Використання аналітичних підходів неокласичної економічної теорії для аналізу юридичної проблеми у праці Г. Калабрезі «Деякі міркування про розподіл ризику й законодавство про ненавмисне заподіяння збитку»

У зазначеній статті (1961) Гвідо Калабрезі показав, що зміни юридичного правила відповідальності (визначає, хто саме: працівник чи роботодавець, при яких умовах і в яких сферах діяльності відповідає за нещасний випадок, що стався із працівником) у довгостроковому періоді повинні привести до продовження інвестицій у ті області діяльності, які звільняються від відповідальності роботодавця, і припинення інвестицій у ті сфери, де відповідальність роботодавця вводиться.

Робота стала об'єктом численної критики [1]. Однак значимість даної піонерної роботи від цього не зменшилась. Зазначена проблематика, що раніше аналізувалася або з власне юридичних позицій, або з позицій соціальної справедливості, виявилася цілком відкритою для економічного аналізу з позицій ефективності і оптимального розподілу ресурсів. Г. Калабрезі вперше в явному вигляді до вивчення конкретних юридичних питань застосував аналітичні підходи неокласичної економічної теорії [2, с.7]. Надалі Г. Калабрезі напише більш фундаментальні роботи, що використовують економічний аналіз при вирішенні прикладних юридичних норм.

Значення роботи Г. Калабрезі (так само як і роботи Р. Коуза, що стала відомою завдяки його пізнім інтерпретаціям) у тім, що економічні моделі знайшли застосування за межами економіки. Ці роботи не просто розширили сферу аналізу економічної теорії, але й зробили перший крок на шляху формування сучасного розуміння економіки, продовженого Гері Беккером [2, с.7).

Примітки

1. Зазначені положення стали об’єктом тривалої дискусії, що включала як власне логічний аналіз (стаття X. Демсетца «Коли правило відповідальності має значення?»(1972), так і спроби емпіричної перевірки твердження (стаття К. Вельяновські «Вплив закону 1880 р. про відповідальність роботодавця» (1984), яка показала як мінімум їх дискусійність.

2. Економічний підхід і раніше (у 20-30-ті роки) застосовувався в рамках антимонопольного законодавства, але не як методологічний підхід. До появи праць Г. Калабрезі, Р. Коуза при досліджені взаємодії права і економічної теорії обмужувались вивченням тих законів, які явно регулювали економічні відносини: податкове законодавство, регулювання діяльності корпорацій і ринку цінних паперів (див.: Шмаков А.В. Экономический анализ права: учеб пособие. 4.1 / А. В. Шмаков. - Новосибирск : Изд-во НЕТУ, 2005. - 136 c.).

25.