Питання 80. Державний борг. Управління державним боргом.

Постійне накопичення заборгованості уряду перетворюється на державний борг. Державний борг — це загальна сума накопичених бюджетних дефіцитів минулих років.

Коли держава вирішує позичати гроші, вона випускає державні цінні папери (ощадні бони, казначейські векселі тощо), які продає, а отримані кошти використовує на покриття бюджетного дефіциту.

Нагромадження державного боргу - процес внутрішньо вибуховий, бо наявний борг повинен обслуговуватися, принаймні; повинен виплачуватися процент. Якщо навіть первинний бюджет збалансований, тобто видатки дорівнюють надходженням, то уряд вимушений брати позику, щоб оплачувати процент за наявний борг. Можна сказати, що борги мають властивість “підгодовувати самих себе”.

Серед економістів існують дві точки зору з питання про вплив зовнішнього та внутрішнього державного боргу на розвиток економіки в цілому. Ті, хто виступає проти державного боргу, наводять наступні аргументи:

а) державний борг віддає сьогодні в заставу майбутні доходи і лягає тягарем на наступні покоління. Ситуація загострюється, якщо взяті у борг кошти держава використовує не для капіталовкладень у перспективні галузі, а для поточного споживання. В майбутньому для покриття боргу треба буде або збільшувати податки, або зменшувати соціальні витрати;

- оскільки державні витрати - непродуктивні, то і позики для їхнього фінансування - нерозумні;

- якщо держава починає позичати, вона вже не зійде з цього шляху доти, доки не стане банкрутом;

- державні позики не є бажаними, якщо вони здійснюються не з надлишкових резервів приватного сектору.

Прихильники державного боргу стверджують, що:

- державний борг - це практично кредит, за допомогою якого створюються нові обсяги капіталу, що забезпечують економічне зростання;

- великий державний борг збільшує витрати і споживання - отже, він стимулює зростання виробництва;

- громадяни хочуть надійно вкласти свої гроші - цю можливість і надає їм держава, коли випускає та продає державні цінні папери.

Основними структурними елементами державного боргу є:

1) внутрішній державний борг — це заборгованість держави своїм громадянам, фірмам, підприємствам та установам даної країни.

2) зовнішній державний борг — це заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам, установам, іноземним державам, міжнародним організаціям і фондам.

Крім того, за тривалістю розрізняють: короткостроковий (до 1-го року), середньостроковий (від 1-го до 5-ти років) та довгостроковий (більше 5-ти років) борги. Загрозливим для стабільності економічної системи є перебільшення державного боргу над ВВП більше, ніж у 2 рази.

Для керування державним боргом, а також для його зменшення, використовуються такі методи, як виплата боргу за рахунок золотовалютних резервів, його консолідація (зміна умов позичок — наприклад, перетворення короткострокових у довгострокові), конверсія (дозвіл держави на придбання іноземними кредиторами частини цінних паперів, майна), викуп короткострокових зобов’язань шляхом випуску нової довгострокової позики під більший процент, надання нових кредитів міжнародним фінансово-кредитним установам та ін.