<<
>>

3.3 Роздержавлення та приватизація власності в Україні

Після розпаду СРСР і утворення незалежної України в її економіці почали відбуватися суттєві зміни. Сучасна економіка характеризується як змішана, оскільки базується на суспільній і приватній власності.

Приватна власність виникає внаслідок приватизації державних підприємств. Приватизація – це процес перетворення державної власності на приватну, тоді як роздержавлення - це перетворення державної власності на недержавну (приватну чи колективну). Роздержавлення скероване на подолання державного монополізму в економіці й створення умов для формування багатоукладної економіки.

Роздержавлення власності - головна мета економічної політики на сучасному етапі, оскільки:

1) забезпечує рівність усіх форм власності;

2) створює необхідні передумови для розвитку ринкових відносин;

3) через персоніфікацію власності посилює трудову й підприємницьку мотивацію зростання ефективності виробництва. У той же час повна ліквідація державної власності на засоби виробництва й передання її у приватні руки (індивідуальні, колективні) може породити нові негативні тенденції: неможливість або послаблення державного регулювання економіки й створення приватних монополій тощо.

Щоб уникнути соціальних конфліктів і по справедливості провести роздержавлення і приватизацію власності було намічено три шляхи:

1) передача підприємств у власність трудових колективів;

2) поділ державної власності між громадянами країни;

3) продаж об’єктів державної власності громадянам і недержавним юридичним особам.

В Законі України “Про приватизацію майна державних підприємств” за основу взятий третій підхід (шлях), доповнений елементами першого й другого. Він передбачає такі способи приватизації для різних груп об’єктів:

1) викуп об’єктів малої приватизації – це спосіб приватизації за яким власником об’єкта стає товариство покупців, створене його працівниками.

Цей спосіб не передбачає конкуренції покупців;

2) викуп державного майна підприємства згідно з альтернативним планом приватизації – спосіб приватизації, за яким власником об’єкта (або його частки) стає товариство покупців, яке запропонувало план, альтернативний тому, що розробила комісія з приватизації;

3) викуп державного майна, зданого в оренду – спосіб, за яким власником об’єкта стає орендатор відповідно до договору оренди;

4) продаж на аукціоні та за конкурсом – спосіб за яким власником об’єкта стає покупець, котрий запропонував у ході аукціону, або на конкурсі – найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта, а за рівних умов – найвищу ціну;

5) продаж акцій відкритих акціонерних товариств – спосіб, за яким власниками акцій державних підприємств, перетворених у відкриті акціонерні товариства, на конкурсних засадах стають ті покупці, які запропонували найвищу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації частини їх на пільгових умовах.

Принципами приватизації є:

1) законність;

2) гласність;

3) забезпечення рівності громадян в процесі приватизації;

4) пріоритетність надання громадянам України прав на придбання державного майна;

5) безплатна передача частки державного майна кожному громадянину України;

6) приватизація державного майна на платній основі с застосуванням приватизаційних документів;

7) пріоритетне право трудових колективів на вибір форми власності і придбання майна своїх підприємств.

Для надання законності процесу роздержавлення та приватизації в 1992 році в Україні був прийнятий Закон України „Про приватизацію майна державних підприємств”, в якому визначено, що Закон не поширюється на приватизацію земельного та житлового фонду, власності колгоспів та споживчої кооперації, а також об’єктів соціально-культурного призначення, які не належать підприємствам, що приватизуються. Політику приватизації здійснює Фонд державного майна України.

Об’єктом приватизації може бути майно підприємств, цехів, виробництв, ділянок, що є єдиним майновим комплексом, а також незавершене будівництво.

Не підлягає приватизації майно органів державної влади та управління, Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки України, Прикордонних військ, правоохоронних та митних органів, золотий та валютний фонди, запаси державних матеріальних резервів, емісійна та резервна (грошова) системи, виробництво цінних паперів, засоби урядового зв’язку, метеослужби, національні, культурні та історичні пам’ятники, надра, водні ресурси, об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, підприємства по виготовленню наркотиків, зброї, вибухових та радіоактивних речовин, атомні електростанції та деяку інші підприємства.

Суб’єктами приватизації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (покупці), Фонд Державного майна України, Органи місцевих Рад, в власності яких знаходяться об’єкти приватизації (продавці).

<< | >>
Источник: Мікуленко Л.І. Економічна теорія. Конспект лекцій / Укладач: Мікуленко Л.І. – Рубіжне: РФ СНУ імені Володимира Даля,2005. – 205 с.. 2005

Еще по теме 3.3 Роздержавлення та приватизація власності в Україні:

  1. 133. Становлення різних форм власності в перехідній економіці. Роздержавлення та приватизація власності.
  2. 19. Роздержавлення і приватизація власності: суть, методи, принципи та мета.
  3. 12. Приватна власність як основа ринкової економіки. Роздержавлення, приватизація.
  4. 23. Відносини власності на засоби виробництва і природні ресурси. Права власності.
  5. § 2. Структура власності. Різноманіття форм власності у ринковій економіці
  6. Економічний зміст власності. Типи і форми власності
  7. 11. Поняття власності. Види власності.
  8. Приватизація державних служб.
  9. Реформування відносин власності на сучасному етапі розвитку України
  10. Право власності і право інтелектуальної власності
  11. 9.4. ГЕНЕЗИС І НОВИНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -