§ 2. Функції і роль грошей у ринковій економіці

Серед сучасних економістів відсутня єдність позицій щодо кількості та сутності функцій грошей. Вона, як правило, існує стосовно лише трьох з них: міри вартості, засобу обігу, засобу накопичень та заощаджень.

Функція грошей як міри вартості. Гроші як загальний еквівалент вимірюють вартість усіх товарів. Не гроші роблять найрізноманітніший світ товарів 75

сумірним, ате спільне, що об’єднує цей світ—абстрактна, суспільно необхідна праця. Тому кількісний аспект властивостей товару, тобто їх вартість, може вимірюватись теж особливим товаром — грошима, які самі мають вартість й історично покликані виконувати функцію міри вартості інших товарів.

Формою прояву вартості є цінатовару. Проте вартість товару служить для того, щоб перетворити мінові відносини в можливість кількісних оцінок за допомогою грошей. На стадії формування товарних відносин гроші відігравали роль засобу, що прирівнює до грошей інші товари, зробивши їх порівнянними не просто як продукти людської праці, а як частини того самого грошового матеріалу — золота або срібла. У результаті товари стали відноситись один до одного в постійній пропорції, тобто виник масштаб цін як визначена вага золота або срібла, що зафіксовано у якості одиниці виміру. Для порівняння цін у ході розвитку мінових відносин держави стали встановлюють фіксовані масштаби цін, тобто у кількості золота і срібла, прийняті в країні за грошову одиницю. Наприклад, у СПІАзадолар у 1900 р. було прийнято 1,50463 г чистого золота, але при подальших девальваціях долара вмісту ньому золота знижувався тричі: у 1934р. —до 0,889 г, у грудні 1971р.—до 0,818 гі в лютому 1973 р. — до 0,737 г.

Ямайська валютна система, введенав 1976-1978 рр., скасувала офіційну ціну на золото, а також золоті паритети, у зв’язку з чим втратив своє значення офіційний масштаб цін.

У зв’язку з тим, що кредитні гроші — це форма прояву грошового капіталу, і обслуговують вони не обіг товару, а капіталу, то виконання функції міри вартості ними здійснюється як у сфері обміну, так і у сфері виробництва. А це означає, що в ринковій економіці ціна формується не тільки на ринку, а й у сфері виробництва, а на ринку відбувається її остаточне коригування. Ціна товарів у таких умовах залежить від двох чинників: вартості банкноти, що визначається вартістю товарів, і кількістю банкнот в обігу; співвідношенням попиту і пропозиції на даний товар на ринку.

При обігу нерозмінних кредитних грошей ціна знаходить підтвердження безпосередньо втоварах, а не в золоті. Тому ціна є формою прояву мінового відношення даного товару до всіх товарів, а не специфічно до одного жовтого металу.

Функція грошей як засобу обігу. Реалізація цієї функції дозволяє платити власникам ресурсів і виробникам таким товаром (грошима), який може бути використаний для купівлі будь-якого товару чи послуги на ринку. Як засіб обігу гроші дають змогу позбутися недоліків бартерного обміну.

Особливість функції грошей як засобу обігу полягає втому, що цю функцію виконують, по-перше, реальні, або готівкові, гроші, а по-друге, знаки вартості — паперові і кредитні гроші. В даний час, коли золото демонетизується, функцію засобу обігу виконують кредитні гроші. Причому вони функціонують 76 і як купівельний засіб, і як засіб платежу: якщо метаморфоза Т — Г — Т не переривається в часі, то обіг товарів відбувається на основі грошей як купівельного засобу; якщо відбувається розрив між купівлею і продажем товарів, то гроші виступають як засіб платежу.

Товарний обіг включає дві метаморфози, тобто дві зміни форм вартості: продаж одного товару і купівлю іншого. У цьому процесі гроші відіграють роль посередника в обміні двох товарів: Т-Г-Т.

Відмінність товарного обігу від безпосереднього обміну товару на товар відрізняється тим, що воно обслуговується грошима як засобом обігу, завдяки чому долаються індивідуатьні, тимчасові і просторові межі, характерні для прямого товарного обміну.

Проте якщо товари ідуть після їх реалізації з обігу, то гроші залишаються в цій сфері, безупинно обслуговуючи товарообмін. Дана обставина веде до зростання суперечностей обміну, тому що розрив між купівлею і продажем товарів в одній ланці викликає подібний розрив в інших ланках, що створює можливість появи економічних криз. Базою економічних криз є структурні зміни у виробництві і реалізації суспільного продукту.

ФормулаТ—Г — Т відповідає простому товарному виробництву, коли обіг товарів реалізується на основі грошей як купівельного засобу. Такий висновок випливає не тільки з факту кількісного доміїгування угод, де гроші вживаються як купівельний засіб, а не як засіб платежу. Товар “гроші” за своєю природою не пристосований самостійно виконувати функціїо платежу, ос гальки остання допускає як необхідну умову примус, гарантію, довіру.

Інше положення існує при капіталістичному товарному виробництві. Тут доміїгує формула Г—Т—Г, де Г(гроші), як правило, є засобом обігу не товарів, а капіталу.

Хоча функція платіжного засобу властива кредитним грошам, а функція купівельного засобу—товарам-грошам, або грошовому товару, це не означає, що кожна з форм грошей не може виконувати обох функцій. І усе ж головні розбіжності між металевими і кредитними грошима криються не в тому, що вони по-різному виконують функцію засобу обігу, а в тому, що перші опосередковують рух товару, а другі — рух капіталу.

Функція грошей як засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень. Якщо товаровиробник, який продав свій товар, протягом довгострокового періоду не купує інший товар, то гроші, які вилучені із обігу з метою накопичення, виконують функціїо засобу утворення скарбів, накопичень та заощаджень. Ринкова система створює стимули й умови для перетворення накопичень у капітал, що приносить прибуток, частково безпосередньо, але головним чином через механізми кредитної системи та фондову біржу.

Функцію скарбу виконувати повноцінні і реальні гроші — золото і срібло. Оскільки гроші є загальним втіленням багатства, то виникає прагнення до їх 77

нагромадження.

У докапіталістичних формаціях існувала “на'івна форма нагромадження багатства", коли вилучені з обігу золото і срібло зберігалися в панчохах, скринях, закопувалися в землю. В умовах металевого грошового обігу функція скарбу виконувала важливу економічну роль—стихійного регулятора закону грошового обігу.

Зі зростанням товарного виробництва перетворення грошей у скарб стає необхідною умовою регулярного поновлення відтворення. Прагнення до одержання найбільшого прибутку змушує підприємців не берегти гроші як мертвий скарб, а пускати їх в оборот.

В умовах металевого грошового обігу центральні емісійні банки зобов’язані були мати золоті запаси у вигляді резервів внутрішнього грошового обігу, запаси розміну банкнот на золото і міжнародні платежі. В даний час усі ці функції золотого запасу центрального банку відпали у зв’язку з вилученням золота з обігу, припиненням розміну банкнот на золото і скасуванням золотих паритетів, тобто вилученням золотого металу з міжнародного обороту.

Водночас золото продовжує зберігатися в центральних банках і казна-чействахяк стратегічний резерв. Так, на кінець 1990 р. у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, офіційні золоті резерви склали 938,4 млн унцій, або 29,2 тис. т, у тому числі у розвинутих країнах — 24,8 тис. т та в тих, що розвиваються — 4,4 тис. т.

Збереження золотого запасу пов’язано із золотим фетишем, коли ще всередні віки меркантилісти доводили, що основою економічної політики є накопичення дорогоцінних металів у країні. АждосерединиХХст. вважалося, що престижнації визначається розміром золотого запасу. У вересні 1949 р. СІЛА зосередилиу себе 75 % усіх золотих резервів капіталістичного світу (близько 21,9 тис. т).

Золотий фетиш продовжує існувати й у свідомості приватних осіб, що розглядають золото як надійну гарантію заощаджень. Активний ринок приватних тезавраторів включає щонайменше третину населення. Крім того, золоті запаси забезпечують довіру до національних валют, які використовуються уданий час у міжнародних платежах.

З припиненням розміну банкнот на золото і вилученням його з обігу, засобом нагромадження і заощаджень населення стають кредитні гроші. Вони за своєю природою, як і грошовий капітал, не є скарбом. Якщо в одному місці гроші застигають як скарби, то кредит негайно перетворює їх в активний грошовий капітал в іншому процесі обігу.

Отже, особливість кредитних грошейяк засобу нагромадження полягає в тому, що вони накопичуються в процесі постійного обігу. Якщо вони осідають 78

_Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг

у скринях, то перетворюються з дійсних грошей у паперові символи. У цій функції кредитні гроші опосередковують також процес акумуляції тимчасово вільних коштів і накопичень та перетворення їх на капітал. Але головним є те, що кредитні гроші виконують функцію нагромадження насамперед для здійснення розширеного відтворення, коли потрібно нагромадити необхідну для капіталізації визначену грошову суму. Нагромадження капіталу у вигляді кредитних грошей потрібно й для забезпеченні руху оборотного капіталу, коли утворюється розрив у продажу продукції і купівлі сировини і т. ін. Таким чином, кредитні гроші, виконуючи функцію нагромадження, сприяють згладжуванню порушень у кругообігу капіталу.

Накопиченню короткострокового капіталу сприяють розширення і концентрація банківської справи, ощадливе використання резерву обігу. Нагромадження довгострокового капіталу здійснюється головним чином за допомогою емісії цінних паперів. Акції і облігації є резервуаром, в який стікаються тимчасово вільні грошові кошти, і з якого вони вилучаються в разі потреби.

В епоху становлення і розвитку капіталізму такого роду нагромадження здійснюються в ряді країн на рівні державної політики.

Функція грошей як засобу платежу. Ця функція тісно пов'язана з функцією грошей як засобу обігу. У товарообороті гроші виступають як швидкоплинний посередник руху товарів, і в цій якості вони виконують функцію засобу обігу. Але в товарному виробництві важливе значення має і сам рух грошової форми — коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, вони виконують функцію засобу платежу. Вона виникла у зв'язку з розвитком кредитних відносин у капіталістичному господарстві. У цій функції гроші використовуються під час:

• продажу товарів у кредит, необхідність якої пов'язана з неоднаковими умовами виробництва і реалізації товарів, різною тривалістю їх виробництва й обігу, сезонним характером виробництва;

• виплати заробітної плати робітникам та службовцям.

Отже, гроші у функції засобу платежу мають свою специфічну форму руху, відмінну від форми руху грошей як засобу обігу, що можна зобразити в такий спосіб:

Т — Г — Т — функція грошей як засобу обігу, ТЗ — ЗГ — функція грошей як засобу платежу. Звідси видно, що якщо при функціонуванні грошей як засобу обігу має місце зустрічний рух грошей і товарів, то при їх використанні в як засібу платежу в цьому русі є розрив. Купуючи товар у кредит, боржник дає продавцю вексель, тобто боргове зобов'язання, що буде остаточно оплачено лише через визначений термін (3-6 міс.).

В умовах розвинутого товарного господарства грошіяк засіб платежу об'єднують багатьох товаровиробників, у зв'язку з чим розрив однієї ланки в ланцюзі платежів веде до розвитку кризових явищ і масового банкрутства

79

товаровласників. Щоб пом ’якшити ці негативні явища, вводиться система повідомлених платежів, що заснована на автоматичному зарахуванні на рахунок клієнта заробітної плати, пенсій і інших грошових виплат, списанні коштів для оплати комунальних витрат, квартирної плати і різноманітних внесків.

У результаті застосування системи повідомлених платежів скорочується використання готівки. Так, платню готівкою одержують в Англії близько 10 % зайнятих, у Франції—менше 10 %, у ФРН і Канаді — близько 5%, а в СІЛА— приблизно 1 %. Прискоренню платежів, скороченню витрат обігу і підвищенню рентабельності підприємств сприяє введення в платіжний обіг електронних грошей.

Ця система особливо швидкими темпами впроваджувалася в механізм платіжних відносин у США, де в 70-х роках конгрес санкціонував створення національної комісії з системи електронних переказів коштів. Федеральна резервна система разом з казначейством розробила і впровадила дану систему на загальнонаціональному рівні. Модернізовано комунікаційну мережу для міжбанківських переказів — замість розрізнених каналів функціонує єдина мережа, що складається з 14 пов’язаних між собою комунікаційних процесів і депозитних установ США. Основними елементами зазначеної системи є автоматизовані розрахункові палати, система автоматизованого касира і система терміналів, встановлених у пунктах купівлі.

На базі електронних грошей виникли кредитні картки. Вони сприяють скороченню платежів готівкою, обслуговують роздрібний торговий обіг і сферу послуг, служать засобом розрахунків, що заміщають готівку і чеки, а також є одночасно інструментом кредиту, який дозволяє власнику одержати короткострокову позичку грошима або у формі відстрочки платежу.

Порядок використання кредитної картки полягає в наступному. Споживач одержує від спеціальної компанії-емітента або банку пластикову картку, на якій зазначені привласнений номер рахунку і секретний код для ідентифікації власника. В момент купівлі товару або надання послуг картка подається в установу, що входитьудану систему платежу (торгові точки, готелі, бензоколонки, ресторани і т.ін.). Продавець виписує рахунок за продані товари (послуги) з зазначенням дати покупки, прізвища, номера картки і т.ін., покупець підписує рахунок. Потім рахунок пересилається в банк, що негайно оплачує його, а потім інкасує борг з покупця. Раз на місяць покупцю надходить загальний рахунок, що може бути оплачений протягом пільгового періоду (25-30 днів). Покупець може також пролонгувати платіж, при цьому він одержує кредит, за який сплачує високий відсоток — 1,5 % на місяць, або 18 % на рік.

Такимчином, значення кредитних карток полягає в звужуванні сфери використання готівки і чеків, стимулюванні реалізації товарів та усуненні кризових явищ в економіці. 80

Функція світових грошей. Ця функція здійснюється у міжнародній торгівлі. Тут гроші скидають національні мундири, тобто виступають у вигляді зливків золота (995 проби). Паризькою угодою 1867 р. єдиною формою світових грошей було визнане золото.

Світові гроші мають потрійне призначення і служать: загальним платіжним засобом; загальним купівельним засобом; матеріалізацією суспільного багатства.

Як міжнародний платіжний засіб гроші виступають при розрахунках по міжнародних балансах, головним чином за платіжним балансом. Як міжнародний купівельний засіб гроші використовуються при прямій покупці товарів за кордоном й оплаті їх готівкою, 5{пматеріалізація суспільного багатства гроші є засобом перенесення національного багатства з однієї країни в іншу при стягуванні контрибуцій, репарацій або наданні позик.

У період дії золотого стандарту переважала практика остаточного сальду-вання платіжного балансу за допомогою золота, хоч у міжнародному обороті застосовувалися і кредитні знаряддя обігу.

У XX ст. інтенсифікація світових зв’язків розширила впровадження кредитних знарядь обігу в міжнародному обороті (вексель, чекі ін.). У1930 р. у Женеві була підписана Міжнародна конвенція про перекладні і прості векселі, а в 1931 р. — Міжнародна конвенція, що регулює видачу, обіг й оплату чеків.

Проте особливість застосування векселів і чеків у міжнародному обороті полягає втому, що вони не виконують роль такого остаточного платіжного засобу, як золото. Тому вилучення жовтого металу з міжнародного обороту, коли перестав діяти стихійний механізм регулювання валютних курсів — механізм “золотих точок”, призвело до значних коливань валютних курсів. Оскільки світової банкноти не було, місце золота зайняли шляхом позаекономічного примусу головні національні банкноти, головним чином, англійський фунт стерлінгів і долар США. З цією метою були використані міжнародні угоди, валютні блоки і валютні кліринги.

Перша міжнародна угода була підписана в Генуї в 1922 р., коли фунт стерлінгів і долар США були оголошені еквівалентами золота і введені в міжнародний оборот. Друга угода укладена в 1944p.y Бреттон-Вудсі(США). Вона заклала основи повоєнної міжнародної валютної системи. Основою валютних паритетів інших національних одиниць був визнаний долар СІЛА, розмінний на золото за офіційною ціною (35 дол. за тройську унцію — 31,1г). Проте вразливим місцем у виконанні доларом і фунтом функції світових грошей була суперечність між інтернаціональним характером валютних зв’язків і національної природи кредитних грошей.

Диктат головних національних валют у міжнародному обороті проявився такожу створенні валютних блоків. Стерлінговий блок був створений після скасування золотого стандарту в Англії в 1931 р. Він включав країни Британської 81

імперії (крім домініонів Канади і Нью-Фаундленда, а також Гонконгу), держави, тісно пов’язані з Великою Британією (Єгипет, Ірак, Португалія). Основою цього валютного блоку була підтримка країнами, що входили до нього, твердого курсу стосовно валюти кра'іни-гегемона; усі розрахунки пропонувалося робити в цій валюті, що зберігалася в Банку Англії. За таким же принципом діяв доларовий блок, створений у 1933 р. після скасування золотого стандарту в СІЛА. До його складу входили СІЛА, Канада, країни Латинської Америки, а також Золотий блок, очолюваний Францією.

Під час і після Другої світової війни на базі валютних блоків виникли валютні зони—стерлінгова, доларова. Крім того, на базі золотого блока виникла зона франка, з’явилися також зони голландського гульдена, португальського ескудо, італійської ліри й іспанської песети.

Валютні кліринги - це розрахунки між країнами на основі заліку взає мних вимог з оплатою сальдо готівкою. Валютні кліринги створювалися в роки світової економічної кризи 1929-1933 рр. і потім набули великого поширення у формі двосторонніх і багатосторонніх клірингів (Європейська платіжна спілка з 1950 по 1958 р.), поява яких було викликана загостренням проблеми міжнародної ліквідності, або спроможності країн оплачувати свої зовнішні зобов’язання. У результаті 60 % міжнародних розрахунків велосячерез валютні клірінги,якідо кінця 60-х років були ліквідовані в більшості західноєвропейських країн з уведенням конвертованості валют.

З метою збільшення міжнародної ліквідності і заміни національних валют міжнародною резервною грошовою одиницею Рада керуючого Міжнародного валютного фонду (МВФ) затвердила план створення нового виду ліквідних засобів — спеціальних прав запозичення (Special Drawing Rigts — СДР). СДР — це платіжні засоби, що емітуються міжнародним валютним фондом і призначені для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків з МВФ, порівняння вартості національних валют. Відповідно до цього плану СДР безоплатно розподілялися серед краін-членів Фонду, що відкрив їм рахунокуСДР у сумі 16,8 % їх квоти. Емісія СДР проводилася в невеличких розмірах: у перші роки (з 1970 р.) було випущено понад 9,3 млрд СДР, протягом 1979-1981рр. — 12 млрд. Загальна частка СДР у міжнародних активах становить усього 2,5%.

Спочатку у 1970 р. в одиниці СДР був встановлений твердий фіксований золотий вміст, як і в доларах СІЛА, — 0,888671 г. Однак після двох девальвацій долара (у 1971 і 1973 р.) і введення плаваючих валютних курсів з 1 липня 1974р. вартість одиниці СДР стала визначатися на основі середньозваженного курсу 16 ватют головних промислово розвинутих країн, частка зовнішньої торгівлі яких складала не менше 1 % обсягу світової торгівлі. З 1 січня 1981 р. кількість ватют у “ватютному кошику” СДР була скорочена до п’яти, після чого її склад переглядається раз на п’ять років. Так, з 1 січня 1991 р. діє “кошик" СДР, у 82 якому передбачені частки таких валют: долар США—40 %, німецька марка — 21%, японська ієна —17%, французький франк і англійський фунт стерлінгів — по 11%.

У березні 1979 р. було введено нову регіональну міжнародну грошову одиниця, яку використовували країни-члени Європейської валютної системи (ЄВС) — ЕКЮ (European Currency Unit). Створення ЕКЮ було обумовлено розвитком західноєвропейської валютної інтеграції і прагненням кра'їн-учас-ннць ЄЕС протипоставити долару США європейську колективну валюту. На відміну від СДР, що не мали реального забезпечення, емісія ЕКЮ наполовину забезпечувалась золотом і доларами США (за рахунок об’єднання 20 % офіційних золотих резервів країн-учасниць ЄВС) і наполовину—національними валютами. Емісія ЕКЮ здійснювалася у вигляді записів на рахунках центральних банків країн-членів ЄВС в Європейському фонді валютного співробітництва.

Вартість ЕКЮ визначалася методом “кошика" з валют країн-учасниць ЄЕС. Питома вага кожної валюти в “кошику" залежила від частки країниу ВНП ЄЕС, взаємному товарообігу, Європейському фонді валютного співробітництва. У зв’язку з цим найбільша частка в “кошику" припадала (у %):

на німецьку марку — 30,1, французький франк —19,0, англійський фунт стерлінгів — 13,0, бельгійський франк — 7,6, іспанську песету — 5,3, інші — 5,45.

31 січня 1999 р. в обіг введена єдина європейська валюта — евро. 31 січня 2002 р. передбачається введення евро в готівковій формі для паралельного обігу з національними валютами 11 країн Європейського Союзу і поступового обміну їх на евро.

Процес переходу до єдиної європейської валюти передбачав з 1 січня 1999 р. жорстку фіксацію курсів валют 11 країн єврозони до евро для всіх видів розрахунків. Перший етап передбачав також конверсію в евро всіх державних і приватних фінансових активів і пасивів зони і початок здійснення єдиної грошово-кредитної і валютної політики Євросоюзу.

Роль грошей у ринковій економіці. Якісно нова роль грошей у ринковій економіці полягає в тому, що вони перетворюються на капітал або вартість, що самозростає. Гроші стають грошовим капіталом у відтворенні індивідуального капіталу завдяки тому, що їх функціонування включене в кругообіг промислового капіталу і вони являють собою вихідний пункт і результат кругообігу ос -таннього:

?-T(3b?Pc)...B-T¹-?¹

Гроші обслуговують виробництво і реалізацію суспільного капіталу, виступаючи у вигляді грошових потоків, що рухаються як усередині першого 83

підрозділу (виробництво засобів виробництва), так і усередині другого підрозділу (виробництво предметів споживання), а також між цими підрозділами.

У 90-ті роки посилилася роль грошей як інструмента регулювання економіки, коли в головних країнах світу відповідно до монетаристської концепції проводиться грошово-кредитна політика.