§ 2. Закони грошового обігу. Інфляція

Залежно від специфічної природи грошей і тих функ- цій, що вони виконують, діють відповідні закони грошового обігу.

При золотому обігу і тоді, коли грошово-кредитні гроші віль- но обмінюються на золото, кількість грошей, необхідних для

обороту (КГ), залежить від суми цін і швидкості обігу грошової одиниці.

_{КГ =} CЦ - К + ПЛ - ВП _,

O

де СЦ — сума товарних цін;

К — сума цін товарів, проданих у кредит;

ПЛ — сума платежів за борговими зобов’язаннями; ВП — сума взаємопогашених безготівкових платежів; О — швидкість оборотів грошової одиниці.

Основними елементами грошового обігу виступають: товарна маса, що перебуває в обігу; рівень цін на товари; швидкість обо- роту грошей. При цьому не рівень цін на товари залежить від кі- лькості грошей в обороті, а навпаки, кількість грошей, що пере- буває в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість грошей зале- жить від швидкості обігу.

При функціонуванні повноцінних грошей в обігу знаходи- лася лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регуля- тора тут стихійно збігалася з функцією грошей як засобу на- громадження.

В обігу, крім повноцінних, перебувають і паперово-кредитні гроші, що підпорядковуються закону обігу паперових грошей. Суть його полягає в тому, що їх кількість у сфері обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей, необхідних для нормаль- ного функціонування товарообігу.

Завдяки функції грошей як засобу платежу стала можливою поява кредитних грошей. Це відбувається у разі, коли борго- ві зобов’язання стають засобами обігу і платежу. Число ви- дів кредитних грошей постійно зростає. Поряд із банкнотами (вексель на банкіра), чеками останнім часом широко практи- куються кредитні картки.

обіг ресурсів, товарів і доходів.

За умов інфляції реальна вартість грошей різко падає і збері- гання багатства у вигляді грошей втрачає економічний смисл. Яви- ще інфляції відомо здавна. У суспільному розумінні інфляція — це знецінювання грошей через те, що кількість грошових знаків, які

перебувають в обороті, перевищує суму товарних цін. П. Са- муельсон визначає інфляцію як період загального росту цін на товари і фактори виробництва. М. Фрідмен під інфляцією розуміє стійкий і безупинний ріст цін, що виступає всюди як грошовий феномен, спричинений надлишком кількості грошей стосовно обсягу випуску продукції.

Основними причинами інфляції є: диспропорції в народному господарстві — між нагромадженням і споживанням, між по- питом і пропозицією, між доходами і витратами держав; моно- полістичні тенденції в економіці і панування монополій; руй- нація золотого стандарту; надмірне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу; нестабільна економі- чна політика.

Для України притаманні всі перелічені причини, особливо відсутність дійової економічної політики. Можна навіть ствер- джувати, що економічна політика в період галопуючої інфля- ції 1992—1994 рр. зовсім була відсутня. До чинників, що стимулюють інфляцію, належать: значні військові витрати, ве- ликі витрати на управління, незбалансованість інвестиції, то- тальне одержавлення, наявність великої кількості посеред- ників.

Інфляція, як правило, призводить до негативних соціально- економічних наслідків: дезорганізує внутрішні і зовнішні зв’язки, викликає кризу державних фінансів, сприяє інтенсивному підви- щенню цін практично на всі товари, що знижує життєвий рівень населення, знецінює трудові заощадження, негативно впливає на процес товарного обміну, послаблює мотивацію високопродук- тивної праці, посилює соціальну і політичну напруженість у сус- пільстві.

Основні напрями боротьби з інфляцією:

1. Вилучення зайвих грошових знаків з обігу. Такий метод оздоровлення грошового обігу називається дифляцією.

2. Проведення нуліфікації, коли знецінені грошові знаки ану- люються, а замість них здійснюється емісія (випуск нових).

3. Девальвація, тобто зниження обмінного курсу грошової одиниці однієї держави стосовно грошової одиниці іншої.

4. Повернення до попередньої купівельної спроможності гро- шових знаків, так звана ревалоризація.

В епоху панування золотого стандарту інфляція була епізоди- чним, а не всеосяжним явищем. Сучасна інфляція істотно відріз- няється від інфляції часів вільної конкуренції. Зараз знецінюють- ся і кредитні гроші.