Питання 112. Платіжний баланс - поняття та структура.

Усі результати зовнішньоекономічної діяльності країни знаходять своє відображення в спеціальному документі — платіжному балансі.

Платіжний баланс являє собою систематичні записи всіх економічних угод між резидентами цієї країни та зовнішнім світом на протязі даного періоду часу.

Ці операції включають товарний експорт та імпорт, надання і отримання послуг, трансферти тощо. Рух товарів, послуг, матеріальних активів називають реальними потоками, а рух вимог, зобов’язань, що виникають у зв’язку з рухом реальних цінностей — фінансовими потоками. Платіжний баланс складається або в національній, або в іноземній валюті.

Згідно з методологією платіжного балансу, всі операції, які забезпечують надходження цінностей у країну, відображаються в дебеті, а операції, пов’язані з вивезенням цінностей за кордон — у кредиті (співвідношення між надходженнями та вилученнями породжує САЛЬДО платіжного балансу з відповідним знаком).

Звичайно платіжний баланс складається з трьох частин:

- "Рахунок поточних операцій";

- "Рахунок руху капіталу";

- "Рахунок офіційних резервів".

Перша частина платіжного балансу — "рахунок поточних операцій" — вміщує такі статті: на боці кредиту — товарний експорт, експорт послуг, чисті доходи від інвестицій; на боці дебету — товарний імпорт, імпорт послуг, чисті грошові перекази.

Друга частина — "рахунок руху капіталу" — відображає на боці кредиту приплив капіталу в країну (надходження: отримання позичок, іноземні інвестиції), а на боці дебету — відплив капіталу (платежі: купівля іноземних матеріальних та фінансових активів).

Слід звернути увагу на те, що звичайно надання кредитів за кордон називають "експортом капіталу", а іноземні позички — "імпортом капіталу". Якщо експорт товарів збільшує, а імпорт зменшує запаси (резерви) іноземної валюти, то вивіз капіталів, тобто інвестиції в інші країни означає витрачання, зменшення резервів іноземної валюти, а ввезення капіталів, тобто інвестиції з інших країн, збільшують запаси іноземної валюти.

Третя частина — "рахунок офіційних резервів" слугує для врегулювання "незбалансованості" платіжного балансу, а також для підтримання необхідного курсу національної валюти (фіксованого курсу та регулювання короткострокових коливань плаваючих валютних курсів). Резервні активи (офіційні резерви) є активами Національного (Центрального) банку у вільно конвертованій валюті, золоті запаси Національного банку, активи у МВФ.

Особливу роль у платіжному балансі відіграє стаття під назвою "Помилки та недогляди". Її застосування пояснюється статистичними неточностями, які виникають при ідентифікації зовнішньоекономічних операцій внаслідок часових та вартісних розбіжностей.

Платіжний баланс має бути врівноваженим, тобто надходження і вилучення повинні взаємно покриватися.

Активний (позитивний) платіжний баланс вважається показником економічного здоров’я країни, а пасивний — мірою її негараздів. Дефіцит торговельного балансу може бути наслідком низької конкурентоспроможності виробництва, невисокої якості продукції тощо. Але пасивний баланс торгівлі не завжди свідчить про низьку конкурентоспроможність товарів або важкий економічний стан країни. Причиною торгового дефіциту можуть бути: освоєння нових територій, прискорення економічного розвитку країни, модернізація капіталу й реструктуризація національної економіки. Великий надлишок торговельного балансу, в свою чергу, може свідчити не про успіхи розвитку, а зумовлюватися обмеженням внутрішнього споживання та інвестицій.