі ми розглядатимемо чисту монополію. У подальших розділах будуть розглянуті ринкові структури з різною ринковою владою з боку пропозиції (монополістична конкуренція, олігополія), з боку попиту (монопсонія, олігопсонія, монопсонічна конкуренція) або з двох боків од­ночасно (двостороння монополія).

2.