Система грошового обігу та її типи

Грошова система — це форма організації грошового обігу, що історично склалася в даній країні, і закріплена законодавчими ак­тами. Грошові системи сформувалися з утвердженням централізо­ваних держав (XVI—XVII ст.).

У світі існують різні системи грошового обігу, вони визнача­ються специфікою економіки кожної країни. Проте розвиток гро­шових систем підпорядкований певним загальним закономірнос­тям, що проявляється у майже синхронній зміні типів грошо­вих систем у процесі їх еволюції (див. схему «Система грошового обігу»).

Нинішні грошові системи включають в себе такі основні елеме­нти:

— певну грошову одиницю (її найменування і масштаб цін);

— види державних кредитних і паперових грошових знаків, ро­змінної монети, що мають законну платіжну силу;

— форми і умови безготівкового платіжного обігу;

— порядок обміну національної грошової одиниці на іноземну і валютні курси;

— органи, що відають організацією грошового обігу.

Історично існували три типи грошових систем — біметалізм, монометалізм і система кредитних грошей. В основі грошової си­стеми біметалізму знаходяться два метали — золото і срібло. Од­нак біметалізм виявився нежиттєвою системою, адже існування двох мір вартості суперечить суті грошей як єдиного загального ек­вівалента. Тому у другій половині XIX ст. у більшості європейсь­ких країн і в США утвердилася система золотого монометалізму.

Система золотого монометалізму у своєму розвитку пройшла два етапи: 1) система золотомонетного обігу; 2) система номіналь­них грошових знаків (банкнот) із золотозливковим чи золотодевіз- ним стандартом. В кінці 60-х років XX ст. відбувся розпад системи золотодевізного стандарту і почався перехід до системи паперово- кредитного обігу, в основі якої знаходяться кредитні гроші, що не обмінюються на золото. Остання стала новим типом грошової сис­теми.

Золотомонетний обіг — найдорожча, але разом з тим і най­більш стійка грошова система.

Золотомонетний обіг завжди поєднується з обігом банкнот, які вільно обмінюються на золото за номіналом. Внаслідок цього така грошова система має не лише відносну стійкість, але й забезпечує необхідну еластичність грошового обігу.

Серед причин, що ведуть до демонетизації золота (втрати золо­том грошових функцій) і відмови від системи золотомонетного обі­гу є її велика інерційність (малорухомість, необхідність значного часу для повернення грошових операцій). При значному зростанні обсягів суспільного виробництва і товарного обігу стала відчувати­ся нестача грошового металу, наявні запаси золота перестають за­довольняти зростаючі потреби у грошах для обслуговування як внутрішнього, так і зовнішнього грошового обігу. До того ж обіг повноцінних монет значно збільшує витрати обігу.

Тому на зміну золотомонетному грошовому обігу на початку XX ст. прийшла система номінальних грошових знаків (банкнот) з обмеженим обміном національних грошей на зливки золота (золо- тозливковий стандарт).

При золотозливковому стандарті золоті монети в обіг не випу­скаються. А розмін банкнот на золото відбувається шляхом прода­жу золотих зливків за фіксованою державною ціною. При золото- девізному стандарті грошові знаки взагалі на обмінюються на золото, а фіксований курс національної грошової одиниці підтри­мується шляхом купівлі-продажу іноземної валюти (девіз). При обох системах в обігу вже нема золотих монет, все монетарне золо­то концентрується в центральних банках країн. У цей час комер­ційні банки уже втратили право випускати власні банкноти, емісію банкнот став здійснювати лише центральний (емісійний) банк, що контролюється державою.

Золотодевізний стандарт було введено згідно угоди між провід­ними державами світу, укладеної в 1944 році у м.

Паперово-грошова система стала новим типом грошової систе­ми. Для неї характерні такі основні особливості:

— основу становлять кредитні гроші (банкноти);

— золото вилучається з внутрішнього і міжнародного обігу, ві­дміняється офіційний золотий вміст забезпечення грошової одини­ці і розмін банкнот на золото;

— зменшується обіг наявних грошей (готівки) і значно зростає обіг безготівкових грошових засобів;

— відбувається повна монополізація випуску грошей дер­жавою;

— зростає значення державного регулювання грошового обігу.

Отже, в процесі демонетизації золота воно перестає виконувати функції міри вартості, засобу обігу, засобу платежу і світових гро­шей. Відбуваються певні перетворення функції засобу нагрома­дження або утворення скарбів. При цьому втрачається зв’язок гро­шової маси із золотим запасом країни. Не виступаючи грошовим товаром у міновому процесі і не обмінюючись більше на банкноти, втративши прямий зв’язок із грошовими знаками, золото перестає бути загальним еквівалентом для усіх товарів, його перестають ви­користовувати як при внутрішніх, так і при зовнішніх розрахунках. Роль загального еквівалента все більш закріплюється за кредитни­ми грошима. Але на цьому еволюція грошової системи не закінчу­ється.

Сучасна грошова система базується на кредитно-паперових грошах і характеризується скасуванням офіційного золотого вмісту грошових знаків, вилученням золота з грошового обігу, широким розвитком безготівкового обігу, скороченням готівки.

Еволюція грошової системи сприяла значному скороченню ви­трат обігу, прискоренню грошового обігу, економії суспільної пра­ці. Водночас перехід до системи нерозмінних кредитно-паперових грошей означав можливість хронічної інфляції, що посилила неста­більність грошової системи, утворило умови до додаткової експлу­атації працівників і збагачення крупної буржуазії.

В Україні після здобуття незалежності процес формування вла­сної грошової системи виявився складним. Впровадження купона не лише не захистило внутрішній ринок, а й сприяло його спусто­шенню через відсутність відповідних матеріальних передумов для формування грошової системи, що зумовило нераціональну фінан­сово-грошову політику, спекулятивну політику комерційних банків тощо. Впровадження гривні також не змогло витіснити приблизно половини грошової маси з тіньового обороту, не сприяло послаб­ленню доларизації економіки, кризи неплатежів тощо.

7.