Розділ 3. Аналіз ситуацій з використанням аналітичного інструментарію економічної теорії права

Варіант 1.

У таблиці показане суспільство, що складається із трьох індивідів, і наведені значення корисності, що одержують індивіди при двох можливих режимах, позначених X і Y.

Таблиця

Критерій утилітаризму й критерій Ролза

Який режим вибрати

Коментар до завдання

Якщо застосувати критерій утилітаризму, то варто вибрати режим Y, тому що загальний добробут у цьому випадку 310, а не 170, як у стані X. Якщо ж керуватися критерієм Ролза, те режиму X слід віддати перевагу, незважаючи на те, що загальний добробут нижче, ніж при режимі Y, оскільки при режимі X кращий стан найбіднішого члена суспільства.

Варіант 2.

Проаналізуйте наведений приклад і зробіть висновки про ефективність і справедливість рішень влади.

Коментар до завдання

В Альпах служба безпеки руху зобов'язана захищати водіїв від каменепаду. Вона проводить підривні роботи і натягує стальні мережі, а також здійснює постійне спостереження небезпечної території. Використовувані на ці заходи ресурси дозволяють запобігти важким нещасним випадкам. У Швейцарії запобігання нещасних випадків на гірських дорогах розглядається як більш важливіше завдання, ніж економія витрат, пов'язаних із цими роботами.

Відповідь: рішення влади про проведення подібних робіт є ефективним і справедливим.

Варіант 3.

Проаналізуйте наведений приклад і зробіть висновки про ефективність і справедливість рішень влади.

Комантар до завдання

В Афганістані є перевал Кхибер, що з'єднує Афганістан з Пакистаном.

Виходить, що в одній країні було б несправедливим подібним чином витрачати ресурси, а в іншій країні така витрата коштів вважається справедливою. Міркування справедливості вимагають уникати марнотратної витрати ресурсів.

Відповідь: у цьому випадку ефективність і справедливість збігаються.

Варіант 4.

Проаналізуйте наведений приклад та зробіть висновки про співвідношення ефективності і справедливості.

Коментар до завдання

Припустимо, що справедливий розмір штрафу повинен бути 50 дол. Якщо підняти штраф до 75 дол., то можна буде скоротити кількість поліцейських, які будуть ловити правопорушників, при цьому рівень стримування від правопорушень залишається незмінним. Порушники будуть попадатися рідше, але це буде врівноважуватися більш високим штрафом, який їм доведеться платити, коли їх піймають.

Введення більшого штрафу призведе до зростання суспільного добробуту, тому що податки, за рахунок яких фінансується контроль, стануть меншими. Тому при більш справедливому рівні покарання в 50 дол. стан усіх членів суспільства погіршиться в порівнянні з більш високим, але несправедливим штрафом в 75 дол. Саме міркуваннями справедливості пояснюються санкції, які представляються досить низькими у порівнянні з потенційною здатністю порушників платити, а також значні витрати ресурсів на цілі примусу для підтримки відповідної ймовірності виявлення порушників.

Відповідь: ефективність і справедливість не співпадають.

Проаналізуйте наведений приклад та зробіть висновки про співвідношення ефективності і справедливості.

Коментар до завдання

Приклад захисту слабої сторони при укладанні трудового договору.

Для ефективного розміщення ресурсів необхідно, щоб роботодавець мав всю інформацію про працівника, котрого він наймає на роботу. У цьому випадку він зможе використовувати працівника там, де його внесок у сукупне багатство суспільства буде максимальним. Однак справедливість вимагає захисту чесності й достоїнства працівника і надання йому права не розкривати всю інформацію про себе. Тому працівник має право відмовитися відповідати на питання про певні особисті якості, і ця відмова не підлягає правовим санкціям.

Відповідь: ефективність і справедливість не співпадають. Розбіжність ефективності і справедливості.

Варіант 6.

Поясніть, що краще для суспільства: організована злочинність (як монополія або олігополія), чи значна кількість злочинців-одинаків (як досконала конкуренція).

Коментар до завдання

Основними параметрами ринкового механізму є попит, пропозиція, ціна, характер конкуренції.

Конкуренція - боротьба фірм за доходи.

Для досконалої конкуренції характерна наявність на ринку великої кількості фірм (одна-дві тисячі і більше), які виробляють стандартизовану продукцію. При цьому вони не впливають на ціни, не перешкоджають вступу в галузь.

Види недосконалої конкуренції: монополія, монопсонія, олігополія, олігопсонія, монополістична конкуренція, двостороння монополія.

На монополізованому ринку один виробник монополіст виробляє унікальний товар, встановлює ціни (орієнтуючись на попит) і може не допустити вступ до галузі інших виробників.

При існуванні олігополії на ринку діє невелика кількість виробників (чотири-вісім і більше), що виробляють стандартизований або

диференційований продукт, спроможних здійснювати контроль над цінами при змові, при цьому бар’єри вступу у галузь високі і важливою стає нецінова форма конкуренції.

При монополістичній конкуренції на ринку діє досить велика кількість фірм, які випускають диференційований продукт, мають деякий контроль над цінами, але майже не мають контролю над вступом у галузь, основою стає нецінова конкуренція (яскравим прикладом можуть стати такі напрямки секс індустрії, як порнографія і проституція).

Монопсонія - це фактично монополія споживача, олігопсонія - це монополія споживача. Для двохсторонньої монополії характерним є наявність одного виробника і одного споживача. Світ злочинності можна розглядати як сукупність фірм, що виробляють заборонені законом блага і антиблага. Підхід суспільства до поставленого запитання є неоднозначним. Наприклад, уряд Японії віддає перевагу існування монопольного угрупування Якудза. Європа ж, навпаки, більше уваги приділяє боротьбі з організованою злочинністю.

Теза про плюси і мінуси монополізації злочинності уточнюється для видів злочинів. Для так званих «злочинів без жертв» (діяльність сутенерів, наркоторгівців тощо) монополізація призводить до зростання цін і скорочення обсягів продаж, що розглядається як позитивний для суспільства результат.

Для «злочинів з жертвами» (діяльність грабіжників, рекетирів, тощо) використовується логічна модель М. Ослона, яка порівнює «осілого бандита» і «бандита-гастролера». Бандит-гастролер не зацікавлений у збільшенні жертв, забирає все, що можна, і цим знищує спонукальні мотиви легальної діяльності. Осідлий бандит, який монополізував злочинну діяльність, зацікавлений у високих доходах жертви, і злочинність буде невеликою. Скоріш за все, вона набуде вигляду «охоронного» рекету.

Таким чином, економісти доказують, що на нелегальних ринках (на відміну від легальних, де існування монополії пов’язано з негативними наслідками) організованій злочинності віддається перевага.

Економісти застерігають від популістських «хрестових походів» на організовану злочинність. Пригадаймо справу Пабло Ескабаро (лідера колумбійського наркокартеля), чия агресивна політика з активним використанням терористичних прийомів призвела до військових дій.

Для держави, як територіальної монополії на здійснення легітимного насилля, важливим є питання утримання влади і контроль над нею.

Окрім того, існують об’єктивні ринкові передумови різного ступеня концентрації. Наприклад, наркобізнес більш концентрований, ніж проституція, а наркоринки героїну і кокаїну монополізовані сильніше, ніж ринки марихуани і гашиша.

Як легальні, так і нелегальні ринки монополізуються там, де існують можливості створення бар’єрів вступу до галузі: ефект масштабу (економія витрат при зростанні масштабів виробництва); наявність природних монополій (коли наявність двох фірм у галузі пов’язано з існуванням збільшення витрат); необхідність дозволу на діяльність третьої сторони (патенти, ліцензії, «територія»); можливість контролю над важливими джерелами сировини; можливість недобросовісної конкуренції.

Розгляньте приклад дитячої гри «камінь-ножиці-папір» та зробіть висновки, яким може бути її результат.

Коментар до завдання

Математичні ігри часто ілюструються за допомогою звичайних ігор, у які грають люди.

Проілюструємо ці поняття на прикладі дитячої гри «камінь-ножиці- папір», правила якої всім добре відомі.

У цю гру зазвичай грають удвох. Гравці - дитина А і дитина Б- одночасно вибирають один із трьох можливих варіантів - камінь, ножиці або папір. Це й будуть стратегії учасників гри.

В залежності від того, який вибір зробила кожна дитина, гру виграє або дитина А, або дитина Б, можлива також нічия.

Припустимо, що у випадку виграшу дитина одержує 1, у випадку програшу - втрачає 1, а у випадку нічиєї - 0. Тоді цю гру можна представити в наступній формі:

Таблиця

Матриця гри « Камінь-Ножиці-Папір»

У цій грі є всі необхідні складові:

- два гравці - дитина А й дитина Б;

- у кожного гравця є три доступні стратегії - сказати «камінь», «ножиці» або «папір».

Стратегії дитини А представлені в рядках, а стратегії дитини Б - у стовпцях матриці.

Кожна клітинка матриці задає платежі, які одержить кожний учасник при виборі відповідних стратегій. Перша цифра у стовпці - це виграш дитини Б. Наприклад, якщо дитина А вибере камінь (верхній рядок), а дитина Б - папір (правий стовпець), то дитина А програє 1, а дитина Б - виграє 1 (результатом гри буде перетинання верхнього рядка першого стовпця).

Ігри, представлені в подібній формі, називають матричними іграми.

Відповідь: одним із рішень гри може бути знаходження рівноваги по Нешу, тобто такого набору стратегій (по одній для кожного гравця), при якій жоден із гравців не має стимулу в одностороннему порядку змінювати свою стратегію. Або, висловлюючись простіше можна сказати, що гравці будуть перебувати в рівновазі по Нешу, якщо, довідавшись про вибір іншого гравця, кожний із них залишається задоволеним своїм вибором.

Проаналізуйте матрицю гри та зробіть висновки.

Матриця гри

Коментар до завдання

Рівновагою по Нешу в цій грі є пара стратегій (2; 2). Якби гравці А і Б одночасно разом змінили свій вибір на користь стратегії «1», кожний з них збільшив би свій виграш із 0 до 5.

Однак, це навряд чи можливо в ситуації, коли вони вибирають стратегію одночасно й не можуть вплинути один на одного. У кожного гравця є стимул відхилитися від стратегії «1» поодинці, тому що тим самим він може збільшити свій виграш із 5 до 6. І навіть якби гравці могли заздалегідь домовитися про те, що кожний вибере стратегію «1» у ситуації, коли не існує гарантії виконання зобов'язання не відхилятися від стратегії «1», або коли немає можливості наказати сторону, яка провинилась, результат, швидше за все не змінився б.

Варіант 9.

Проаналізуйте матрицю гри «Дилема ув’язненого» та зробіть висновки.

Коментар до завдання

Теорія ігор допомагає передбачити поведінку людей у випадку, якщо відомо, як ті або інші дії кожного з них пов'язані з їхнім рівнем добробуту, а також з рівнем добробуту інших людей. Мається на увазі, що кожна зі сторін знає або передбачає, чим керується інша сторона при прийнятті рішень. У найпростіших іграх повинні бути обов'язково визначені гравці, їхні можливі дії (стратегії) і можливі виграші при різних результатах.

Розглянемо приклад гри «Дилема ув’язненого».

Два ув'язнені, що здійснили разом злочин, утримуються в різних камерах, не мають можливості передачі інформації й допитуються роздільно. Вони можуть або дати показання проти співучасника, або ні. Залежно від того, чи дадуть вони показання, ув'язнені одержують різні терміни (строки) тюремного ув'язнення.

Якщо обоє ув'язнених відмовляються давати показання, то вони одержують по 3 роки за менш тяжкий злочин.

Якщо обоє ув'язнених дають показання, то одержують по 8 років.

Якщо ж один дає показання, а інший ні, то ув'язненого, що дав показання, відпускають, а інший одержує строк 10 років.

Складемо матрицю гри (табл.). В клітинках вказуються виграші гравців (перше число в клітинці - виграш першого гравця, друге число - виграш другого гравця). Знак мінус означає негативну величину виграшу (програшу).

Таблиця

Матриця гри «Дилема ув’язненого»

Необхідно довідатися результат гри.

Для цього потрібно визначити найкращі дії (рівновагу), які відповідно до якого-небудь правила будуть вжиті гравцями, щоб максимізувати свій дохід. Такі правила називаються концепціями рівноваги.

Розглянемо два з них - рівновага домінуючих стратегій і рівновага по Нешу.

Дія гравця є домінуючою, якщо для нього виграш від цієї дії не гірше, ніж виграш від будь-якої іншої дії поза залежністю від дій іншого гравця.

Результат гри є рівновагою домінуючих стратегій, якщо обрана дія є домінуючою для кожного із гравців.

У грі «Дилема ув’язненого» домінуючою дією для кожного із гравців буде «дати показання», і вони одержують по 8 років.

Якщо ув'язнений 2 вирішить «дати показання», то ув'язнений 1, вирішивши «дати показання», одержить 8 років, вирішивши «не давати показань», одержить 10 років.

Якщо ув'язнений 2 вирішить «не давати показань», то ув'язнений 1, вирішивши «дати показання, одержить 0 років, вирішивши «не давати показань», одержить 3 роки.

Відповідь: для ув’язненого 1 незалежно від дій ув’язненого 2 вигідно «дати показання». Для ув’язненого 2 також вигідно «дати показання».

У грі «Дилема ув’язненого» результат гри не ефективний, тому що обоє ув'язнених могли б одержати менші строки, вибравши стратегію «недавати показання». У даній ситуації неможливо поліпшити положення одного з ув'язнених, не погіршивши положення іншого. Однак ефективний результат не буде отриманий, якщо не зміняться правила гри.

Проаналізуйте матрицю гри «Хабар» та зробіть висновки.

Коментар до завдання

Підприємець має потребу в дозволі чиновника на відкриття бізнесу.

Підприємець може не дати або дати хабар, що може прискорити вирішення проблеми (якщо чиновник є хабарником) або привести до тюремного ув'язнення (якщо чиновник не бере хабарів).

Чиновник може вимагати хабара або не брати хабара.

Якщо вимагаючий хабара зустрічається з не підприємцем, що дає хабара, він попадає в тюрму (табл..)

Таблиця

Матриця гри «Хабар»

У даній грі немає рівноваги домінуючих стратегій, і виникає необхідність у використанні іншої концепції рівноваги.

Результат гри є рівновагою по Нешу, якщо ніхто із гравців не знаходить для себе вигідним змінювати свої дії при незмінних діях партнерів.

У даній грі дві рівноваги по Нешу (вимагати хабар, дати хабар) і (не брати хабар, не давати хабар). Якщо гравці виявилися в одній з данних рівноваг, то жодному з них невигідно міняти стратегію, тому що зміна стратегії пов'язана із втратами.

Наприклад, якщо вони виявилися в рівновазі (вимагати хабар, дати хабар), і чиновник вирішив не брати хабар, то він замість 3 одиниць прибутку одержить тільки 1. Якщо ж у цьому випадку підприємець вирішить не давати хабар, то він одержить 0 одиниць прибутку замість 8.

Виникає питання, яка із двох отриманих рівноваг є більш ефективною. Можна скористатися критерієм Парето.

Результат гри Парето - домінує інші результати, якщо для будь-якого гравця виграш від даного результату не менше виграшу від будь-якого іншого результату, і існує, в крайньому разі, один гравець, для якого виграш більше.

Результат гри Парето-ефективний, якщо не існує інших результатів гри, Парето-домінуючих даний результат.

Відповідь: У грі «Хабар» ефективним по Парето для чиновника й підприємця буде тільки одна рівновага (вимагати хабар, дати хабар), однак немає гарантії, що вони досягнуть саме його.

Проаналізуйте матрицю гри «Довіра»за відсутністю контракту та зробіть висновки.

Коментар до завдання

Матриця гри «довіра» за відсутністю контракту

Гравець А повинен прийняти рішення, чи інвестувати йому кошти в дану угоду. Якщо він ухвалює рішення щодо того, що він не інвестує кошти, то гра закінчується гравці не одержують нічого, їхні виграші дорівнюють нулю.

Якщо гравець приймає рішення про інвестиції, то гравець У повинен прийняти рішення, чи вибрати йому стратегію співробітництва, або обдурити гравця А і привласнити весь виграш. Якщо гравці співробітничають, то загальний виграш дорівнює 1, гравці ділять його нарівно й виграш кожного складе по 0,5. Якщо В обирає стратегію обману, то А втрачає авансовану суму, і його виграш у цьому випадку становить (-1,0). Виграш гравця В складе 1,0. Другий гравець одержує більше від обману, ніж від співробітництва, його домінуюча стратегія - привласнювати отриману суму. У гравця А немає домінуючої стратегії, але він передбачає, що В його обдурить і тому він не буде здійснювати інвестиції, і це буде його кращою відповіддю на домінуючі стратегії гравця В. Виграші гравців припускають, що сторони не можуть укласти контракт, що буде здійснений у примусовому порядку, оскільки немає третьої сторони, яка була б досить сильною, щоб змусити сторони виконувати взяті ними на себе зобов'язання.

Відповідь. Необхідною умовою реалізації обміну, що має

послідовний, а не одночасний характер є створення надійних зобов'язань, а це стає можливим, якщо надійною буде погроза санкцій за невиконання контракту. В «природному» стані сторони, які хотіли б здійснити неодночасний обмін повинні покладатися на приватні механізми захисту контракту, що забезпечують надійність зобов'язань сторін. Якщо розглядати захист контракту в умовах, коли немає третьої сторони, здатної гарантувати його виконання, то можна виділити чотири ідеальних механізми захисту контракту: «заручник», забезпечення, угоди, що самовиконуються і, нарешті, емоційне й психологічне об'єднання сторін, при якому жодна із сторін не може відокремити свої інтереси від інтересів іншої сторони.

Проаналізуйте гру «заручник» та зробіть висновки

Коментар до завдання

«Заручник» - це щось, що являє цінність для В і що він передає А, який поверне «заручника» як тільки У виконає те, що ним було обіцяно. «Заручник» буде діючим, навіть якщо він не представляє цінності для А, або якщо А не може його продати. Важливо, щоб він мав цінність для В, саме це відрізняє «заручника» від забезпечення.

О. Уільямсон приводить у зв'язку з цим аналогію з королем, у якого є дві дочки, яких він любить однаково сильно. Одна з дочок красуня, а інша потворна. Кого з дочок повинен вибрати король, щоб віддати як заручницю? Король повинен вибрати потворну дочку, оскільки вона не буде привабливою для тих осіб, у кого вона перебуває як заручниця. Застава також не повинна представляти прямої цінності для сторони, якій вона передається. Тому оптимальним є застава «потворна принцеса», що високо цінується стороною, що її надала, але не має цінності для сторони, що її утримує.

Якщо В не виконує свої зобов'язання, то А може загрожувати знищити «заручника», і це втримає У від недотримання угоди. «Заручник» навіть може не передаватися А, він може залишатися в У при цьому стримуванням від порушення угоди буде діючим, якщо в А є можливість знищити «заручника», що має цінність для В.

Однак із «заручником» можуть виникнути певні проблеми. Передача «заручника» - це спосіб досягнення одночасності обміну, що неможливо досягти іншими способами; «заручник» діє як місток між двома віддаленими один від одного в часі моментами здійснення дій і штучно поєднує їх. У цьому змісті функція «заручника» - знову перетворити обмін у бартер. Якщо з якоїсь причини «заручник» не може бути повернутий у той момент, коли кредитор У виконує свою обіцянку, то в цьому випадку В повинен покладатися на обіцянку повернення «заручника», дане йому А, тобто У виявиться в такому стані, у якому перебував А при заключенні угоди. У цьому випадку «заручник» не усуває небезпеки опортуністичної поведінки, що приховувалася у вихідній ситуації. Тому «заручник» повинен мати наступну властивість - він може бути повернутий У в цей момент, коли той виконує свою обіцянку. Тільки такі заручники можуть підходити для виконання тих функцій, які потрібні від них, оскільки можуть забезпечити одночасне виконання обіцянок окремими сторона контракту. «Заручник» не повинен мати ринкової цінності й не повинен представляти цінності для А, а повинен мати сильне бажання повернути «заручника» У як тільки той виконає свою обіцянку.

Але, саме в цій особливості «заручника» таяться слабкі сторони цього способу підвищення безпеки обміну. У може обдурити А, надаючи в «заручники» те, що не має великої цінності для нього, запевняючи, однак, А в зворотному. Коли А бере «заручника», він повинен довіряти заяві В про цінність цього заручника для нього, але А тому й вимагає «заручника», що не довіряє обіцянкам В.

Відповідь: при використанні «заручника» завжди залишається деякий ризик оппротунізму у відносинах між сторонами, який не вдається повністю уникнути..

Варіант 13.

Проаналізуйте наведений приклад та зробіть висновки

Коментар до завдання

Спробуйте самостійно придумати декілька заходів щодо боротьби з наркотиками.

Зупинимося на виборі ринку. З погляду впливу наркотиків на споживача їх ділять на важкі (опіати, кокаїн і ін.) і легкі (каннабіноіди й ін.). Важкі наркотики швидше, ніж легкі, формують наркозалежність. їхнє споживання раніше приводить до формування фізичної й психічної залежності (наркоманії), при якій людина відчуває потребу в регулярному вживанні таких речовин, у противному випадку вона страждає від гострого болю «ламання».

Зупинимося на ринку важких наркотиків, наприклад, героїну.

Всі запропоновані заходи можна розділити на дві категорії: ті, що, впливають на цінові фактори попиту, й ті, що впливають на нецінові фактори пропозиції. Такі заходи, як страта для наркодилерів, збільшення витрат на утримання митних органів, знищення плантацій і ін.. діють в основному на функцію пропозиції наркотиків. А такі заходи, наприклад, як страта для наркоманів, безкоштовне лікування від наркоманії й заходи соціальної реабілітації, організація здорового дозвілля для молоді діють в основному на функцію попиту на наркотики. Є також ряд таких заходів, як легалізація споживання наркотиків, які впливають і на попит, і на пропозицію.

Розглянемо, як буде впливати на ринок наркотиків, наприклад, посилення митного контролю. Підвищення ціни до деякого досить значного рівня не приведе до значного зниження попиту на героїн (інакше споживач буде страждати від гострого болю - «ламання»). Крива попиту буде практично вертикальною. Крива пропозиції має звичайну форму.

Заходи, націлені на зниження пропозиції, не змінять кількості споживаних наркотиків, але приведуть до росту ціни на наркотики. Результатом простого зниження пропозиції може стати, серед іншого, ріст числа злочинів (учинених наркоманами, щоб заплатити за наркотик, що подорожчав) і посилення корумпованості правоохоронних органів. Заходи, спрямовані на зниження попиту, приводять як до зниження споживання наркотиків, так і до зниження ціни.

Відповідь: можливо, зниження ціни наркотиків буде мати важкі соціальні наслідки й потрібно поєднати заходи, спрямовані на зниження попиту й зниження пропозиції. Є безліч альтернативних підходів і політик. Нам потрібно лише показати, що важливим є не тільки зрушення ліній попиту та пропозиції, але й кути нахилу даних ліній, що виражаються коефіцієнтами еластичності.

Варіант 14.

Проаналізуйте наведений приклад та зробіть висновки: як зміниться матриця гри, якщо з'явитися можливість захистити контракт за допомогою правової системи.

Коментар до завдання

Таблиця

Можливість судового захисту контракту перетворює гру, у якій гравець А інвестує, а В співробітничає. Якщо А здійснює інвестиції, а. В не виконує свої зобов'язання, то А одержить компенсацію збитку. При цьому ми припускаємо, що компенсація збитку збільшує виграш А до того рівня, на якому він перебував би, якби В не порушив контракт. Якщо В не виконує свої зобов’язання контракту, то його виграш складе 1,0. Із цього виграшу він повинен компенсувати А інвестовану суму (1,0) і виконати компенсацію в розмірі 0,5. Тому в результаті його виграш складе (- 0,5) і кращою стратегією для В буде співробітництво, а не порушення взятого на себе зобов'язання.

Отже, ми можемо сформулювати висновок, що метою правового захисту контрактів є створення умов для міжчасового обміну.

Проаналізуйте наведену ситуацію та зробіть висновки

Коментар до завдання

Вислів «трагедія загальнодоступної власності» вперше використав У. Ллойд у книзі про народонаселення 1883 року. Цей термін одержав поширення завдяки Г. Гардіну, що використовував його в статті, опублікованій у 1968 році в журналі «Science», для опису надмірного використання й виснаження ресурсу як наслідок необмеженого доступу до нього.

У термінах теоретико-ігрового підходу трагедія загальнодоступної власності може розглядатися як різновид гри «дилема ув'язнених». При загальному доступі до обмеженого ресурсу довгострокові інтереси індивідів (пастухів або рибалок) диктують обмеження використання ресурсу для забезпечення його відтворення, однак у кожного індивіда є стимул відмовитися від співробітництва й одержати максимальну вигоду від використання ресурсу, при цьому кожний сподівається, що інші обмежать своє використання ресурсу.

Відповідь: кожний індивід одержує вигоди від використання ресурсу й зацікавлений у максимізації свого використання ресурсу, а витрати використання ресурсу розподіляються між усіма, хто має доступ до ресурсу. У результаті цих стимулів ніхто не обмежує використання загальнодоступного ресурсу, що й приводить до його виснаження.