Питання 66. Позичковий відсоток та його загальна характеристика.

Позичковий процент — є винагородою, яку одержує власник грошей за те, що надав їх підприємствам або приватним особам для використання. Гроші самі по собі не можуть виробляти товари чи послуги.

Розрізняють номінальну і реальну норму позичкового проценту (r). Номінальною є та ставка проценту, за якою видається позика. Реальною є процентна ставка, що враховує темп інфляції. Наприклад, якщо банком надана позика підприємству за номінальною процентною ставкою 20%, а річний темп інфляції складає 12%, то реальна процентна ставка дорівнюватиме 8% (20%-12%).

Якщо номінальна процентна ставка є завжди додатною (крім безкоштовної позики, коли процентна ставка дорівнює нулю), то реальна процентна ставка може бути від’ємною. Це відбувається тоді, коли темп інфляції перевищує номінальну процентну ставку. Наприклад, якщо номінальна процентна ставка складає 20%, а річний темп інфляції = 20%, то номінальна процентна ставка дорівнюватиме рівню інфляції, то реальна процентна ставка становитиме 0%.

Слід розрізняти позику і кредит. Якщо позика надається тільки в грошовій формі, то кредит може надаватись і в товарній формі, хоча більшість кредитів надаються в грошовій формі.

Ставки процента диференціюються в залежності від декількох чинників:

■ рівень ризику (чим більше є ризик у наданні і використанні позики, тим вище буде процентна ставка і навпаки);

■ обсяг позики (чим більшим за розміром надається кредит, тим вище буде процентна ставка, і навпаки);

■ терміновість позики (чим на більш довгий термін надається кредит, тим вище буде процентна ставка; і навпаки);

■ стадія кон’юнктури (на фазі рецесії процентні ставки нижче, а на фазі підйому економіки — вище);

■ рівень конкурентності ринку позик (чим вище буде рівень конкурентності, тим нижче процентні ставки; і навпаки);

■ рівень облікової ставки проценту Центрального банку (чим вище рівень облікової ставки, тим вище процентна ставка, і навпаки).

Своєрідною нижньою межею процентної ставки є облікова ставка проценту (або ставка рефінансування), що встановлюється Центральним банком (в Україні — Національним банком України). Фактично, облікова ставка проценту — це первісна ціна грошового капіталу, за якою комерційні банки купують його у Центральному банку. Тому процентна ставка не може бути менше за облікову ставку процента.

Депозитні процентні ставки — це процентні ставки, за якими комерційний банк платить вкладникам за користування їх грошима. Депозитна процентна ставка завжди буде менша за банківську (кредитну) процентну ставку, бо за розмірами вклади поступаються обсягам банківських кредитів.