Методи макроекономічної теорії

Макроекономіка використовує як загальнонаукові, так і специфіч­ні методи дослідження. Для макроекономіки, як і для мікроекономіки, політичної економії, характерне застосування таких загальнонаукових методів, як наукової абстракції, аналізу і синтезу, системно-функціональ­ного аналізу тощо.

Макроекономічне агрегування розповсюджується на економічних суб’єктів: домашні господарства; підприємства (фірми); державу; закордон­ний сектор; ринки ( товарів і послуг, цінних паперів, грошей, праці, реаль­ного капіталу, міжнародний ринок).

У макроекономіці широко використовуються економічні моделі — формалізовані (логічно, графічно й алгебраїчно) описи різноманітних економічних явищ і процесів. Будь-яка макроекономічна модель тією чи іншою мірою абстрактна, має ряд припущень і спрощень, що обмежують сферу її застосування. У залежності від конкретних задач дослідження застосовуються різні типи моделей, які можна класифікувати за різними ознаками [1].

У кожній моделі виділяються два типи змінних: екзогенні (зовнішні) змінні визначаються поза моделлю та є відомими до її побудови; ендоген­ні (внутрішні) змінні притаманні внутрішній будові моделі, а їх величина встановлюється в результаті її розв’язання.

У макроекономічних моделях дія екзогенних параметрів формалізуєтся або у вигляді деякої постійної (константи), або у вигляді випадкової (ймо­вірної) величини, в залежності від характеру їхньої дії і прояву. Як екзоген­ні параметри у макроекономічних моделях виступають державні витрати (G), ставка оподатковування (Т) і величина пропозиції грошей (М), розміри яких регулюються державою.

При побудові моделей використовуються чотири види функціональ­них залежностей: дефініційних, поведінкових, технологічних, інституці- ональних.

Дефініційні відображають зміст явищ або їх структуру. Наприклад, під сукупним попитом на ринку благ розуміють сумарний попит домогоспо-

Розділ 5. Макроекономічні знання в структурі наукових економічних знань дарств, інвестиційний попит підприємницького сектора, держави, закордо­ну. Це визначення можна виразити наступним чином:

Y = C + I + G + E

Поведінкові залежності відбивають типові переваги економічних суб’єктів. Прикладом такого роду залежностей можуть служити функції споживання — С = С (Y) або заощадження — S = S (Y).

Технологічні відображають технологічні залежності в економіці. При­кладом може служити виробнича функція, що відбиває зв’язок реального випуску та чинників виробництва Y = f (L, N, K), де Y - реальний випуск, L - праця, N - земля, K - капітал.

Інституціональні відображають інституціонально встановлені в економі­ці норми і правила. До їхнього числа можна віднести функцію податкових надходжень як залежність від розміру встановленої

Т = t ? Y.

І в мікро-, і в макроекономіці активно використовується логічне і фор­мально-математичне моделювання.

Такі узагальнені макроекономічні моделі, як модель кругових потоків, AD-AS, хрест Кейнса, криві Філліпса, Лоренца, Лаффера, модель Солоу тощо являють собою загальний інструментарій макроекономічного аналізу і не мають якоїсь національної специфіки.

Специфічними можуть бути значення емпіричних коефіцієнтів і кон­кретні форми функціональних залежностей між економічними змінними в різних країнах. Оцінка будь-якої макроекономічної моделі повинна да­ватися не за критерієм її негайної “придатності” чи “непридатності” для економіки конкретної країни, у тому числі й України, а за критерієм її корисності в процесі пізнання економічної динаміки і управління її по­казниками.

Важливе значення в економіці має поняття “очікування”, тобто оцін­ка економічних суб’єктів.

Очікування ex post - оцінка економічими суб’єктами отриманого дос­віду, фактичні оцінки.

Очікування ex ante - прогнозні оцінки економічних суб’єктів.

Існують три основні концепції формування очікувань.

Концепція статичних очікувань — економічні суб’єкти в майбутньому очікують те, з чим зустрічались в минулому.

Концепція адаптивних очікувань - економічні суб’єкти коригують свої очікування з урахуванням помилок, допущених в минулому.

Концепція раціональних очікувань - економічні суб’єкти не тільки враховують помилки, допущені в минулому, але й прагнуть моделювати функціонування економіки, щоб оцінити майбутнє. На основі цих оцінок формується раціональна поведінка учасників економічної діяльності.

Примітки

1. Макроекономічне агрегування - це послідовне укрупнення (узагальнен­ня) економічних суб’єктів і об’єктів (процесів і явищ) та об’єднання їх в єдину групу ( наприклад, домашні господарства) або єдиний показник (наприклад, валовий внутрішній продукт). Агрегування здійснюється за допомогою дода­вання, групування та інших процедур (способів) зведення окремих суб’єктів до узагальнених. Його головна ідея полягає в тому, щоб, визначивши законо­мірності та закони розвитку окремих об’єктів і діяльності (поведінки) окремих суб’єктів шляхом послідовних узагальнень, отримати загальну макроеконо- мічну картину (Тарасевич В. М. Методологія макроекономіки // Економічна теорія. - 2006. — №4. - С.95.

2. Небава М.І. Теорія макроекономіки. Навчальний посібник — Київ: Видавни­чий дім «Слово», 2003. — С.28.

Типологія макроекономічного моделювання може бути проведена на основі різноманітних критерії, які згруповані в таблиці.

Таблиця 1.

Типологізація макроекономічних моделей

3. Манків Грегорі Н. Макроекономіка / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. С. Панчи- шина. — К.: Основи, 2000. — С.37-43.

4. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч./С. Будагівська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 1998. — С.220.

5.3.