10.1. Державне підприємництво й управління державною власністю

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематич­на, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, вико­нання робіт і надання послуг. Згідно з Законом України "Про підприємництво" суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути, крім фізичних, також і юридичні особи всіх форм власності.

Державне підприємництво передбачає проведення націона­лізації і денаціоналізації підприємств, створення державою влас­них підприємств та забезпечення управління і планування їхньої діяльності.

Державний сектор підприємств у країнах з ринковою еконо­мікою формують з метою створити робочі місця, утримувати га­лузі комунального господарства - водопостачання, електропоста­чання, телефонного зв'язку, муніципального транспорту, а також підприємства, які задовольняють потреби національної безпеки.

В Україні у сфері державного володіння та державного уп­равління є надра, земля, водні ресурси, ліси, території, які пере­бувають під особливою охороною (державні природні заповідни­ки, дендрологічні парки та ботанічні сади, пам'ятки природи, ліку­вально-оздоровчі місцевості та курорти), оборонні об'єкти та об'єкти атомної енергетики, залізничний, трубопровідний та по­вітряний транспорт, значна частина нерухомості (житлового та

281

нежитлового фондів), оборонна промисловість, лінії електро- і газомереж, зв'язок, сфера добування й обігу дорогоцінних ка­менів, металів, стратегічних матеріалів і валюти.

Перелік об'єктів, які є в сфері державного управління на пе­ріод проведення процесу приватизації, визначений Декретом Ка­бінету Міністрів України від 31.12.92 р. "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій і структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається".

У системі управління державною власністю треба розрізняти:

управління державною власністю, яка набула цієї форми і є нею. Завданням системи управління цієї частини державної влас­ності є її збереження, підтримка, нарощування, оновлення, ефек­тивне використання;

управління зміною форм і відносин власності. Завданням управління є: постійна передача права володіння, розпорядження (приватизація), націоналізація, тимчасова передача (оренда, зак­лад, довірче управління) власності.

Управління державним сектором економіки в Україні сьогодні грунтується на галузевому (загальнодержавна власність) та тери­торіальному (комунальна власність) принципах. Функції управл­іння майном, що є в загальнодержавній власності, покладені на міністерства та підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади. Винятком є майнові комплекси підприємств, установ, організацій, управління якими провадять відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України.

Міністерства та відомства приймають рішення про створен­ня, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, затверджують ста­тути підприємств, укладають і розривають контракти з керівни­ками підприємств, ведуть контроль за використанням закріпле­ного за підприємством державного майна. Водночас не допусти­ме їх пряме втручання у господарську діяльність підприємств.

282

Функціональні механізми управління державною власністю визначені способом використання державної власності та спосо­бом управління зміною форм і відносин власності. Зокрема, оренду державного майна розглядають як засноване на угоді тимчасове володіння і користування землею, іншими природними ресурса­ми, підприємствами і майновими комплексами, а також майном або правами, потрібними орендатору для самостійного провад­ження підприємницької діяльності. Як об'єкти оренди держава може надавати: земельні ділянки та відособлені природні об'єкти, підприємства та інші майнові комплекси, окремі будівлі, спору­ди, устаткування, транспортні засоби, інші види майна, сирови­ну, продукцію, право вимоги, борги тощо.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами одним із способів управління державною власністю є застава нерухомого майна. Застава, об'єктом якої є підприємства, будови, споруди та інші об'єкти (разом з землею) називається іпотекою. Іпотека дає змогу органам державного управління вести реструктуризацію та фінансове оздоровлення неплатоспроможних підприємств.

Для державного регулювання діяльності акціонерних підприємств використовують механізм управління державними пакетами акцій. Держава, володіючи пакетом акцій, у разі потре­би сприяє пошуку інвестора або ж забезпеченню стійкості робо­ти акціонерного товариства (AT). Часткою державної власності на змішаних підприємствах управляють шляхом передавання дер­жавних акцій у довірче управління безпосереднім керівництвом акціонерних підприємств, з якими укладено контракт.

Управління перетворенням державної власності забезпечуєть­ся приватизацією державного майна.

Як засвідчує досвід інших країн, приватизаційні процеси пе­ріодично замінюють процеси націоналізації, тобто перетворення в державну власність майна, яке є у власності громадян і юридич­них осіб. Підставою для націоналізації може бути: загроза еко-

283

номічній та національній безпеці країни, банкрутство потрібних для суспільства підприємств, забруднення підприємствами навко­лишнього середовища, домінуюче положення підприємства на ринку товарів або послуг, порушення законодавства країни, неза­конне вивезення прибутків за кордон тощо. Може застосовувати­ся два способи націоналізації - добровільний (за ініціативою влас­ників майна) і примусовий (відчуження майна і збитків в поряд­ку, визначеному законодавством).

Управління державною власністю передбачає банкрутство та ліквідацію підприємств. Процедура банкрутства полягає в ліквідації підприємства як суб'єкта господарської діяльності та розпродаж його майна для задоволення вимог кредиторів.

У системі механізмів управління державною власністю чільне місце посідає антикризове управління, спрямоване на поперед­ження банкрутства. Головні процедури цього управління такі: мо­ніторинг фінансового стану об'єкта управління; надання держав­ної фінансової підтримки; заміна керівника неплатоспроможного підприємства; проведення обов'язкової приватизації неплато­спроможного підприємства або продаж підприємства; перетворен­ня державного підприємства в казенне, санація (оздоровлення). -Якщо ці заходи не дали змоги зберегти підприємство, його ліквіду­ють. Ліквідацію державного підприємства виконують за ухвалою уповноваженого державного органу. Процес ліквідації відбуваєть­ся публічно, його веде спеціально створена ліквідаційна комісія.

Державне регулювання підприємництва поширюється також на приватний сектор економіки. Його проводять через цінову, кре­дитну, інвестиційну, інноваційну, структурну, зовнішньоекономіч­ну, торговельну, регіональну політику, політику зайнятості і по­літику соціального захисту.

284