§ 3. Характеристика законів грошового обігу

Практичне використання грошових засобів в обігу поставило перед економічною теорією питання: скільки грошей повинно застосовуватись у національній економіці для надійного обслуговування потреб товарообороту?

Закон вартості і форма його прояву в сфері обігу—закон грошового обігу характерні для всіх суспільних формацій, у яких існують товарно-грошові відносини.

З розвитком кредитних відносин гроші стали виконувати функцію засобу платежу. В цих умовах модифікується і дія закону грошового обігу: кількість грошей, необхідних для обігу, дорівнює сумі цін реалізованих товарів, за вирахуванням суми цін товарів, проданих у кредит, з врахуванням суми платежів за зобов’язаннями, які настали уданий час та за вирахуванням суми платежів, що взаємопогашаються. Підсумкова сума товарних та кредитних угодділиться на число оборотів (швидкість обігу) однойменних грошових одиниць.

?Up-?L[?+??3-??B

Де

Кд — кількість грошей, необхідних для обігу;

??p — сума цін реалізованих товарів;

?U,?—сума цін товарів, проданих у кредит;

??3 — сума платежів за зобов’язаннями;

??b — сума платежів, що взаємопогашаються;

О — середнє число обертів грошей.

Таким чином, на кількість грошей, необхідних для обігу, впливають різноманітні чинники, що залежать від умов розвитку виробництва. Одним з них є зміна кількості товарів, що перебувають в обігу.

Потреба господарства в грошах визначається також рівнем цін на товари і послуги.

Зворотний (обернений) вплив на кількість грошей, необхідних для обігу, здійснюють: ступінь розвитку кредиту - чим більша частина товарів продається в кредит, тим менша кількість грошей потрібна в обігу; розвиток безготівкових розрахунків; швидкість обігу грошей.

При металевому обігу кількість грошей в обігу регулювалася стихійно, за допомогою грошей у функції нагромадження:

якщо потреба в грошах скорочувалась, то зайві гроші (золота монета) вилучалися з обігу в скарб, якщо зростала - відбувався приплив грошей в обіг зі скарбів. Отже, кількість грошей в обігу завжди підтримувалася на необхідному рівні. При обігу розмінних на золото банкнот можливість їх вільного розміну на метал (золото і срібло) виключає перебуваннявобігуїхзайвоїкількосгі. Якщо обіг обслуговується банкнотами, не розмінними на золото, або паперовими грошима (казначейськими білетами), то в цьому разі обіг готівки відбувається відповідно до закону паперово-грошового обігу.

Отже, коли кількість паперових грошей буде дорівнювати теоретичній кількості золотих грошей, необхідних для обігу, ніяких негативних явищ не виникне - паперові гроші або нерозмінні банкноти будуть справно відігравати роль грошей, тобто замінників золотих грошей. Зазначена вимога забезпечує сталість грошей і має силу у всіх суспільних формаціях, де існує грошовий обіг.

Нічим не обмежена емісія грошей призводить до порушення цього закону, переповнюванню сфери грошового обігу зайвими грошовими знаками та їх знеціненням.

Умови і закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємодією двох чинників: потребами господарства в грошах і фактичному надходженні грошей в обіг. Якщо в обігу більше грошей, ніж потрібно господарству, то це веде до знецінення грошей — зниження купівельної спроможності грошової одиниці.