Сутність і функції грошей. Закони грошового обігу

Аналіз розвитку форм вартості показує, що гроші - це категорія товарного виробництва і товарного обігу.

Гроші - особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

У розвинутому товарному господарстві гроші як загальний еквівалент виконували п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світових грошей.

Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів, надаючи їй форму ціни.

Ціна - це грошове вираження вартості товару. Функція грошей як міри вартості реалізується через масштаб цін. Масштаб цін - це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка законодавчо встановлюється для виміру товарних цін. За сучасних умов першу функцію грошей виконує споживчий кошик, який має реальну вартість.

Функцію засобу обігу гроші виконують реально як посередник між продавцем і покупцем. Виконання даної функції забезпечується за допомогою готівкових (металевих і паперових) і безготівкових грошей (з використанням розрахункових і поточних рахунків). Функцію засобу платежу гроші виконують реально при розриві в часі купівлі й продажу товару. Йдеться про кредитування, авансування, попередню оплату, сплату податків та ін. Саме з даною функцією виникла потреба в існуванні кредитних грошей як боргових зобов’язань у вигляді облігацій, боргових розписок, векселів, банкнот і деяких інших цінних паперів.

Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не відбудеться обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу та утворять скарб у вигляді запасів золота та інших дорогоцінних металів. За сучасних умов поруч із золотом функцію нагромадження виконують срібло, метали платинової групи (іридій, паладій, платина), дорогоцінне каміння, інші матеріальні й нематеріальні активи, насамперед, вільно конвертована валюта.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, надання кредитів та іншими угодами. Спочатку цю функцію виконувало тільки золото. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях: як загальний платіжний засіб; як загальний купівельний засіб; як загальне втілення суспільного багатства нації.

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Готівкові гроші (символічні або декретні гроші) - засоби обігу у формі банкнот і розмінних монет, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою.

Безготівкові гроші (кредитні або депозитні) - засоби обігу, які є борговими зобов’язаннями депозитних інститутів. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю.

Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних

для обігу, може бути визначена за такою формулою:

де М - кількість грошей в обігу;

СЦ - сума цін товарів, реалізованих протягом року;

К - сума цін товарів, проданих у кредит;

П - платежі за кредити минулого року;

ВП - платежі, які взаємно погашаються;

Q - швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базується на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

де М - маса грошей в обігу;

V- середня швидкість обігу грошей;

P - середній рівень цін на товари та послуги;

Q - кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

Потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r), то формула кількості грошей набуде такого вигляду:

Рис. 1.15 - Структура грошової маси

Грошова маса - це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

Білонна монета - розмінна монета, що виготовляється з недорогоцінних металів або їх сплавів, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку.

Оскільки грошова маса неоднорідна за своєю структурою, для її характеристики застосовуються різні підходи і показники.

Насамперед грошову масу можна поділити на дві частини - активні гроші, які мають високу ліквідність і постійно використовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або «квазігроші»), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов (наприклад, вексель, довгострокові депозити).

Разом з тим в структуру грошової маси включаються і такі компоненти, які не можна безпосередньо використовувати як купівельний або платіжний засіб (грошові кошти на строкових рахунках, ощадних внесках в комерційних банках, інших кредитно-фінансових установах, депозитних сертифікатах, акціях інвестиційних фондів і т.д.). Перелічені компоненти грошового обігу отримали загальну назву «квазігроші» - майже гроші.

Якісний склад грошових агрегатів неоднозначний у різних країнах, що обумовлено як традиційними теоретичними уявленнями, що склалися про гроші, співвідношення готівково-грошового та безготівкового компонентів у сукупному грошовому обігу, грошей та фінансових активів, так і специфікою грошово-кредитної системи та методами її регулювання центральним банком. Згідно з визначенням Національного банку України, грошові агрегати - це зобов’язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектору загального державного управління та інших депозитних корпорацій.

Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати: М0, М1, М2 та М3. В Україні вони включають:

Грошовий агрегат М0 = готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

Грошовий агрегат М1 = грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті (M1 - M0).

Грошовий агрегат М2 = грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити (M2 - M1).

Грошовий агрегат М3 (грошова маса) = грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій (M3 - M2).

Готівкові кошти - банкноти і монети, що випущені Національним банком України і мають фіксовану номінальну вартість. Готівкові кошти в іноземній валюті є зобов’язанням центральних банків іноземних держав.

Депозити - вимоги до Національного банку України, інших депозитних корпорацій, які підтверджені документом про вкладення. Депозити включають переказні та інші депозити.

Переказні депозити - фінансові активи, що за першою вимогою можуть бути обміняні на готівкові кошти за номіналом та безпосередньо використані для здійснення платежу.

Інші депозити - не переказні депозити, що в короткий термін можуть бути обміняні на готівкові кошти чи переказні кошти, а саме кошти на вимогу, які безпосередньо не використовуються для здійснення платежу, строкові кошти та ощадні депозити.

Цінні папери, крім акцій - фінансові інструменти, що обертаються на ринку та є підтвердженням про зобов’язання бути погашеними готівковими коштами, фінансовим інструментом чи іншим економічно цінним об’єктом. Це облігації, казначейські зобов’язання, векселі, ощадні (депозитні) сертифікати корпорацій тощо.

Кредити - фінансові активи, які створюються в разі надання кредитором коштів безпосередньо позичальнику та засвідчуються документами, що не обертаються. Це надані позики та аванси, крім кредиторської і дебіторської заборгованості.

Фінансові корпорації - корпорації, які спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності: Національний банк України, інші депозитні корпорації (банки, що створені і діють на території України), інші фінансові корпорації (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди, кредитні установи, фінансові компанії тощо). До підсектору інших депозитних корпорацій (банків) належать фінансові корпорації, основною функцією яких є фінансове посередництво та які емітують зобов’язання у формі депозитів чи інших інструментів залучення фінансових ресурсів, що включаються до грошових агрегатів.

Нефінансові корпорації - корпорації, основним видом діяльності яких є виробництво товарів чи надання нефінансових послуг і які розподіляються на підсектори: державні нефінансові корпорації, приватні нефінансові корпорації, нефінансові корпорації під іноземним контролем.

Фінансовий актив (financial asset) - 1) грошові кошти та їх еквіваленти; 2) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; 3) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; 4) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансові активи створюються шляхом здійснення фінансових операцій за рахунок власного капіталу та залучених коштів.

Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства.

Фінансові активи класифікуються за такими категоріями активів і пасивів:

1) монетарне золото і спеціальні права запозичення (СПЗ) (актив центрального банку);

2) готівкові кошти і депозити;

3) цінні папери, крім акцій;

4) кредити;

5) акції та інші форми участі в капіталі;

6) страхові технічні резерви;

7) похідні фінансові інструменти;

8) інша дебіторська/кредиторська заборгованість.

Монетарне золото - золото, що зберігається в Національному банку України і є частиною офіційних резервних активів (міжнародних резервів).

Золото, що не включає ться до офіційних резервних активів, класифікується як нефінансові активи.

СПЗ - міжнародні резервні активи, які створюються Міжнародним валютним фондом (МВФ) і розподіляються серед його членів у доповнення наявних офіційних резервних активів. Авуари в СПЗ є безумовними правами на отримання іноземної валюти чи інших резервних активів у країн-членів МВФ.

Монетарне золото і СПЗ є фінансовими активами, для яких немає відповідних зобов’язань з боку пасивів.

Гроші є самими ліквідними активами. Під ліквідністю розуміється легкореалізованість, легкооборотність, швидкий обіг в грошову форму без втрати вартості. До високоліквідних видів майна відносяться золото, коштовності, нафту, витвори мистецтва. Меншою ліквідністю володіють будівлі, устаткування, інша нерухомість.

Якщо в обігу буде більше, ніж необхідно, паперових грошей, то їх реальна цінність знизиться унаслідок зростання цін рівно в стільки, в скільки їх більше, ніж необхідно. Знецінення грошей унаслідок переповнювання каналів грошового обігу називається інфляцією.

Наслідком інфляції є негативні соціально-економічні негативні тенденції: зростання безробіття; гальмування підприємницької діяльності; наростання соціальних конфліктів; занепад економіки і т. п.

Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни: чим менша частка готівки у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та найбільш розвиненою вважається ця національна грошова система.