Кейнсіанство

Історичні передумови виникнення кейнсіанства

Кейнсіанство - одна з провідних течій сучасної економічної думки. Для розуміння теоретичної системи кейнсіанства переду­сім треба згадати історичну епоху її виникнення й усвідомити, що саме особливості цієї епохи зумовили її появу.

Спочатку посилене державне втручання в економічне життя пояснювалося суто практичними міркуваннями без відповідної теоретичної бази. Опублікувавши 1936 р. книжку «Загальна тео­рія зайнятості, процента і грошей», Дж. М. Кейнс створив цю те­оретичну платформу і став ідеологом нового напряму в економі­чній науці, котрий обґрунтовує неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідність держав­ного втручання в економічні процеси.

Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса

Дж. М. Кейнс (1883-1946) був видатним економістом, держа­вним і політичним діячем, взагалі надзвичайно активною, різно­бічно обдарованою людиною. У наукових творах. Дж. М. Кейнс розглядав широке коло проблем, зокрема проблеми теорії ймові­рностей, монетарної економіки тощо.

Слід звернути увагу на те. що вчення Кейнса стало своєрід­ною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм, які панува­ли в економічній науці до нього і до яких колись належав і він сам як учень А. Маршалла і кембриджської школи. Економічна криза 1929—1933 рр. різко змінила погляди Кейнса. Він рішуче й безоглядно пориває з поглядами А. Маршалла, його ідеями фрит­редерства, проголошуючи, що капіталізм доби вільної конкурен­ції вичерпав свої можливості. Попередниками Кейнса, які розро­бляли ті чи інші функціональні зв'язки процесу відтворення і по­ложення яких він розвиває далі, можна вважати так звану стокго­льмську школу - Б. Оліна, Е. Ліндаля; Ф. Кана у Великобританії та А. Ханта у Німеччині. Однак тільки Кейнс чітко сформулював новий напрям економічної теорії - теорію державного регулю­вання економіки.

Новизна ідеї Кейнса полягала у визнанні недосконалості та нездатності до саморегулювання системи ринкових економічних відносин, а отже, у визнанні погреби активного втручання держа­ви в економіку.

Докладний розгляд економічного вчення Кейнса дасть мож­ливість зрозуміти його наукове значення і вплив на подальший розвиток економічної теорії. Так, новаторство економічного вчення Дж. Кейнса з погляду предмета вивчення та методології виявилось у наданні переваги макроекономічному аналізу перед мікроекономічним. Це означає, що на відміну від інших економі­стів, які зосереджували свою увагу на діяльності окремих госпо­дарських одиниць, Кейнс значно розширив рамки дослідження, роблячи спробу розглянути національне капіталістичне господар­ство в цілому, оперувати переважно агрегатними категоріями - споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайня­тість, тобто величинами, визначають рівень та темпи зростання національного доходу.

Другою важливою складовою економічного новаторства Кейнса можна назвати обґрунтування концепції так званого «ефективного попиту», тобто потенційно можливого і стимульо­ваного державою попиту. Різко і аргументовано критикуючи тих економістів, які були прихильниками догматичних постулатів «закону ринків» Ж.-Б. Сея, у тому числі Кларка, Маршалла, Пігу, Кейнс дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми висо- корозвинутого капіталістичного суспільства слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів (їх рідкісності, цінності, найефектив­нішого поєднання для отримання максимуму продукції тощо), чим займалася до цього часу неокласична економічна думка, а у сфері попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. Сучасний рівень виробництва або національного доходу, за Кейнсом, зале­жить від сукупного ефективного попиту, тобто попиту, що забез­печений грошима, інакше кажучи, від реальних витрат на прид­бання товарів та послуг. У зв'язку з цим Кейнс звертає увагу на проблему реалізації та доводить, що неузгодженості у сфері по­питу і створюють у капіталістичному суспільстві головну переш­коду для використання ресурсів: труднощі з реалізацією саме і призводять до порушень процесу відтворення. Тому в центрі тео­рії Кейнса - проблема факторів, що визначають величину попиту та його зростання.

Вихідним у вивченні цієї проблеми є зрозуміння того, що «ефективний попит» є тотожним національному доходу, який ви­трачається на споживання й нагромадження, тобто складається з особистого та виробничого попиту. Перший - це витрати суспі- льства па споживчі блага, другий - на інвестиції (капітальні бла­га), інакше кажучи - це споживчий та інвестиційний (виробни­чий) попит.

Кейнс розглядає ефективний попит у зв'язку з дією трьох фа­кторів: схильності до споживання, схильності до інвестицій, пе­реваги ліквідності.

• по-перше, це макроекономічний метод дослідження;

• по-друге, він висуває на перший план проблему реалізації, або «ефективного попиту», яка поклала початок розвитку динамічної теорії циклу;

• по-третє, його теорії національного доходу в цілому та му­льтиплікатора органічно увійшли в післякейнсіанські теорії економічного зростання;

• по-четверте, він поєднав економічну теорію та економічну політику в одне ціле, покликане сприяти підтримуванню життєдіяльності капіталістичної системи господарства.

У цілому економічна теорія та програма Кейнса справили ве­личезний вплив на розвиток економічної науки та економічну по­літику провідних країн світу. Це була справжня революція в еко­номічному мисленні.

Теоретична система Дж. М. Кейнса. Кейнсіанство виникло в 30-і роки, у зв'язку з необхідністю виходу буржуазної економі­ки зі світової кризи 1929-1933 рр. Видатний англійський еконо­міст Джон Мейнард Кейнс опублікував свою найзнаменітішу ро­боту «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», заснував­ши новий напрямок економічної теорії - кейнсіанство. Раніше при аналізі економічних процесів застосовувався мікроекономіч- ний підхід. Він ґрунтувався на розгляді діяльності окремої фірми в умовах вільної конкуренції: зниження її витрат, підвищення прибутку, раціональна зайнятість робочої сили. Кейнс сформу­лював макроекономічний підхід для аналізу взаємозумовленості сукупних показників - національного доходу, інвестицій, спожи­вання, заощаджень і т.д. Кейнс поставив проблему сукупного по­питу в центр досліджень. Основне положення його концепції: ри­нковий механізм не здатний цілком усунути кризи і безробіття, необхідно державне регулююче втручання, з використанням по­датків, субсидій, позичкового відсотка. Кейнс спирався на те, що ринкова економіка не може саморегулюватися, без утручання держави не може бути рівноваги, тому що ринкова економіка не забезпечує ефективного попиту (такий попит, що існує в суспіль­стві при повному використанні всіх виробничих ресурсів і при повній зайнятості); не може забезпечити максимально можливої зайнятості, а економічний ріст може забезпечити тільки активне втручання держави в економічні процеси Зі зростанням доходів схильність до споживання знижується, а схильність до заоща­дження зростає; властива людині схильність зберігати визначену частину доходу стримує збільшення доходу через скорочення об­сягу інвестицій. Забезпечення нормального розміру інвестицій упирається в проблему перекладення всіх заощаджень у реальні капіталовкладення (інвестиції = заощадженням); реальний розмір інвестицій залежить від очікуваного доходу чи капіталовкладень, їх граничної ефективності і норми відсотка: чим нижче норма по­зичкового відсотка, тим вище стимули до інвестицій, що, у свою чергу, розширює границі зайнятості. Мультиплікатор означає, що збільшення інвестицій в одній галузі викликає збільшення спо­живання і доходу, як у даній галузі, так і в сполучених галузях.

Таким чином, Дж. М. Кейнс фактично став засновником мак- роекономіки як самостійного розділу економічної теорії.

Кейнсіанська теорія та економічна політика

Концепція Кейнса справила значний вплив на подальший ро­звиток економічної теорії та економічної політики. Ідеї Кейнса взяли на озброєння керівні органи капіталістичних країн. Особ­ливо це стосується теорії національного доходу, теорії циклу, те­орії зростання та інших аспектів макроекономіки. Саме теорія Кейнса поклала початок широкому втіленню в життя державного регулювання економіки, опрацюванню конкретних методів і спо­собів такого регулювання.

Особливе місце кейнсіанство зайняло в економічній теорії та практиці США. Багато заходів, які проводилися у період «нового курсу», було прямо «запозичено» в Кейнса: організація громадсь­ких робіт, фінансування державного будівництва важливих гос­подарських об’єктів, курс на дефіцитне фінансування тощо. 1946 року у США було прийнято Закон «Про зайнятість», згідно з яким уряд було вповноважено вживати заходів для забезпечення планового розвитку економіки. Було передбачено створення та­ких економічних органів, як Рада економічних консультантів при президентові та Об’єднана економічна комісія конгресу.

До початку 60-х років головним мотивом для здійснення тих чи інших заходів економічної політики, що впливали на економі­ку в цілому, була криза або загроза кризі. І хоч у своїй основній праці та наступних статтях Кейнс мало уваги приділив проблемі циклу, його концепція справила певний вплив на розробку теорії цього питання і на спрямування так званих антициклічних захо­дів. Метою ж останніх була якщо не ліквідація циклічного харак­теру капіталістичної економіки, то принаймні послаблення його руйнівних наслідків.

Американські економісти та політичні діячі у боротьбі з кри­зами розраховували, передусім, на вищезазначувані «вбудовані стабілізатори», тобто на автоматичне застосування податкової та бюджетної політики для регулювання циклу.

Проте досвід другої половини 50-х років показав, що антик- ризові заходи не забезпечують піднесення, високих та стійких темпів економічного зростання. Американські економісти дійшли висновку, що необхідно концентрувати увагу не на антикризових заходах, а на заходах зі стимулювання зростання, які водночас запобігатимуть і кризам. Таким чином, змінився головний мотив спрямування заходів державної економічної політики. Економіс­ти, які посідали командні позиції в державних економічних орга­нах у цей період, були переконаними кейнсіанцями. Погляди Кейнса поділяли і найближчі економічні радники Дж. Кеннеді та Л. Джонсона. Президент Кеннеді поклав в основу своєї економіч­ної політики найновіші досягнення сучасної йому економічної науки. Уперше в американській історії президент зробив спробу урухомити весь арсенал засобів, якими володіла сучасна еконо­мічна наука. Широко користувалися висновками економічної на­уки президенти Джонсон та Ніксон.

Кейнсіанські ідеї були дуже популярними в Німеччині, особ­ливо всередині 60-х років, коли й тут стали помітними ознаки економічної кризи. Уряд Кізінгера розробив антикризові заходи згідно з кейнсіанськими рецептами, тобто використовував дефі­цитне фінансування, помірну інфляцію, маневрування ставкою відсотка тощо. Провідним напрямком економічної думки Німеч­чини став своєрідний синтез неолібералізму з кейнсіанством, з явно вираженим визнанням необхідності державного регулюван­ня економіки.

Кейнсіанські концепції торували собі шлях і в інших західних країнах, зокрема на батьківщині їхнього автора - Великобританії.

Але на межі 70-80-х років кейнсіанська теорія і концепція державного регулювання економіки зазнала серйозних випро­бувань. Глибока світова криза 1974-1975 років показала слаб­кість і вразливість практичних рекомендацій кейнсіанства. Кризу пережила концепція «державного добробуту», що базу­ється на соціальних пріоритетах і спирається на значний сек­тор державного підприємництва, на пряме регламентування багатьох сфер приватного підприємництва і перерозподіл до­ходів на користь держави.

Кейнсіанство і його модифіковані версії (неокейнсіанство та посткейнсіанство) не дали сподіваних наслідків. Заходи держави, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та гармонічних те­мпів розвитку, в багатьох випадках не мали успіху.

Нині кейнсіанство як теоретична система і як концепція еконо­мічної політики втратила колишню панівну роль і перебуває в опо­зиції до поширеної всюди консервативної ортодоксії. Але воно жи­ве, модернізується, розвивається. Кейнсіанська школа створила сис­тему категорій та взаємозв’язків, без яких сьогодні неможливо уяви­ти економічну теорію і економічну політику Заходу.

4.7.