Фірма як виробник приватних економічних благ

Фірма — один із господарюючих суб’єктів, поведінка якого моделю­ється в рамках мікроекономічного аналізу [1].

Основними функціями фірм є виробництво приватних благ, інвесту­вання та придбання виробничих ресурсів, зокрема факторів виробництва.

Виробництво — це процес використання праці та обладнання (капіта­лу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхід­них продуктів та надання послуг.

Виробничі послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких здібнос­тей називаються факторами виробництва.

В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціо­нально — як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.

З огляду на можливості фірми змінювати обсяги використання ресур­сів (факторів) у процесі виробництва визначаються короткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період — це період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції; його тривалість залежить від технологій виробництва.

Довгостроковий період — це період у діяльності підприємства (фір­ми), достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні підприємству для випуску продукції (на відміну від короткострокового періоду).

Здатність виробництва продукувати товари при відповідних затратах факторів виробництва визначається передусім технологією, що використо­вується у ньому.

Технологія — це практичне застосування знань про способи виробни­цтва продуктів і послуг. Вона матеріалізується у нових зразках обладнання; нових методах виробництва; новій організації праці; підвищенні загально­освітнього та професійного рівня підготовки працівників.

У реальному житті технологія постійно вдосконалюється, що при­водить до зміни у виробничому процесі.

Якщо технологія залишається незмінною, то можна обгрунтовано при­пустити, що існує стійка залежність між певною кількістю ресурсів, що

Розділ 4. Мікроекономічні знання як складові системи теоретичних економічних знань використовуються у виробничому процесі, та тим максимальним обсягом товару, який може бути вироблений за даних умов. Таку залежність демон­струє виробнича функція.

Виробнича функція — це відношення між будь-яким набором факто­рів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленої за допомогою цього набору факторів:

де Q — обсяг виробництва, L — затрати праці, K — затрати капіталу, М — матеріали.

При незмінній технології виробнича функція має ряд властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції та кількістю використовуваних ресурсів

1. Існує межа для збільшення обсягів виробництва, яке може досягатися зростанням затрат одного ресурсу за інших незмінних умов: якщо, напри­клад, К, М — const, а зростає тільки L, то ∆Q ? 0.

2. Існує певна взаємна доповнюваність факторів виробництва, тобто ефективне функціонування кожного з них вимагає наявності певної кілько­сті іншого. Разом з тим, є можливість без скорочення обсягів виробництва замінити деяку кількість одного фактора на певну кількість іншого. Однак така заміна має свої межі.

3. Зміни у використанні факторів виробництва більш еластичні в довго - терміновому періоді, ніж у короткотерміновому.

Процес трансформації ресурсів у готову продукцію характеризується показниками сукупного, середнього та граничного продуктів.

Якщо зафіксувати обсяги використання всіх факторів виробництва, ок­рім одного (наприклад, праці, обсяг використання якої позначається літе­рою L), тоді сукупний продукт змінного фактора виробництва (праці — TPL ) визначається як обсяг продукції, що виробляє фірма при певному обсязі L використання цього фактора і незмінних обсягах використання всіх інших факторів. Аналогічний показник капіталу позначається як TPK.

Середній продукт змінного фактора виробництва (праці — APL, ка­піталу — APK ) — це відношення сукупного продукту змінного фактора до обсягу фактора, що забезпечив випуск цього продукту:

APL = TPL / L; APK = TPK / K.

Ці показники мають також назву продуктивність праці, продуктив­ність капіталу.

Граничний продукт змінного фактора виробництва (праці — MPL, капіталу — MP^ — додатковий випуск продукції, який забезпечується використанням додаткової одиниці ресурсу.

Витрати виробництва — це вартість усіх видів факторів виробни­цтва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів, послуг, інформації.

4.8.