§ 3. Типи та види ринкії

Тучи іншу ринкову систему можна розглядати, виходячи з різних ознак, які їй притаманні.

Так, залежно від ступеня обмеження конкуренції, яка, як відомо, є об Активною передумовою існування ринку, враховуючи історичний процес його розвитку, доречно виділити такі ринки:

1) вільний — ринок, на якому реалізуються товари і послуги багатьох незалежних товаровиробників, жоден з цих товаровиробників не виробляє більшу частку певного товару і тому неспроможний впливати на рівень ринкових цін, а процес ціноутворення здійснюється в умовах вільної конкуренції;

2) монополізований (від “монополізація”, що в перекладі з грецької—“один продаю") — ринок, на якому крупні підприємства, монополістичні об’єднання підприємств (картелі, синдикати, трести, концерни, конгломерати, тощо), які виробляють переважну кількість певного товару, мають змогу обмежувати конкуренцію і таким чином впливати на процес ціноутворення (“диктатури ціни”) і як результат—отримувати високі (монопольні) прибутки; основними причинами виникнення концентрації виробництва та капіталу, що веде до усуспільнення виробництва та праці, до еволюції власності (від приватної до колективної);

3) олігополістичний (від “олігополія”, що в перекладі з грецької — “небагато, кілька продано") — ринок, на якому панують кілька фірм, монополістичних об’єднань, які займають провідне місце у виробництві продукції в більшості галузей промисловості; за своїм змістом олігополію можна розглядати як по-

Частина 3.

єднання монополії і конкуренції, де конкуренція обмежена діями найкрупніших корпорацій; на такому ринку, як правило, ціни встановлює наймогутніша монополія, а інші орієнтуються на неї;

4) змішаний — ринок, на якому має місце певне співвідношення вищезазначених ринків.

В залежності від співвідношення попиту та пропозиції ринок поділяють

на:

1) збалансований — ринок, на якому підтримується певна за загальним обсягом, структурою, асортиментом та якістю товарів відповідність між попитом та пропозицією; в умовах такого ринку забезпечується безперервна реалізація запропонованих товарів, а також найбільш повне задоволення платоспроможного попиту;

2) незбалансований — ринок, на якому відсутня відповідність між попитом і пропозицією, баланс між ними відсутній.

В свою чергу, незбалансований ринок можна поділити на:

1) ринок покупця, коли на ринку пропозиція перевищує попит і ринок продавця, коли попит перевищує пропозицію.

За видами або групами товарів, які реалізуються на ринку і задовольняють ті чи інші потреби, даний ринок може розглядатися як:

1) ринок продовольчих товарів;

2) ринок непродовольчих товарів;

3) ринок взуття, одягу, господарчих товарів;

4) ринок автомобілів;

5) ринок радіо-, відеотехніки;

6) ринок комп'ютерної техніки;

7) ринок послуг (матеріальних і нематеріальних) тощо.

Залежно від ступеня втручання держави в процеси ринкових відносин ринок можна розглядати як:

1) ринок регульований, тобто ринок, відносини якого чітко і достатньо регламентовано регулюються державою на підставі чинного законодавства;

2) ринок нерегульований, тобто такий, на який держава істотно не впливає (вільний ринок).

За територіальною ознакою ринок може розглядатися як:

1) ринок місцевий (регіональний), тобто ринок, обмежений певною територією (містом, областю, кількома областями); такий ринок може створюватися як на підставі адміністративного поділу місцевості, так і за іншими ознаками, що об'єднують території;

2) ринок національний, який являє собою сукупність всіх елементів ринків, структури та інфраструктури у взаємозв'язку і взаємодіє в межах певної держави;

3) ринок світовий (міжнародний або зовнішній) — ринок, якому притаманні стійкі торговельні відносини між державами в межах міжнародного (світового) 118

співтовариства, що обслуговують міжнародний поділ праці; цей ринокявляє собою сукупність національних ринків окремихдержав, пов’язаних між собою міжнародним поділом праці; відносини в межах світового ринку регулюються угодами на міждержавному та міжурядовому рівнях відповідно до чинного законодавства (вУкраїнітакі відносини регулюються Законом України “ Про зов-нішньоекономічнудіяльність”¹⁴.

Нарешті, ринок може розглядатися з точки зору відповідності його функціонування щодо чинного законодавства.

1) ринок офіційний, законний, легальний, який діє в межах існуючого чинного законодавства;

2) ринок тіньовий (’’чорний”), який діє за межами вищезазначеного; цей ринок, всвою чергу, може бутиподілений на такий, суб’єктамиякого є:

а) легальні господарюючі суб’єкти ринкової економіки, які діють з порушенням чинного законодавства (найчастіше ці порушення стосуються норм податкового законодавства);

б) кримінальні структури, тобто такі, які порушують норми кримінального права (збут наркотичних речовин, зброї, вибухівки тощо);

в) ринок сірий — ринок рідкісних товарів, які продаються з умовою негайного постачання і за завищеними цінами; цей ринок відрізняється від “чорного ринку" тим, що діє в межах чинного законодавства.

Слід мати на увазі, що поглиблення кризових явищ в економіці України призвело до збільшення питомої ваги “тіньових"процесів у цій сфері, а це, в свою чергу, до зростання обсягу “чорного ринку”, який є складовою частиною “тіньової економіки", до погіршення криміногенної ситуації в суспільстві. Це ускладнює проведення кардинальних економічних реформ ринкового типу, посилює соціальну напругу і навіть створює додаткові труднощі в процесі розбудови незалежної держави. Природно, що правоохоронні органи і передусім О ВС мають рішуче боротися з цими негативними явищами¹⁵.

Визначення структури, інфраструктури ринку, а такожйого типів та видів дає, на наш погляд, можливість з’ясувати не тільки різноманіття його ланок (елементів), а й поглибити знання про це досить складне і динамічне явище.