Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

Швидкість обігу грошей — це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період [7, c. 84].

Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою, що випливає з закону обміну І.Фішера:

де Р - середній рівень цін на товари та послуги;

Q - фізичний обсяг товарів та послуг, реалізованих в даному періоді; M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Визначений таким способом показник V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати номінального обсягу виготовленого національного продукту (PxQ).

На швидкість обігу грошей впливають дві групи чинників:

1) з боку платоспроможного попиту - зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо;

2) з боку товарної пропозиції - зміни обсягу, структури й ефективності суспільного виробництва, величини і швидкості товарних потоків на стадії обміну, розвиток економічної інфраструктури (транспорту, торгівлі, банківської справи), збалансованість ринку тощо.

Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки:

- збільшує чи зменшує масу грошей в обігу, чим впливає на витрати обігу;

- ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу;

- дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу.

Прискорення обігу грошей збільшує їх масу, що може мати позитивне значення в умовах збільшення обсягів товарообігу. Проте в умовах, коли платоспроможний попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним фактором [7, с.87].

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, тому його забезпечення сприятиме успішній реалізації антиінфляційних програм, а економічна ситуація, що характеризується уповільненням обігу грошей, найсприятливіша для реформування грошової системи країни.

Закон грошового обігу: в обігу на певний період часу повинно знаходитись грошей не більше ніж це необхідно для оплати реально існуючих товарів і послуг по цінах, що склалися на даний момент.

Сутність цього закону може бути виражена рівнянням:

26

де М_Ф - фактична маса грошей в обігу,

М_Н - об'єктивно необхідна для обігу їх маса [7, с.88].

Величина М_Н включає в себе всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу - готівкову і безготівкову.

Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу, можна виразити формулою:

де PxQ - сума цін товарів, що реалізуються за певний період,

V - середня кількість оборотів грошової одиниці за цей період.

Якщо врахувати всі ці додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину М_н можна виразити так:

4.