Політика диференціації грошових доходів населення України як наслідок економічного зростання

Протягом останніх трьох років ми спостерігали низький рівень трудових доходів, що призвело до зниження якості життя широких верств населення, мі­грації активної частини населення, неповного використання трудового потенці­алу, зниження ролі праці.

У міжнародній практиці політика доходів (регулювання витрат) є одним з класичних напрямів антиінфляційної політики, комплекс державних заходів, спрямованих на врегулювання грошового обігу, зменшення грошової маси, припинення непомірного зростання цін.

Сутність політики доходів полягає у прямому обмеженні зростання цін і за­робітної плати, а також використання економічних стимулів або санкцій з ме­тою утримання їх зростання в певних межах.

Політика доходів створює подвійний вплив на інфляцію. Обмежуючи роз­міри підвищення цін і заробітної плати, політика доходів зменшує зростання витрат на виробництво товарів, ціни яких включають такі величини. Це пере­шкоджає саморозвитку інфляційних процесів і стримує їхню інтенсивність. Водночас отримання зростання цін на товари і заробітної плати визначає дина­міку доходів населення, що сприяє обмеженню платоспроможного попиту. То­му політика доходів часто використовується поєднано з напрямами дефляційної політики, сукупності заходів, здійснюваних державою з метою отримання ін­фляції та оздоровлення платіжного балансу (система показників, які характери­зують співвідношення між сумою фактичних грошових надходжень із-за кор­дону та сумою платежів іншим державам за певний період (рік, квартал, місяць) або на певну лагу.

Адміністративне стримування цін як інструменту антиінфляційної політики може застосовуватися в умовах перехідного періоду, тобто лише як тимчасовий елемент для подолання спекулятивних і стихійних процесів. Для проведення по­літики доходів держава може створювати спеціальні тимчасові органи або вико­ристовувати традиційні структури, наприклад Міністерство фінансів України. Вважається, що найбільшу результативність політика доходів приносить тоді, коли в регулюванні беруть участь представники трьох зацікавлених сторін : дер­жави, підприємств і профспілок.

Кінцевою метою державної політики є поліпшення якості життя широких верств населення, забезпечення єдиних соціальних стандартів на всій території України. При цьому якість життя є результатом дії цілої низки об’єктивних і суб’єктивних чинників, які мають як загальнонаціональний, так і регіональний характер.

Політика щодо грошових доходів населення є одним із найважливіших на­прямів соціально-економічної політики держави і мас охоплювати всі верстви населення, сприяти зростанню реальних доходів працюючого та непрацюючого населення.

Ефективна політика доходів передбачає всебічне врахування впливу всіх факторів та прогнозування наслідків впливу на формування динаміки і структу­ри доходів населення.

В умовах економічної кризи зростає значущість державної політики стосов­но регулювання доходів населення і, передусім працюючого населення, спря­мованої на зупинення подальшого зниження рівня та утримання їх на базовому рівні, формування у населення впевненості у завтрашньому дні. З огляду на це, результативними заходами є: подолання інфляції; подолання дефіциту держа­ного бюджету; зниження податкового навантаження на платників податків (Україна у 2010 р. в рейтингу Forbes посіла останнє, 127-ме місце за податко­вим навантаженням) з метою підвищення попиту споживачів і валових приват­них внутрішніх інвестицій; подолання штучного заниження вартості робочої сили; встановлення мораторію на надання нових пільг для населення; підтри­мання існуючого рівня соціальних виплат; індексація заробітних плат і пенсій з врахуванням індексу споживчих цін з метою підтримання купівельної спромо­жності населення; наближення рівнів соціальних гарантій до світових мініма­льних стандартів; створення сприятливого інвестиційного клімату (в Україні інвестиції в основний капітал у II кварталі 2009 р.

Здійснити соціально-економічну переорієнтацію економіки без вирішення проблеми державної політики доходів населення не можливо, адже основні ва­желі, через які можна активізувати трудовий потенціал країни знаходиться саме в цій площині, без чого не можна здійснити вихід на необхідні темпи зростання. У міжнародній практиці політика доходів є одним з класичних напрямів анти- інфляційної політики та виступає комплексом державних заходів, спрямованих на врегулювання грошового обігу, зменшення грошової маси, припинення над­мірного зростання цін. Тому доцільним буде проаналізувати державну політику щодо грошових доходів населення за окремі періоди.

Стратегія політики щодо грошових доходів населення на державному рівні охоплює три етапи.

Пріоритетами політики щодо грошових доходів населення є:

1. на першому етапі (1999-2000 роки):

- ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат;

- зупинення зниження рівня реальних доходів населення;

- удосконалення механізму надання соціальної допомоги;

- створення організаційних передумов, пов'язаних з реформуванням солі­дарної системи пенсійного забезпечення, та умов для запровадження системи загальнообов'язкового державного медичного страхування, системи кредиту­вання населення;

- удосконалення системи оплати праці;

- сприяння легалізації тіньових доходів населення;

2.

- недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів шля­хом скорочення прошарку малозабезпечених громадян, створення умов для формування середнього класу громадян;

- сприяння розвитку підприємницької діяльності громадян;

- реформування солідарної системи пенсійного забезпечення і створення надлишку коштів для фінансування накопичувальної системи загальнообов'яз­кового державного пенсійного страхування;

- запровадження системи загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття;

- розвиток системи кредитування населення на отримання освіти, придбан­ня житла та іншого нерухомого майна тощо;

- сприяння стабілізації банківської системи для залучення до неї коштів громадян;

- подальший розвиток безготівкових форм розрахунків комерційних банків з фізичними особами;

3. на третьому етапі (2006-2010 роки):

- забезпечення динамічного зростання рівня реальних доходів населення, збалансованих з іншими макропоказниками;

- створення умов для закріплення широкого прошарку середнього класу громадян.

Враховуючи те, що на сьогоднішній день основну роль у сукупному доході сім'ї відіграють грошові доходи, які складаються із заробітної плати, пенсії, со­ціальної допомоги, стипендії та інших соціальних виплат, грошових надхо­джень від продажу продуктів сільського господарства, доходів від продажу іно­земної валюти тощо, то доцільним буде розглянути основні напрями політики щодо грошових доходів населення згідно з Указам Президента України № 969/99 від 07.08.2010 року.

Відповідно до даного Указу основними напрямами політики щодо грошових доходів населення мають бути:

- посилення державного впливу на зростання доходів та платоспроможнос­ті населення;

- забезпечення соціальної орієнтації під час розподілу валового внутріш­нього продукту;

- уповільнення процесів розшарування населення за рівнем доходів і май­новим станом шляхом податкового регулювання грошових доходів та удоско­налення адресної системи соціальних виплат;

- забезпечення реалізації конституційних прав громадян шляхом впрова­дження державних соціальних стандартів;

- підвищення частки оплати праці в грошових доходах населення;

- стимулювання продуктивної праці, підприємницької та ділової активності населення;

- сприяння збільшенню грошових доходів населення, отриманих від власності;

- запобігання зниженню реальних доходів населення;

- створення системи моніторингу рівня жизтя різних груп населення;

- створення умов для формування стабільного середнього класу;

- удосконалення та розвиток системи соціального страхування;

- розроблення та реалізація державної програми запобігання бідності.

Стратегічною метою політики щодо грошових доходів населення на держав­ному рівні є досягнення відчутного підвищення рівня життя населення шляхом:

- створення умов для сприяння розвитку вітчизняного виробництва та під­вищення конкурентоспроможності продукції (реальна підтримка вітчизняного виробника, створення сприятливого інвестиційного клімату, запровадження но­вих технологій, сприяння підвищенню культури виробництва та якості продук­ції тощо);

- ефективне регулювання процесу формування первинних доходів насе­лення;

- удосконалення механізму розподілу і перерозподілу доходів із застосу­ванням фінансово-економічних важелів, що впливають на рівень доходів в усіх секторах економіки;

- сприяння зростанню кінцевих доходів населення, його споживчого попи­ту на товари та послуги;

- створення умов для накопичення коштів населенням;

- підвищення платоспроможного попиту населення як основи для економі­чного зростання.

Принципи, на яких базуватиметься політика щодо грошових доходів насе­лення протягом 20І0-2012 років відповідно до Указу Президента наступні:

- пріоритет прав людини;

- наукове обґрунтування розроблення державних соціальних стандартів і впровадження моніторингу рівня життя, соціальних прогнозів тощо;

- гарантованість забезпечення відтворювальної функції доходів;

- забезпечення мотивації до праці;

- стимулювання підвищення економічної активності населення;

- надання адресної цільової допомоги малозабезпеченим сім'ям;

- здійснення індексації грошових доходів та надання компенсацій відпові­дно до законодавства;

- розвиток системи соціального страхування, адекватного соціальним по­требам населення;

- реформування податкової системи з метою зниження рівня оподаткуван­ня населення з порівняно низькими доходами;

- посилення контролю за достовірністю даних про доходи та значні витра­ти фізичних осіб;

- стимулювання приросту грошових заощаджень як джерела інвестицій у різні галузі економіки.

Державна політика у сфері оплати прані на сьогоднішній день здійснюється шляхом:

- удосконалення законодавства про оплату праці, вжиття заходів для поси­лення контролю за додержанням законодавства про оплату праці, своєчасною виплатою заробітної плати;

- реформування системи оплати праці, спрямованого на істотне підвищен­ня заробітної плати та докорінну зміну структури витрат виробництва;

- підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади з реалізації законодавчо визначених повноважень щодо встановлення умов і розмірів опла­ти праці;

- зміни системи оподаткування доходів громадян через підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та забезпечення державного його регулювання;

- підвищення вартості (ціни) робочої сили на основі збільшення у вироб­ничих витратах питомої ваги витрат на оплату праці;

- реструктуризації собівартості продукції на основі виключення матеріаль­них та фінансових витрат невиробничого характеру;

- підвищення розміру мінімальної заробітної плати, відновлення ролі міні­мальної заробітної плати як державної соціальної гарантії;

- посилення залежності оплати праці від кінцевих результатів виробництва, професійного і кваліфікаційного рівня працюючих;

- удосконалення механізму договірного регулювання соціально-трудових відносин шляхом поліпшення і конкретизації змісту угод і договорів, що укла­даються на державному, галузевому, регіональному і виробничому рівнях;

- удосконалення процедури укладення і контролю за виконанням угод і ко­лективних договорів з метою посилення соціальних гарантій працівників;

- розроблення механізмів поширення дії галузевих і регіональних угод на підприємства усіх форм власності й господарювання;

- зменшення необгрунтованої надмірної міжгалузевої диференціації в оплаті праці, істотне підвищення заробітної плати в галузях, що забезпечують науково-технічний прогрес на основі економічного та фінансового оздоров­лення підприємств цих галузей;

- удосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери, розроблення механізму регулювання міжгалузевих, міжпрофесійних (міжпосадових) спів­відношень заробітної плати працівників бюджетної сфери на єдиній основі;

- забезпечення підтримки купівельної спроможності населення через інде­ксацію його грошових доходів;

- реалізації комплексу правових, організаційно-економічних заходів, спря­мованих на легалізацію тіньових доходів.

Ефективна політика щодо доходів непрацездатних і незайнятих верств насе­лення передбачає здійснення таких заходів:

- реформування солідарної системи пенсійного забезпечення;

- удосконалення, оптимізацію та посилення адресної спрямованості соціа­льної допомоги населенню;

- збільшення розмірів допомоги сім'ям з дітьми, особливо малозабезпеченим;

- надання грошової допомоги безробітним на період втрати роботи;

- організацію громадських робіт з метою залучення до них безробітних для підвищення їхніх доходів;

- стимулювання різноманітних форм благодійної діяльності і милосердя, спрямованих на підтримку найбільш соціально незахищених верств населення.

Для реалізації цього напряму політики щодо доходів необхідно створити сприятливі умови для розвитку підприємництва; відновити довіру населення до банківської системи шляхом ліквідного обслуговування вкладів та гарантуван­ня їх збереження у золотому чи валютному еквіваленті; розширити безготівкові форми розрахунків комерційних банків з фізичними особами у торговельній, побутовій та інших сферах обслуговування населення шляхом створення сис­теми електронних пластикових карток, переведення доходів громадян на вклади і розрахункові рахунки в установах банків, проведення розрахунків че­ками, перерахування коштів з банківських рахунків за придбані товари і одер­жані послуги, комунальні платежі тощо; удосконалити законодавчі акт щодо використання населенням власного майна для отримання доходів; забезпечити стабільність податкової системи та встановлення поміркованого податку з до­ходів від підприємницької діяльності і власності; удосконалити податкову сис­тему щодо доходів, отриманих від окремих видів заощаджень, страхування та кредитування; розробити та впровадити комплекс цілеспрямованих заходів з легалізації тіньових доходів, отриманих від власності та підприємницької дія­льності; забезпечити широке впровадження банківськими установами дійових механізмів і напрямів кредитування населення; створити відповідні економічні, законодавчі та соціальні умови для формування та закріплення в Україні широ­кого прошарку середнього класу громадян.

Реалізація політики щодо грошових доходів населення на державному рівні забезпечується формуванням відповідних організаційно-економічних умов, за­конодавчим забезпеченням та розробленням механізму її проведення.

Організаційно-економічними умовами формування ефективної політики щодо грошових доходів населення повинні стати:

- розвиток національного виробництва, збільшення внутрішнього валового продукту;

- зростання продуктивності праці, підвищення ефективності економіки;

- реформування системи оплати праці;

- розвиток системи соціального страхування;

- збільшення надходжень доходів до державного бюджету та їх раціональ­не використання;

- запровадження єдиної методики обчислення сукупного доходу сім'ї, що береться для призначення державної соціальної допомоги без урахування в ньому сум сплачених особами податків, обов'язкових зборів (внесків) до стра­хових соціальних фондів;

- легалізація тіньових доходів.

Держава забезпечує умови економічного зростання і параллельно реалізує ефективну політику щодо грошових доходів, еалізація ефективної політики щодо грошових доходів населення потребує удосконалення системи чинних законодавчих актів, які регулюють ці доходи, зокрема про оплату праці, про державну допомогу сім'ям з дітьми, а також прийняття законів про:

- державні соціальні стандарти;

- прожитковий мінімум;

- державну соціальну допомогу;

- загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- загальнообов'язкове державне медичне страхування;

- загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виро­бництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття;

- недержавні пенсійні фонди;

- а також Податкового кодексу України.

Механізм реалізації політики щодо грошових доходів населення включає:

- розроблення та впровадження комплексу цілеспрямованих заходів з лега­лізації тіньових доходів населення;

- визначення прожиткового мінімуму для основних соціально- демографічних груп та забезпечення його функціонування як державного со­ціального стандарту;

- встановлення розміру мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії як державних соціальних гарантій;

- забезпечення формування соціальних фондів;

- запровадження накопичувальних персональних рахунків у системі зага­льнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- запровадження недержавного пенсійного страхування;

- встановлення та розвиток системи кредитування населення шляхом на­дання довгострокових та короткострокових кредитів для населення;

- забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, пенсій та інших соціа­льних виплат;

- стимулювання економічної активності населення;

- моніторинг рівня доходів населення.

Здійснення комплексу заходів, спрямованих на легалізацію тіньових дохо­дів, передбачає:

- створення умов, що сприятимуть легалізації тіньової економіки та зни­женню податкового навантаження на фонд оплати праці;

- прискорення формування повноцінної та стабільної правової бази для легальної та ефективної діяльності всіх підприємницьких структур, а також по­силення боротьби із злочинністю і корупцією;

- посилення контролю та забезпечення оперативного супроводження зов­нішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання;

- активізацію роботи з повернення валютних цінностей, що незаконно зна­ходяться за кордоном;

- сприяння поверненню в Україну експортованих капіталів некримінально- го походження та створення умов для їх інвестування в національну економіку з гарантіями недоторканності;

- послідовне зменшення податкового навантаження на платників податків з одночасним розширенням бази оподаткування та впровадження в практику ефективних методів виявлення прихованих доходів і об'єктів оподаткування;

- створення умов для легалізації через оподаткування тіньових доходів окремих категорій працюючих у сфері побутових послуг, послуг охорони здо­ров'я, освіти, транспорту тощо;

- запровадження механізму підтвердження законності доходів громадян у разі купівлі дорогих товарів (квартир, будинків, автомобілів), а також акцій, інших цінних паперів на велику суму, внесення (переведення) на банківські ра­хунки значних сум вкладів тощо;

- посилення фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Отже, враховуючи усе вищесказане можна зробити певні висновки щодо то­го, що ключовими проблемами політики доходів і витрат населення України на протязі останніх років є:

- загальний низький рівень доходів населення;

- зменшення ролі заробітної плати у формуванні доходів населення;

- зростання частки «інших надходжень» у грошових доходах населення (значна частина цієї статті відображає «тіньові» доходи населення);

- значна міжгалузева та міжпосадова диференціація заробітної плати;

- істотна диференціація між регіонами України за показником доходу у розрахунку на одну особу;

- зростання частки неврахованих доходів населення, які потенційно мо­жуть розглядатись як інвестиційні ресурси;

- велика частка споживчих витрат у загальній структурі витрат і низький рівень участі населення в інвестиційному процесі;

- зміщення споживчого попит)' у напрямі споживання імпортної продукції. На це явище на споживчому ринку накладається і прискорене відкриття націо­нальної економіки світовому ринку.

Необхідним є удосконалення політики доходів і витрат, в основному через збільшення доходів за рахунок оплати праці, при цьому механізм удосконален­ня повинен передбачати:

- уточнення прожиткового мінімуму для основних соціально- демографічних груп населення з урахуванням регіональної диференціації та за­безпечення його функціонування як державного соціального стандарту;

- удосконалення механізму договірного регулювання соціально-трудових відносин (шляхом конкретизації змісту угод і договорів);

- прийняття нових та удосконалення системи чинних нормативно-правових актів, що стосуються оплати праці, прожиткового мінімуму, податкової систе­ми України.

- формування чіткої та стабільної правової бази для легальної та ефектив­ної діяльності всіх підприємницьких структур, а також посилення боротьби з економічною злочинністю та корупцією.

А також, при удосконаленні політики доходів і витрат населення України, треба звернути увагу на:

- зменшення бюджетних соціальних витрат внаслідок запровадження адре­сної соціальної допомоги малозабезпеченим і бідним сім'ям з урахуванням як поточних сукупних доходів, так і вартості накопиченого майна, поступової лік­відації пільг для працездатних і відшкодування їх у процесі реформування сис­теми оплати праці;

- запровадження механізму підтвердження законності доходів громадян у разі купівлі дорогих товарів (квартир, будинків, автомобілів), а також акцій, інших цінних паперів на велику суму, внесення (переведення) на банківські ра­хунки значних сум вкладів тощо;

- організацію громадських робіт з метою залучення до них безробітних;

- посилення фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Дотримання вищенаведених механізмів удосконалення політики щодо гро­шових доходів і витрат населення, приведе до підвищення реальних доходів і економічної активності населення, зменшення диференціації населення за рів­нем доходу, конкурентоспроможності економіки України.

3.2.