Право власності і право інтелектуальної власності

Право власності і і право інтелектуальної власності - це різні правові інститути, незважаючи на те, що мають багато спільного. Зокрема, суб’єктам належать однакові права на об’єкти власності.

Суб’єкти права інтелектуальної власності мають стосовно результатів творчої діяльності такі самі правомірності, як і суб’єкти звичайного права власності. Це - право володіння, користування та розпорядження об’єктами своєї власності на свій розсуд (ст.41 Конституції України).

Спільним є і способи виникнення права власності та права інтелектуальної власності. Право власності виникає шляхом виробництва об’єкта, право інтелектуальної власності - також шляхом створення відповідного твору, винаходу тощо.

Право власності виникає в результаті укладення цивільно- правових договорів, так само й право і інтелектуальної власності. Обидва різні правові інститути мають двоїстий економіко-правовий характер і розкриваються в єдності економічних і юридичних відносин.

Важливою особливістю права інтелектуальної власності порівняно з правом власності на традиційні об’єкти є те, що це власність на об’єкти творчого походження.

Серед інших суттєвих відмінностей є наступні:

- право власності не обмежене будь-яким строком. Цей строк може бути перерваний тільки у випадках, передбачених законом. Право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк;

- на окремі об’єкти (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого об’єкта та його державної реєстрації. Встановлення звичайного права власності на матеріальний об’єкт спеціальної кваліфікації не потребує. Державна реєстрація права власності на матеріальні об’єкти необхідна лише у випадках, передбачених законом (нерухомість, транспортні засоби тощо);

- право власності встановлюється на матеріальні об’єкти, предмети навколишнього середовища. Об’єктами права інтелектуальної власності можуть бути лише нематеріальні об’єкти (ідеї, образи, символи, думки, гіпотези), які інтелектуальною власністю можуть стати лише за умови, що вони здатні матеріалізуватись, втілитись у матеріальних носіях;

- здатність об’єкта інтелектуальної власності до тиражування, чого не можна сказати про матеріальні об’єкти власності. Ідеї, образи, звуки, символи тощо мають здатність до багаторазового втілення в матеріальному об’єкті.

62.