Монополія, її види

Монополія - виключне право на здійснення якого-небудь виду діяльності (виробництва, застосування, використання ви­значених об'єктів, продуктів), надане тільки визначеній особі, групі, державі.

Прийнято розрізняти три види монополії:

- Закриту - захищену від конкуренції за допомогою юридич­них заборон і обмежень (найчастіше це державна монопо­лія);

- Природну - необхідну в зв'язку з тим, що без такої монопо­лії не можна досягти ефективного використання ресурсів ; офіційно визнана неминуча монополія на виробництво і продаж товарів і послуг, стосовно до яких монополізм обу­мовлений або природним правом монополіста, або розумін­нями економічної вигоди для всієї держави і населення. Так, природна монополія виникає в тих галузях, де діє авторське право, тому що автор є монополістом за законом. З іншого боку, в інтересах держави вигідно мати єдині трубопровідні, енергетичні мережі, залізничні магістралі. Державна моно­полія виникає також в тих сферах, де її наявність обумовле­на розумінням суспільної безпеки.

- Відкриту - при ній одна фірма через збіг обставин стала єдиним виробником і постачальником товару.

Основні риси чистої монополії. Ринок чистої монополії хара­ктеризується такими критеріями:

1) на ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції (фірма - монополіст). Для монопольного ринку поняття «пропо­зиція окремої фірми» і «ринкова пропозиція» є синонімами;

2) у товару, що виробляє монополіст, немає близького замін­ника. Тобто в поводженні споживача можливі лише два варіанти: чи відмовитися від споживання цього товару, чи ж придбати його в монополіста.

3) чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар. Як­що конкурентна фірма погоджується з ринковою ціною, то моно­поліст диктує ціну.

4) вступ в галузь інших виробників заблоковано. Кожен ви­робник бажає стати монополістом. Монополізація ринку може досягатися декількома шляхами:

а) зростання фірми за рахунок капіталізації прибутків, банк­рутства конкурентів;

б) об'єднання капіталів на добровільній основі. Основні фор­ми монополістичних об'єднань:

- синдикат: учасники зберігають виробничу самостійність, але створюють загальний підрозділ, що здійснює поставки та збут для всіх членів об'єднання;

- трест: поєднуються раніше самостійні підприємства однієї галузі, втрачаючи і комерційну і виробничу самостійність.

- концерн: поєднуються раніше самостійні підприємства рі­зних технологічно пов’язаних галузей, при цьому підпри­ємства втрачають як юридичну, так і комерційну та вироб­ничу самостійність.

- конгломерат: поєднуються раніше самостійні підприємства технологічно не зв’язаних між собою галузей (харчова про­мисловість, машинобудування, легка промисловість т. ін.).

- холдинг: головна компанія контролює «дочірні» підприєм­ства, володіючи їх контрольним пакетом.

Блокування вступу в галузь - обов'язкова умова існування чистої монополії. Бар'єри для вступу в галузь мають відношення не тільки до чистої монополії, але і для олігополії чи монопольної конкуренції.

Ці бар'єри можуть набувати різних форм:

- масштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст - велике підприємство, а для гідної конкуренції необхідно вкладати великі кошти, що для потенційних конкурентів може бути не під силу та й недоцільно;

- легальні бар'єри. Це законодавчі норми, що регламентують

вид діяльності. Найбільш поширеними є: патенти (виклю­чне право на виробництво продукту, чи використання тех­нології), ліцензії (право на заняття даним видом діяльності);

- власність на найважливіші види ресурсів. Спрацьовує в то­

му випадку, якщо обмеженість ресурсів абсолютна і в них немає близького замінника;

- несумлінна конкуренція. Методи боротьби з конкурентами не відповідають не тільки кодексу честі підприємця, але і заборонені законом (тиск на банки, постачальників сиро­вини, переманювання персоналу, цінова війна).

1.9.