Ринок: СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ

Ринок - це механізм поєднання виробників і споживачів або сукупність економічних відносин, що складаються між продавця­ми й покупцями з приводу обміну (купівлі-продажу) товарів і пос­луг, організованого за законами товарного обігу (закон вартості, закон попиту, закон пропозиції).

Ринок виникає, коли складаються певні умови. Розглянемо їх більш детально.

Суспільний поділ праці. Суспільний поділ праці - відокрем­лення різних видів трудової діяльності, внаслідок чого значно зро­стає продуктивність суспільної праці. Суспільний поділ праці віді­грає в еволюційному розвитку економічних систем вирішальну роль. Він визначає не тільки структуру й організаційну будову продуктивних сил і комбінацію факторів виробництва, а й базові економічні відносини, що виникають між суб'єктами господарю­вання. Це складне, багатоаспектне економічне явище, яке проявля­ється у співіснуванні різних видів конкретної праці та характери­зується певною структурою суспільної організації виробництва. Перший історичний поділ праці (відокремлення скотарства від землеробства) відбувся завдяки розвитку виробничого досвіду чле­нів общин і появі принципово нових засобів праці, а головне - нових потреб. Поступово разом із виникненням металевих знарядь праці, винаходом технології металообробки та підвищенням про­дуктивності праці сформувалися передумови для другого великого поділу праці, сутність якого полягає у відокремленні ремісництва. Виникнення гончарного виробництва, ткацтва й ковальського ремесла дало поштовх розвитку промисловості в цілому та швидко розширило сферу регулярного товарного обігу. Як наслідок торгі­вля стала самостійною сферою господарювання, а купецтво відо­кремилося в самостійну професійну групу. Так відбувся третій великий поділ праці. Четвертий великий суспільний поділ праці - відокремлення сфери нематеріального виробництва від сфери матеріального, яке сталося в розвинутих країнах світу.

Індивідуальне привласнення результатів праці на основі при­ватної власності. Оформлення ринкових відносин у певну сферу життєдіяльності суспільства вимагає, щоб суспільний поділ праці був доповнений правом індивідуального привласнення результа­тів праці та розпорядження ними. Історично вперше така умова сформувалася лише після виникнення приватної власності на за­соби виробництва в період другого великого суспільного поділу праці між землеробством і ремісництвом, на базі якого згодом ви­никла промисловість.

Виділяють суттєві умови функціонування ринку, серед яких:

- економічна свобода, під якою розуміють вільність вибору еко­номічними суб'єктами ресурсів, видів і способів господарської дія­льності, товарів і послуг; вона захищає господарюючих суб'єктів від примусу з боку інших суб'єктів господарювання, при цьому свобода переслідувати егоїстичні інтереси не означає абсолютного свавілля окремої людини - економічна свобода реалізується в ме­жах єдиних правил, що формуються державою;

- конкуренція економічних суб'єктів, яка передбачає розосере­дження економічної влади між учасниками обміну таким чином, щоб ніхто з них не мав можливості суттєво впливати на ринкову ситуацію, змінюючи її для своєї вигоди;

- вільне ціноутворення, яке виступає базовим координуючим ме­ханізмом ринку; ціни, що виникають у результаті угод між покупця­ми та продавцями, координують дії мільйонів людей, де кожен пере­слідує виключно свої інтереси, а в результаті цінової координації зі стихійних і непланових дій виростає узгоджена економічна структура;

- багатоманітність форм власності й видів господарювання, серед яких, як показує світовий досвід, чільне місце посідає приватна власність.

Значення ринку найкраще розкривається через його функції:

- інтегруючу (ринок зводить разом ізольовані рішення еко­номічних суб'єктів);

- інформаційну (ринок є джерелом інформації щодо кількості, асортименту, якості, ціни продукції тощо);

- регулюючу (ринок шляхом розподілу та перерозподілу ре­сурсів відповідно до платоспроможного попиту регулює структуру виробництва);

- стимулюючу (ринок націлює на пошуки найвищої ефекти­вності шляхом зниження витрат, упровадження нових технологій).

Усі ці функції ринок в ідеалі виконує автоматично, без будь- якого втручання ззовні. Однак у реальному житті ринкова система постійно проявляє деякі істотні недоліки та внутрішні обмеження, які не дозволяють цілком самостійно виконувати поставлені вище завдання. Тому виникає потреба у державному регулюванні еко­номіки (більш детально див. у темі 11).

Ринок має складну багатоаспектну структуру. Структура ри­нку - це сукупність елементів, з яких він складається і які взаємо­діють між собою.

Ринки можна класифікувати за різними критеріями:

1) за об'єктами обміну:

- ринок факторів виробництва (праці, капіталу, землі, неру­хомості);

- товарний ринок (споживчих товарів, послуг, технологій, інформації);

- фінансовий ринок (грошовий, цінних паперів, валюти);

2) за територіальною ознакою:

- місцевий;

- регіональний;

- національний;

- світовий;

3) за законністю операцій:

- легальний;

- тіньовий.

Варто звернути увагу на те, що надзвичайно важливим і скла­дним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура.

Інфраструктура ринку - сукупність інститутів ринку, які об­слуговують і забезпечують рух матеріальних і нематеріальних цін­ностей.

Основні функції ринкової інфраструктури полягають в такому:

- здійснення правового й економічного консультування підп­риємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах;

- забезпечення фінансової підтримки економічних суб'єктів, включно з кредитуванням, лізингом, аудитом, страхуванням нових господарських формувань тощо;

- сприяння матеріально-технічному забезпеченню та реалі­зації продукції підприємств;

- регулювання руху робочої сили;

- створення необхідних умов для ділових контактів підприємнів;

- здійснення маркетингового, інформаційного та рекламно­го обслуговування тощо.

Більш детально з елементами інфраструктури ринку можна ознайомитися в темі 5.

Кожен вид ринку має власну специфіку функціонування, при цьому спільною для них є наявність таких елементів:

- попит;

- пропозиція;

- рівноважна ціна;

- конкуренція.

4.2.