Гроші

1.1. Види та функції грошей

Сучасна економіка є грошовою економікою, оскільки майже всі еко­номічні операції проводяться з участю грошей як засобу обміну. Викори­стання грошей відокремлює акт купівлі товару від акту продажу і таким чином спрощує обмін, знижує витрати обігу товарів.

У сучасній теорії гроші визначаються з функціональної точки зору. Грошима називається:

• загальновизнаний засіб платежу, який без будь-яких обмежень прий­мається в обмін на товари та послуги, а також при сплаті боргових зобов’язань;

• сукупність фінансових активів, які використовуються для проведення розрахунків при здійсненні різноманітних операцій.

Сучасні платіжні засоби випускаються центральним (емісійним) та ко­мерційними (депозитними) банками і представлені двома видами грошей: символічними та кредитними.

Символічні, або декретні гроші — засоби обміну, що являють собою певні форми боргових зобов’язань держави і не мають власної невід’ємної

її ¹⁴⁵ цінності (готівкові гроші). Вартість таких грошей перевищує витрати на їхнє виробництво та цінність при альтернативному використанні (наприклад, як товару) і визначається їхньою здатністю обмінюватися на товари та по­слуги як зараз, так і в майбутньому. Монопольне право емісії готівкових грошей законодавчо закріплене за державою (центральним банком), тому символічні гроші є державними грошима. Використання символічних грошей підпорядковане певним вимогам: необхідне суспільне визнання таких грошей; державна правова Гарантія обігу символічних грошей; здатність держави підтримувати відносну стабільність купівельної спроможності символічних грошей. Купівельна спроможність грошей — це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Кредитні, або депозитні гроші — засоби обміну, які являють собою боргові зобов’язання депозитних інститутів (безготівкові гроші). Як і символічні гроші, вони не мають внутрішньої вартості.

В економіці гроші виконують певні функції, а саме:

• засобу обігу — як засіб обігу гроші є посередником при обміні товарів та послуг;

• рахункової одиниці — засобу кількісного виміру та порівняння відносних вартостей товарів на ринку;

• засобу збереження вартості — засобу накопичення купівельної спро­можності, яка може бути використана на купівлю товарів у майбутньо­му;

• засобу платежу — засобу відкладених платежів, які повинні здійснити­ся у майбутньому, при сплаті боргових зобов’язань, і величина яких встановлюється в грошовій формі.

1.2. Грошові агрегати

Сукупність загальноприйнятих засобів платежу, що випущені банківською системою і обертаються в економіці, має назву грошової маси. Для кількісного виміру грошової маси використовується показник рівня ліквідності активів.

Під ліквідністю розуміють здатність фінансового активу бути безумовним і нічим не обмеженим засобом платежу без зміни його номінальної вартості. Ступінь ліквідності активів визначається трансакційними витратами — тим, наскільки швидко і з якими мінімальними збитками, порівняно з величиною їхньої грошової оцінки, одні фінансові активи можна обміняти на інші. Чим більшими є трансакційні витрати обміну активу на гроші, тим нижчим буде рівень ліквідності даного активу. У відповідності з рівнем їхньої ліквідності, фінансові активи групуються в грошові агрегати (за принципом від абсолютно ліквідних до найменш ліквідних).

Грошові аґреґати — це особливе поєднання ліквідних фінансових ак­тивів, які є альтернативними вимірниками обсягу та структури грошової маси.

Найпоширеніша класифікація грошових агрегатів використовується у США.

АҐРЕҐАТМ1 містить: готівкові гроші в обігу; трансакційні (чекові) депо­зити, у тому числі — вклади до запитання та нау-рахунки; дорожні чеки. Готівкові гроші в обігу охоплюють суму монет і банкнот, яку небанківські економічні агенти тримають поза банками. Готівкові гроші і чекові вклади, які є власністю держави (уряду), центрального банку або депозитних інститутів, в аґреґат М1 не входять. Агрегат М1 акцентує увагу на функції грошей як засобу обігу — це гроші, які безпосередньо використовуються для обслуговування угод в економіці. М1 відповідає базовому визначенню грошей і являє собою пропозицію грошей у вузькому визначенні.

Інші високоліквідні фінансові активи утворюють квазігроші. Вони не функціонують безпосередньо як засоби платежу і є предметом певних обме­жень з боку банків на їх обмін за вимогою вкладників і на строк платежу. Але квазігроші можуть швидко і без ризику значних фінансових втрат пере­творюватися в готівкові гроші або трансакційні депозити. Вони є складо­вою частиною грошових агрегатів М2 і М3.

АҐРЕҐАТ М2 — це гроші М1 ’’плюс” заощаджувальні депозити; невеликі строкові депозити; одноденні угоди про зворотний викуп; одноденні позич­ки в євродоларах; акціонерні рахунки домогосподарств у взаємних фондах грошового ринку; депозитні рахунки грошового ринку. Аґреґат М2 охоплює активи, які є ліквідними засобами накопичення купівельної спроможності, і являє собою пропозицію грошей в широкому визначенні. Гроші М2 є найближчими субститутами грошей у вузькому визначенні. При перетво­ренні грошей М2 в гроші М1 виникають збитки, пов’язані з втратою доходу (процента) на ці фінансові активи.

АҐРЕҐАТ М3 — це гроші М2, а також депозитні сертифікати, строкові угоди про зворотний викуп, строкові позички у євродоларах, акціонерні рахунки інституціональних інвесторів у взаємних фондах грошового ринку.

АҐРЕҐАТ L містить гроші М3 “плюс” банківські акцепти; комерційні папери; казначейські векселі; заощаджувальні облігації Казначейства США.

Аґреґати М3 та L складають фінансові активи, які можуть використо­вуватись як інвестиції, і тому вони найдалі перебувають від коштів тран- сакційного характеру — грошей M1. Особливістю цих фінансових активів є те, що збитки, які виникають при їхньому перетворенні у гроші M1, можуть приймати дві форми: по-перше, втрата доходу на ці фінансові активи; по- друге, зміна (зменшення) ринкової ціни цих активів.

Структура і розміщення грошової маси залежить від таких факторів, як розвинутість фінансової системи країни, схильність населення до поточно­го споживання і заощадження доходів в інститутах фінансової системи, структура депозитів і ліквідних активів (інструментів) фінансового ринку, рівень прибутковості та оподаткування ліквідних фінансових інструментів, рівень життя та ступінь багатства населення тощо. Тому в перехідних еко­номіках структура грошової маси значно відрізняється від її структури в розвинутих країнах.

Згідно класифікації, що використовується в Україні, грошові аґреґати визначаються таким чином:

АҐРЕҐАТ MT.

1) гроші поза банками (C);

2) кошти на розрахункових і поточних рахунках (D).

АҐРЕҐАТ M2=M1 +...:

1) строкові депозити;

2) кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій;

3) кошти Держстраху;

4) валютні заощадження.

АҐРЕҐАТ М3=М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Незалежно від їхньої структури, грошові аґреґати різняться між собою ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці, участю в інфляції.

2.