§ 1. Походження, сутність і види грошей

Гроші - це, мабуть, один з найвидатніших винаходів цивілізації. В соціальному житті аналогів масштабу цього витвору людського розуму немає. Майже вся структура сучасної економіки побудована на існуванні грошей.

Гроші народилися завдяки торгівлі, а оскільки витоки останньої пов’язані з сивою давниною людськоїісторії, то цієїждавнини сягає і коріння грошових систем. Про витоки походження грошей добре сказав видатний історик Фернан Бродель: “Яктількивідбуваєтьсяобмін товарами, негайно жлунає лепетання грошей.”

Аналіз історичного процесу походження грошей містить у собі всі передумови для вирішення питання про необхідність їх у житті суспільства. Той факт, що гроші виникли як елемент мінових відносин, свідчить про те, що необхідність їх безпосередньо зумовлена наявністю товарного виробництва та обміну. Багатовіковий досвід господарювання у всіх народів світу підтверджує, що найдоцільнішим є обмін товарів через гроші, що обміну в формі Т-Г-Т немає рівнозначної альтернативи. Тому представники багатьохтеорій грошей взагалі не розглядають необхідність грошей як самостійне теоретичне питання. Ті ж, хто його торкається, зводить необхідність грошей до організаційних труднощів та високих витрат натурального обміну товарів, тобто бартеру.

Ще в XIX столітті досить поширеним було пояснення необхідності грошей незручностями, що виникають у процесі натурального товарообміну. Недалеко відійшли від цього пояснення і сучасні економісти Заходу. Так, у фундаментальній праці “Грошова теорія” англійського економіста Л.Харріса пояснення необхідності грошей зведено по суті до твердження, коли має місце таке складне сполучення товарів і людей, які займаються обміном, бартер виключно складний і неефективний. Такий підхід зорієнтований переважно на зовнішній зв’язок між товарним обміном і грошима і не охоплює глибинних процесів, які зумовлюють самі труднощі натурального обміну.

Таким чином, важливим відкриттям у дослідженні природи грошей є висновок про їх товарне походження. Розвиток обміну відбувався шляхом зміни набутих форм вартості.

1. Проста, або випадкова, форма вартості відповідала ранньому рівню розвитку обміну, коли він мав випадковий характер: один товар виражав свою вартість в іншому. Вже тут є два полюси вираження вартості товару. На першому полюсі — товар, що вимірює свою вартість і, відповідно, відіграє активну роль (відносна форма вартості); на другому полюсі—товар, що служить матеріалом для вираження вартості першого товару, він відіграє пасивну роль і перебуває в еквівалентній формі. Таким чином, відносна й еквівалентна форми —два полюси вираження вартості товару.

Еквівалентна форма вартості має ряд особливостей: споживча вартість товару-еквівалента служить формою прояву своєї протилежності — вартості товару; конкретна праця, що міститься в товарі-еквіваленті, служить формою прояву своєї протилежності—абстрактної праці;

приватна праця, витрачена на виробництво товару-еквівалента, служить формою прояву своєї протилежності—безпосередньо суспільної праці.

2. Повна, або розгорнута, форма вартості пов’язана з розвитком обміну, викликаного першим значним суспільним поділом суспільної праці—виділенням скотарських і землеробських племен. У зв’язку з цим в обмін включаються численні предмети суспільної праці, а кожний товар, що перебуває у відносній формі вартості, протистоїть множині товарів-еквівалентів. Істотна вада даної форми вартості в тому, що у зв’язку з множиною товарів-еквівалентів вартість кожного товару не одержує закінченого вираження.

3. Загальна форма вартості. Подальший розвитоктоварного виробництва й обміну призумовив виділення з товарного світу окремих товарів, що на місцевих ринках відіграють роль головних предметів обміну (сіль, хутро, худоба й ін.). Особливість цієї форми вартості полягає в тому, що роль загального еквівалента не закріпилася ще за одним товаром, і в різний час її поперемінно виконували різноманітні товари.

4. Грошова форма вартості характеризується виділенням у результаті подальшого обміну одного товару на роль загального еквівалента. Така роль з розвитком обміну і створенням світового ринку закріпилася за шляхетними металами — золотом і сріблом — з огляду на їх природні властивості (якісна однорідність, кількісна подільність і портативність). З цього часу весь товарний світ розділивсяна дві частини: на “товарнучернь" і особливий товар, що відіграє роль загального еквівалента, — гроші.

Таким чином, сутність грошей полягає в тому, що це — специфічний товарний вид, з натуральною формою якого зростається суспільна функція загального еквівалента.

Сутність грошей виражається в єдності трьох властивостей: загальної, безпосередньої обмінності; кристалізації мінової вартості; матеріалізації загального робочого часу.

Отже, гроші, що виникли на певному етапі як спосіб залагодження протиріч товару, є не технічним засобом обігу, а вони відбивають глибокі суспільні відносини.

У своїй еволюції гроші виступають у вигляді металевих (мідних, срібних і

золотих), паперових, кредитних і нового виду кредитних грошей — електронних грошей.

Паперові гроші. Вони є знаками, представниками повноцінних грошей. Історично паперові гроші виникли з металевого обігу і з'явилися в обороті як замісники в обігу срібних або золотих монет.

Об'єктивна можливість обігу замісників спражніх грошей виникла з особливостей функції грошей як засобу обігу, де гроші є посередником в обміні товарів.

Перетворення можливості в дійсність являє собою тривалий історичний процес, що охоплює такі етапи:

I етап — стирання монет, у результаті чого повноцінна монета перетворюється в знак вартості;

II етап—свідоме псування металевих монет державною владою, тобто зниження металевого вмісту монет з метою одержання додаткового прибутку в скарбницю;

III етап—випуск казначейством паперових грошей з примусовим курсом з метою одержання емісійного прибутку.

Для впровадження в обіг паперових грошей держава пройшла величезний шлях між випуском перших монет (Лідія, VII ст.

Сутність паперових грошей (казначейських білетів) полягає в тому, що це — грошові знаки, що випускаються для покриття бюджетного дефіциту і звичайно не розмінні на метал, але наділені державою примусовим курсом.

Отже, особливість паперових грошей виявляється в тому, що вони позбавлені самостійної вартості, наділені державою примусовим курсом, а тому набувають представницької вартості в обігу і виконують роль купівельного і платіжного засобу.

Емітентами паперових грошей є або державне казначейство, або центральні банки. У першому випадку держава прямо використовує випуск паперових грошей для покриття своїх витрат. В другому випадку вона це робить побічно: центральний банк випускає нерозмінні банкноти і надає їх у позичку державі, яка спрямовує їх на свої бюджетні витрати. Різниця між номінальною вартістю випущених паперових грошей і вартістю їх випуску (витрати на папір і друкування) утворить емісійний доход, що є істотним елементом державних доходів.

Економічна природа паперових грошей така, що виключає можливість стійкого паперово-грошового обігу. По-перше, випуск паперових грошей не регулюється потребою товарообігу у коштах; по-друге, відсутній механізм автоматичного вилучення надлишку паперових грошей з обігу.

Оскільки паперові гроші звичайно випускаються для фінансування держави, покриття бюджетного дефіциту, розміри їх емісії залежать від потреб держави у фінансових ресурсах, а не від потреб товарного і платіжного обороту в грошах. Потреби обороту у грошах можуть залишитися незмінними або навіть зменшитися, але потреби держави в коштах можуть зрости, наприклад, унаслідок збільшення військових витрат. Таким чином, збільшення паперово-грошової маси звичайно означає надмірний випуск паперових грошей.

Паперові гроші непридатні до виконання функції скарбу і надлишок їх не може сам піти з обігу. Потрапивши в обіг, паперові гроші застряють у його каналах, переповнюють їх і знецінюються. Таким чином, нестійкість властива паперовим грошам за самою їх природою.

Особливостями паперових грошей є їх нестійкість і знецінення, що можуть бути викликані такими причинами: надлишковий випуск в обіг; втрата довіридо уряду, що випустив гроші; несприятливий платіжний баланс.

Найбільш типовим є інфляційне знецінення паперових грошей, зумовлене їх надмірною емісією. Проте знецінення паперових грошей може бути пов’язане із загрозою повалення державної влади і втратою населенням довіри до неї, а також з несприятливим платіжним балансом і падінням курсу національної валюти.

Кредитні гроші. Розширення комерційного і банківського кредиту в господарстві в умовах, коли товарні відносини набули всеосяжного характеру, призвело до того, що загальним товаром контрактів стають кредитні гроші, які належать до вищої сфери суспільно-економічного процесу і керуються цілком іншими законами.

Безпосередня форма товарного обігу є Т— Г — Т, тобто перетворення товару у гроші, а грошей у товар. Для обігу товарів з їхнього середовища виділяється специфічний товар, що наділяється грошовими функціями. В умовах розвинутого капіталістичного виробництва, коли повсюдним стає не обіг товару, а обіг капіталу, останній також виділяє зі свого середовища частину капіталу, якому надаються грошові функції.

При простому товарному виробництві обіг відділений від виробництва, і товари знаходять суспільне визнання лише завдяки перетворенню їх у гроші. При капіталістичному виробництві, що характеризується формулою Г—Т — Г, обіг—лише один з моментів виробництва. Товару в даному разі немає необхідності одержувати суспільне визнання тільки через гроші. Він знаходить його в самому процесі виробництва, виступаючи як капітал, що є суспільними відно-72

синами. Гроші в цьому разі виражають суспільний зв’язок, що вже склався перед тим, як вони почали функціонувати.

Оскільки основним об’єктом мінових відносин при капіталізмі стає не товар як такий, а товарний капітал, то роль грошей виконує не грошовий товар, а грошовий капітал. Отже, не гроші виступають у формі грошового капіталу, а грошовий капітал — у формі кредитних грошей.

Кредитні гроші пройшли таку еволюцію: вексель, акцептований вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.

Вексель — письмове зобов’язання боржника (простий вексель) або наказ кредитора боржнику (перекладний вексель—тратта) про сплату позначеної на ньому су ми через визначений термін. Простий і перекладний векселі - це різновид комерційного векселя. Є також фінансові векселі, тобто боргові зобов’язання, що виникли з надання в борг визначеної суми грошей; їх різновидом є казначейські векселі (тут боржником виступає держава). Приятельські векселі виставляються один до одного з метою наступного врахування їх у банку. Бронзові (або дуті) векселі — боргові зобов’язання, що не мають реального забезпечення.

Характерними рисами векселя є: абстрактність — на векселі не зазначений конкретний вид угоди; безперечність — обов’язкова оплата боргу аждо прийняття примусових заходів після упорядкування нотаріусом акта про протест; оборотність—передача векселя як платіжного засобу іншим особам з передатним написом на його обороті (жиро або індосамент), що створює можливість взаємного заліку вексельних зобов’язань.

Циркулярна сила векселя зростає із збільшенням числа передатних написів. Але такі векселі мали обмежений обіг через недостатність інформації про платоспроможність жирантів. Обмеженість обігу векселя була усунута задопо-могою банківського акцепту векселів, що одержували платіжну гарантію з боку великих банків.

Проте незважаючи на це, використання векселя має свої межі: по-перше, вексель обслуговує тільки оптову торгівлю; по-друге, і в оптовій торгівлі сальдо взаємних вимог погашається готівкою; по-третє, у вексельний обіг залучено обмежене коло осіб, впевнених у платоспроможності векселедавця й індосантів (жирантів).

Банкнота—домінуюче кредитне знаряддя обігу, що у даний час випускається центральним банком шляхом переобліку векселів. Вона відрізняється від векселя і від паперових грошей.

Банкнота від векселя відрізняється: за терміновістю — вексель являє собою термінове боргове зобов’язання (3-6 місяців), банкнота — безстрокове боргове зобов’язання; за гарантією — вексель випускається в обіг окремим підприємцем і має індивідуальну гарантію; банкнота випускається вданий час центральним банком і має державну гарантію.

Класична банкнота (тобто розмінна на метал) відрізняється від паперових грошей:

за походженням - паперові гроші виникли з функції грошей як засобу обігу, банкнота — з функції грошейяк засобу платежу;

за методом емісії — паперові гроші випускає в обіг міністерство фінансів (казначейство), банкноти — центральний банк;

за поверненням — класичні банкноти після закінчення терміну векселя, під який вони випущені, повертаються в центральний банк; паперові гроші не повертаються, а “застряють" в обігу;

за розмінністю - класична банкнота після повернення в банк розмінювалася на золото або срібло, паперові гроші завжди були нерозмінними.

Механізм вільного розміну банкнот (класичних) на золото або срібло виключав надлишкову кількість банкнот в обігу та їх знецінення. З припиненням розміну банкнот на золото з подвійного забезпечення банкнот (золотого і кредитного) відпало золоте забезпечення, а вексельне значно погіршилося, тому що вексельний портфель центрального банку дедалі більше наповнювався казначейськими векселями і зобов’язаннями.

Отже, сучасні банкноти не розмінюються на золото, але певною мірою зберігають товарну природу, або кредитну основу, проте вони підпадають під закономірності паперово-грошового обігу.

Необхідно виділити три канали емісії сучасних банкнот: банківське кредитування господарства, що забезпечує зв’язок грошового обігу з динамікою відтворення суспільного капіталу; банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються замість державних боргових зобов’язань; приріст офіційних валютних резервів у країнах з активним платіжним балансом (ФРН, Японія й ін.).

'/ж як кредитне знаряддя обігу з’явився пізніше, ніж вексель і банкнота, з створенням комерційних банків і зосередженням вільних коштів на поточних рахунках. Це — різновид перекладного векселя, що його вкладник виписує на комерційний або центральний банк.

Вперше чеки виникли в Англії в 1683 р. Чек — письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату визначеної суми грошей чекоутримува-чу або про перерахування її на інший поточний рахунок.

Існують такі види чеків: іменні - виписані на визначену особу без права передачі; ордерні - складені на визначену особу, але з правом передачі іншій особі за індосаментом; на пред’явника - за яким зазначена сума виплачується пред’явнику чека; розрахункові—використовуються тільки при безготівкових розрахунках; акцептовані—заякими банк дає акцепт, або згоду, здійснити платіж визначеної суми та ін.

Економічна природа чека виявляється в тому, що він, по-перше, служить засобом одержання готівки в банку; по-друге, виступає засобом обігу і платежу; по-третє, є знаряддям безготівкових розрахунків. 74

На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, за якою велика частина взаємних претензій погашається і платіж проводиться за сальдо, без участі готівки. Особливо це характерно для розрахунків між клієнтами одного банку. При розрахунках між клієнтами різних банків чек виписується (на суму сальдо) на центральний банк або на розрахункову палату.

Бурхливий розвиток чекового обороту, зростання операцій по інкасації чеків породили хронічну нестачу банківського персоналу і збільшення витрат на опрацювання чеків. Так, у СІЛА в повоєнний період кількість чеків зростала щорічно на 7-8 %, а витрати на їх опрацювання перевищували 11 млрддол. нарік.

У 50-ті роки почався пошук більш економічних форм платежів, що значно посилився в 60-70-ті роки завдяки впровадженню в банківську сферу досягнень науково-технічного прогресу. ВпершевСШАв 1959р. Бенкоф Америка ввів у дію цілком автоматизований електронний пристрій для опрацювання чеків і ведення поточних рахунків. Потім пішло впровадження більш досконалих поколінь ЕОМ, що дозволило підключити до ЕОМ багатьох абонентів за допомогою дистанційних пристроїв—пультів-терміналів.

Механізація й автоматизація банківських операцій, перехід до широкого використання ЕОМ сприяли виникненню нових методів погашення або передачі боргу із застосуванням електронних грошей. Наприклад, у США в 70-х р. була створена система платежів на електронній основі, що одержала назву системи електронних переказів коштів — ЕФТС (Elektronic Funds Transfert Sustem). Така система, на думку американських економістів (Лукет і ін.), являє собою перехід на якісно новий рівень еволюції грошового господарства.

На базі впровадження ЕОМ у банківську справу виникла можливість заміни чеків кредитними картками. Це — засіб розрахунків, що заміщує готівку і чеки, а такождозволяє власнику одержати в банку короткострокову позичку. Кредитна картка застосовується в роздрібному торговому обороті і сфері послуг. Нині час використовуються в основному кредитні картки чотирьох видів: банківські, торгові, картки для придбання бензину, картки для оплати туризму і розважальних заходів. Але найпоширенішим видом є торгові картки.