Управління внутрішнім і зовнішнім державним боргом

Внутрішній борг держави може виникати в результаті емісії цінних паперів: облігацій, казначейських зобов’язань тощо.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів до Державного бюджету і підтверджує зобов’язання уряду відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою попередньо визначеного доходу, якщо це передбачається умовами випуску.

Законодавством України передбачено, що обсяг емісії облігацій визначається в межах встановленого бюджетом на поточний рік граничного розміру внутрішнього державного боргу та обсягу дефіциту Державного бюджету.

Казначейські зобов ’язання - цінні папери на пред ’явника, що розповсюджуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

В Україні казначейські зобов’язання поки що не випускаються. Дефіцит державного бюджету покривається за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики.

Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему шляхом:

У розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів;

У їхнє погашення;

У виплата доходів за ними.

Щодо управління державним внутрішнім боргом Державне казначейство України виконує такі функції:

- здійснює контроль за своєчасним проведенням витрат з Державного бюджету з обслуговування внутрішнього державного боргу;

- готує необхідні документи для проведення операцій з Державного бюджету з погашення і виплати доходу по державних цінних паперах;

- здійснює облік випуску державних цінних паперах у розрізі термінів їх обігу;

- здійснює облік витрат з погашення основного боргу та сплати доходу за державними цінними паперами за термінами їх обігу;

- складає довідки про надходження коштів на покриття дефіциту бюджету із внутрішнього та зовнішнього фінансування;

- здійснює облік фактичного обсягу державного внутрішнього боргу. Суттєвою проблемою державного боргу України є високий рівень

валютного ризику, що обумовлено значною питомою вагою зовнішнього боргу у загальній заборгованості держави.

Стратегію щодо залучення коштів від іноземних кредиторів розробляє Міністерство фінансів України, яке є єдиним позичальником від імені уряду, крім кредитів МВФ. Розпорядником кредитів, що надає Україні МВФ, є НБУ.

З вересня 1992 р. Україна стала членом МВФ та МИРР. Країни, що стають членами МВФ, мають можливість отримати позики у вільно конвертованій валюті для покриття дефіциту платіжного балансу та поповнення золотовалютних резервів.

Розміщення коштів, акумульованих за рахунок іноземних кредитів здійснює Міністерство фінансів України згідно з Державною програмою запозичень.

Зовнішній державний борг має дві складові:

У борг органів державної влади і управління, який виникає в результаті залучення державою іноземних кредитів та випуску державних цінних паперів, які розміщуються на міжнародних ринках капіталів;

У борг підприємств, гарантований урядом. Погашає та обслуговує такий борг підприємство-позичальник.

Погашення та обслуговування державного зовнішнього боргу в Україні забезпечують Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, НБУ та уповноважені банки України. Погашення зовнішнього боргу проводиться з трьох основних джерел: із бюджету; за рахунок золотовалютних резервів, приватизації власності; із нових запозичень.