§3. Основні види підприємств та форми їх об’єднань

Відповідно до форми власності або її модифікації (форми власності, як відомо, визначені в Законі України “Про власність”²⁵) можна здійснити класифікацію підприємств, виділивши їх окремі види.

У свою чергу, в системі відносин приватної власності виділяють одноосібні (індивідуальні), сімейні, атакожпідприємства, що засновуються на приватній власності однієї і більше фізичних та юридичних осіб; приватні підприє мства можуть бути створені з правом використання праці найманих працівників або без права найму робочої сили.

В системі відносин колективної власності виділяють:

1) підприємства, що засновані на партнерстві, і передусім корпорації як колективне утворення, що засноване на об’єднанні не тільки осіб, а й капіталів; до учасників корпорації може відноситись держава, власники основної маси (контрольних пакетів) акцій — приватні особи чи організації, дрібні володарі акцій — акціонери, що складають основну частину учасників корпорації;

2) колективні, які засновані на:

• власності трудового колективууразіпереходу всього майнадержавно-го підприємствау власність трудового колективу, викупівлі орендованого майна або набуття колективом майна в інших випадках, передбачених законом;

• власності кооперативу як добровільного об’єднання громадян для вільного ведення господарської або іншої діяльності, яка грунтується на особистій участі у діяльності кооперативу, використанні власного чи орендованого майна;

• власності громадської або релігійної організації.

Враховуючи, що в умовах ринкової економіки значну роль відіграють і мають велику питому вагу такі колективні підприємства як господарські товариства, доцільно детальніше зупинитись на їх характеристиці²⁶.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств відносять: акціонерні товариства (відкриті або закриті), товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Зазначені види господарських товариств відрізняються одне від одного насамперед, мірою та порядком здійснення майнової відповідальності з боку його учасників. Так, акціонерне товариство має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства; акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю складається з паїв, які вносять його учасники; розмір кожного із учасників визначається в установчих документах і вони несуть відповідальність лише в межах своїх внесків.

Учасники товариства з додатковою відповідальністю, як і попереднього, відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, але при недостатності цих сум - додатково своїм майном в однаковому для всіх учасників у розмірі, кратному до внеску кожного учасника (граничний розмір відповідальності передбачається в установчих документах).

Учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність за всі успіхи або збитки товариства; у разі неплатоспроможності (банкрутства) кожний з учасників сплачує борги не тільки за себе, а й за неплатоспроможних партнерів усім своїм майном.

Командитне (змішане) товариство складається з одного або більше учасників, які несуть повну (солідарну) відповідальність та одного або більше учасників з обмеженою відповідальністю. Управління таким товариством здійснюють тільки учасники з повного відповідальністю.

В усіх країнах світу сьогодні функціонують також державні підприємства.

Серед державних підприємств виділяють:

1) підприємства, засновані на загальнодержавній власності, в т.ч. казенні товариства; особливістю останніх є те, що вони:

• не підлягають приватизації;

• можуть входити в об’єднання лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

• майно, що є у державній власності і закріплено за казенним підприє м-ством, належить йому на праві оперативного управління²⁷.

2) підприємства, засновані на власності республіканській (Автономної республіки Крим);

3) підприємства комунальні, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Загальнодержавні та комунальні підприємства засновуються за рішенням органів, уповноважених управляти відповідно державним або муніципальним майном України, а казенні - за рішенням Кабінету Міністрів України.

Якщо при створенні підприємства використовується власність, заснована на базі об'єднання майна різних форм власності, то таке підприємство отримало назву “спільне”. Залежно від виду капіталу, який використовується при їх створенні, спільні підприє мства бувають: а) національні та б) спільні підпрнє -мства з іноземним капіталом (частка іноземного капіталу не може бути менше 20% статутного фонду).

Підприємства, засновані на власності юридичних осіб і громадян інших країн, складають такий вид підприємств, як іноземні. Особливістю цього виду підприємств є те, що, зодного боку, порядок їх створення і діяльності регулюється законодавством тільки тієї країни, резидентом якої вони є, а з другого, —умови їх реєстрації та діяльності регулюються законодавством України.

Своєрідним видом підприємств є орендні підприємства, які здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України “ Про оренду майна державних підприємствта організацій”²⁸. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Орендодавцем виступає Фонддержавного майна України, який приймає рішення щодо цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю.

Залежно від обсягів діяльності підприємства поділяються на великі, середні та малі. Найчастіше критерієм визначення підприємств за цією ознакою є кількість працюючих. Відповідно до законодавства України (Закон “Про підприємствавУкраїні”¹) до малих підприємств належать новостворювані та діючі підприє мства з чисельністю:

1) в промисловості та будівництві - до 200 осіб працюючих;

2) в інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб;

3) у науці і науковому обслуговуванні - до 100 осіб;

4) у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб;

5) у роздрібній торгівлі—до 15oci6.

Малі підприємства мають змогу гнучко та швидко реагувати на кон’юнктуру ринку, на запит споживача, пристосовуватись до потреб НТП. Однак в умовах жорсткої конкуренції без взаємозв’язку з великими підприємствами (фірмами) їм важче отримати інформацію, необхідну сировину, кредити, придбати патенти на новітні технології, прогнозувати зміни на ринку збуту. Тому малі підприємства, шукаючи підтримки великих, як правило, об ’єднують з ними окремі види діяльності, укладають франчайзингові угоди, відповідно до яких великі підприємства надають малим окремі послуги, а малі - відраховують за це великим певний відсоток від свого прибутку (від Здо 12%). Крім того,як уже зазначалось, стимулює розвиток малих підприємств держава: вона надає пільги при оподаткуванні, одержанні кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств тощо.

Підприємства (фірми) мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, торговельну (комерційну) та інші види діяльності, але такі об’єднання не повинні суперечити антимонопольному законодавству України. Підприємства (фірми) можуть об'єднуватись в:

1) асоціації-договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності; такі об’єднання не мають права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників;

2) корпорації - договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

3) консорціум - тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

4) концерни - статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

5) інші об’єднання за галузевим, територіальним та іншим принципами.

В об’єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити

підприємства інших держав. Підприємства, які входять до складу зазначених

об’єднань, зберігають права юридичної особи; об’єднання не відповідає по зобов’язаннях підприємства, а підприємство — по зобов’язанннях об’єднання, якщо інше не передбачено статутними документами.

Звичайно, ні поле підприємства, ні стабільний оптимальний прошарок підприє мців неможливо сформувати в короткий час в умовах суперечностей, які пронизують перехідний період від командно-адміністративної до ринкової системи, але воля народу до справжнього реформування нашого суспільства, послідовне формування юридичного та соціально-економічного поля цих реформ, плюс значний (особливо інтелектуальний) потенціал учасниківринко-вих перетворень дають можливість сподіватися на позитивне розв’язання проблем створення в Україні соціально орієнтованої ринкової системи і її першооснови —підприємництва.