Типи, види та форми власності

Сучасне суспільство використовує два типи власності (схема 4.1):

1) приватна власність;

2) суспільна власність.

Приватна власність - характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблені готові продукти належать приватним особам.

Відповідно до класичного визначення приватної власності, яке було дане французьким вченим Анрі Оноре, цей тип власності реалізується через такі права:

1) право володіння, тобто право виняткового фізичного контролю над благами;

2) право користування - право вирішувати, хто і як буде використову­вати блага;

3) право доходу - право володіти результатами від використання благ;

4) право суверена - право на відчуження, споживання, заміну чи зни­щення благ;

5) право на безпеку - право на захист від експропріації благ і від псуван­ня з боку навколишнього середовища;

6) право на передачу благ у спадщину;

7) право на безстрокове володіння благами;

8) заборона на використання благ, які заподіюють шкоду навколишньо­му середовищу і суспільству;

9) право на залишковий характер, тобто право на існування процедур та інститутів, що забезпечують поновлення порушених правомочностей та потрібних благ.

Суспільна власність характеризується тим, що всі об’єкти власності є належністю всіх суб’єктів разом, тобто належністю кожного її суб’єкта.

Схема 4.1. Класифікація власності

Об’єктами власності є: природа, її елементи, матеріальні блага, на­самперед засоби виробництва, національне багатство, в цілому продук­тивні сили, праця, робоча сила, наукові відкриття, науково-технічна ді­яльність, інформація.

Суб’єктами власності є носії відносин власності.

Об’єктами суспільної власності є земля, її надра, вода, ліси.

Об’єктами державної власності є основні засоби, галузі промисловос­ті, галузі сільського господарства - усі об’єкти комунальної власності.

Об’єктами кооперативної власності є майно цього кооперативу та ре­зультати його функціонування.

Об’єктами індивідуальної власності є матеріали, які забезпечують функціонування виробничої і невиробничої сфери індивідуального гос­подарства. До них належать засоби ведення індивідуального, партнер­ського і колективного виробництва, а також предмети споживання, жит­ло, одяг, побутові речі.

Головним носієм відносин власності виступає працівник, як господар своєї держави, власник свого капіталу, виробничих фондів, цінних папе­рів, робочої сили, житла, землі, технологій.

4.3.