Марксистські схеми суспільного відтворення

Наступним етапом макроекономічного моделювання стала тео­рія відтворення Карла Маркса (1818—1883 рр.).

У своїй моделі Маркс поділив суспільне виробництво на два підрозділи: І підрозділ включає усі галузі і підприємства, що виро­бляють засоби виробництва, II підрозділ — галузі, які випускають предмети особистого споживання.

Процес відтворення суспільного продукту проходить через еко­номічний кругообіг (виробництво, розподіл, обмін і споживання). При цьому відбувається реалізація продукту, тобто такий його роз­поділ і обмін, при якому жодна із його частин не є зайвою і жодна з потреб, підтверджених платоспроможним попитом, не залишається не задоволеною.

Виходячи із поділу ВСП на засоби виробництва і предмети споживання, проблема реалізації полягає у тому, щоб розподілити продукт пропорційно по галузях, між підприємствами та індивідуа­льними споживачами. Цей розподіл повинен дати відповідь на пи­тання: звідки суспільство і кожне підприємство одержить засоби виробництва, щоб забезпечити заміщення спожитих у попередньо­му виробничому циклі; звідки індивідуальні споживачі одержать предмети особистого споживання; звідки взяти додаткові засоби виробництва і предмети споживання для розширення масштабів виробництва; як використати додатковий продукт (у якому співвід­ношенні) на споживання і на нагромадження.

Шукаючи відповіді на ці питання, Маркс розглянув схеми кругообігу ВСП при простому і розширеному відтворенні. Для реалізації ВСП слід дотримуватися відповідних кількісних про­порцій між різними його частинами у відповідності до функціо­нального призначення, натурально-речової та вартісної форми.

Схема 3

Тут мається на увазі, що частина продукту І підрозділу (4000 С) і II підрозділу (500 V + 500m) реалізується всередині кожного під­розділу і на схемі цей рух не відображений. Дана схема дає наочне уявлення про основні пропорції простого відтворення. їх є три.

1) I (V + m) = IIC,

Тобто чистий продукт І підрозділу (V + m) повинен дорівнюва­ти фонду заміщення II підрозділу (C).

2) I (C + V + m) = I C + IIC,

тобто засоби виробництва, які створюються у І підрозділі, по­винні вироблятися у такому обсязі, щоб відновити матеріальні ви­трати в обох підрозділах (вартість продукту І підрозділу повинна дорівнювати вартості фонду заміщення обох підрозділів).

3) II (C + V + m) = I (V + m) + II (V + m),

тобто предмети споживання, що створюються у II підрозділі, повинні вироблятися у такому обсязі, щоб задовольнити особисті потреби усіх учасників виробництва (вартість продукту II підрозді­лу дорівнює вартості чистого продукту суспільства).

На схемі 4 зображено економічний кругообіг при розширеному відтворенні (за К. Марксом).

500 mk

Хоча марксистські схеми досить абстрактні, але вони показують основні умови, які необхідні для нормального відтворення. В реа­льній дійсності макроекономічні пропорції постійно порушуються, мають місце різні диспропорції і суперечності.

В марксистській моделі не враховано зовнішній ринок, грошо­вий обіг. Крім того, не виділяються суб’єкти економічної системи (виробники і споживачі), що й робить дану модель занадто відсто­роненою від реального життя, чисто теоретичною, абстрактною.