§ 4. Грошова маса і швидкість обігу грошей

До цього часу грошовий обіг аналізувався з якісної, істотної сторони. Проте він має і кількісну сторону, що виражається насамперед у показниках грошової маси і швидкості обігу грошей.

На жаль, ці показники не знайшли однозначного трактування ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі. Широкі розбіжності тут зумовлені головним чином неоднозначністю тлумачення суті грошового обігу. Багато науковців зводять його до обігу готівкових грошей, тому грошову масу в обігу ототожнюють із залишками готівкових знаків (банкнот, казначейських білетів і розмінної монети) у розпорядженні підприємств, населення і в касах банків, а 85 швидкість обігу зі швидкістю проходження їх через каси банків. Деякі економісти, особливо в останні роки, розширили трактування цих понять, включивши в масу грошей і безготівкові кошти на банківських рахунках, що більшою мірою відповідає як теоретичним уявленням про суть грошей і грошового обігу, так і самій практиці реалізації грошових відносин.

У зарубіжній літературі до 30-х років XX ст. панувало уявлення про грошову масу як сукупність залишків металевих грошей і розмінних банкнот у розпорядженні суб’єктів обігу. Всі інші грошові інструменти — нерозмінні банкноти, векселі, депозити тощо — виділялись у поняття “засобів обігу" і не включалися в загальну масу грошей. Ситуація принципово змінилася після відміни золотого стандарту. Саме життя довело необхідність включати до грошової маси не тільки всі готівкові знаки, а й депозитні гроші — спочатку короткострокового характеру, а згодом —довгострокового. Більшетого, окремі сучасні економісти до грошової маси відносять будь-які активи, яким властива певна ліквідність (облігації державних позик, акції, страхові поліси тощо). Це зумовлено головним чином неоднозначними, суто емпіричними підходами до визначення самої суті грошей, яка може змінюватися залежно від мети аналізу і використання певного елемента грошового обігу.

Разом з тим слід зауважити, що зарубіжна економічна наука та практика дали достатньо розгорнуте і обгрунтоване трактування та статистичне визначення грошової маси, які ефективно використовуються в практиці регулювання грошового обігу. Перехід України до ринкової економіки робить надзвичайно актуальним вивчення і використання цього досвіду в нашій практиці.

Виходячи з викладеного вище розуміння суті грошей та грошового обігу, під грошовою масою слід розуміти всю сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб ’єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об’єднання, держава та ін.

Грошова маса має певне кількісне вираження (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з точки зору практики її регулювання — обсяг та динаміка руху, а також структурна характеристика.

Для аналізу кількісних змін грошового обігу на визначену дату і за визначений період, а також для розробки заходів щодо регулювання темпів зростання й обсягу грошової маси використовуються різноманітні показники (грошові агрегати).

У фінансовій статистиці промислово розвинутих країн для визначення грошової маси застосовується такий набір основних грошових агрегатів: 86

• агрегат М -1 — включає готівку в обігу (банкноти, монети) і кошти на поточних банківських рахунках;

• агрегат М-2 - складається з агрегату М-1 плюс строкові й ощадні вклади в комерційних банках (до чотирьох років);

• агрегат М-3 - містить агрегат М-2 плюс ощадні вклади в спеціалізованих кредитнихустановах;

• агрегат М-4 — складається з агрегату М-3 плюс депозитні сертифікати великих комерційних банків.

У США для визначення грошової маси використовуються чотири грошових агрегати, в Японії і Німеччині — три, в Англії і Франції—два.

Аналіз структури і динаміки грошової маси має важливе значення при розробці центральними банками орієнтирів кредитно-грошової політики.

Для розрахунку сукупної грошової маси в обігу в Укра'ші передбачені такі грошові агрегати:

• агрегат М-0 — готівка;

• агрегатМ-1 -дорівнює агрегату М-0 плюс розрахункові,поточні та іїпні рахунки (розрахунковірахунки, спеціальні рахунки, рахунки капітальних вкладень, акредитиви і чекові рахунки, рахунки місцевих бюджетів, рахунки бюджетних, профспілкових, громадських і інших організацій, кошти Держстраху, фонд довгострокового кредитування); плюс внески в комерційних банках; плюс депозити до запитання в Ощадбанку;

• агрегат М-2 - дорівнює агрегату М-1 плюс строкові вклади в Ощадбанку;

• агрегат М-3 - дорівнює агрегату М-2 плюс депозитні сертифікати та об-лігаціїдержавних позик.

Використання різноманітних показників грошової маси дозволяє диференційовано підійтидо аналізу стану грошового обігу.

Зміна обсягу грошової маси може бути результатом як зміни маси грошей в обігу, так і прискорення їх обігу. Швидкість обіїу грошей — показник інтен-с ифікації руху грошей при функціонуванні їх як коштів обігу і засобів платежу. Він важко піддається кількісній оцінці, тому для його розрахунку використовуються непрямі дані.

У промислово розвинутих країнах в основному обчислюються два показники швидкості зростання обігу грошей: показник швидкості обіїу в кругообігу доходів — відношення валового національного продукту (ВНП) або національного доходу до грошової маси, а саме до агрегату М-1 або М-2; цей показник розкриває взаємозв’язок між грошовим обігом і процесами економічного розвитку; показник оборотності грошей у платіжному обороті — вцщошення суми переведених коштів по банківських поточних рахунках до середнього розміру грошової маси.

В Україні у практиці статистичної роботи залежно вці повноти охоплення обігу готівки розрізняють:

87

по-перше, швидкість повернення грошей у каси установ НБУ як відношення суми надходжень грошей у каси банку до середньорічної маси грошей в обігу; по-друге, швидкість обігу грошей у готівково-грошовому обороті, обчислювану шляхом розподілу суми надходжень і видачі готівки, включаючи обіг пошти з установ Ощадбанку, на середньорічну масу грошей в обігу.

Зміна швидкості обігу грошей залежить від багатьох чинників як загальноекономічних (циклічного розвитку економіки, темпів економічного зростання, руху цін), так і суто монетарних (структури платіжного обігу, розвитку кредитних операцій і взаємних розрахунків, рівня процентних ставок на грошово-муринкуіт.ін.).

Прискоренню обігу грошей сприяють заміна металевих грошей кредитними, розвиток системи взаємних розрахунків, впровадження EOT у банківську справу, застосування електронних засобів грошових розрахунків тощо.

При знеціненні грошей споживачі збільшують покупки товарів для того, щоб захистити себе від падіння купівельної спроможності грошей, що прискорює грошовий обіг. За інших рівних умов прискорення швидкості обігу грошей рівнозначне збільшенню грошової маси і є одним з чинників інфляції.