Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція - рівень наявного реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін. Зв’язок між реальним обсягом виробництва і рівнем цін такий: при більш високому рівні цін виникають стимули до подальшого збільшення обсягу виробництва,, а отже~ й пропозиції виготовлених товарів.

Для аналізу впливу цінового фактора на сукупну пропозицію застосовується крива сукупної пропозиції (крива AS) як сукупність трьох кривих, або як крива, що складається з трьох відрізків (див. рис. 9.2). Відрізки відображають різний стан економічної системи: і) крайнього ксйнсіаиського (горизонтального), 2) основного ксйнсіаиського або проміжного (такого, що відхиляється вгору), 3) класичного (вертикального).

Рис. 9.2. Крива сукупного попиту:

• крайній кейнсіанський відрізок - горизонтальний;

• основний кейнсіаііський відрізок - зростаючий;

• класичний відрізок — вертикальний.

Крайній кейнсіанський варіант ілюструється горизонтальною лінією та відображає ситуацію з негнучкою номінальною заробітною платою і постійною величиною граничного продукту праці, значною кількістю незавантаженого обладнання і високим безробіттям. Це ситуація глибокої кризи в економіці. Збільшення обсягу національного продукту (від Q₁ до Q₂) не супроводжується ростом цін і Pі - не змінюється), оскільки наявність вільних ресурсів за твердими цінами створює можливість збільшення обсягу без підвищення витрат виробництва. Скорочення реального обсягу виробництва також не вплине на рівень цін.

Відрізок, що мас вертикальну конфігурацію і називається класичним, відповідає ситуації повної зайнятості, гнучких цін і заробітної плати та абсолютної нссластичності обсягу випуску за ціною. Зміна цін (від P₄ до P_s) не складає ніякого впливу па обсяг пропозиції (Q_s). Економіка перебуває в ситуації, коли за короткий термін неможливо досягти подальшого збільшення обсягу виробництва, оскільки економіка працює на повну потужність, відсутні вільні виробничі й трудові ресурси. Така ситуація найближче до уявлень представників класичного напрямку в економічній теорії про існування у ринковій економіці автоматичного механізму забезпечення повної зайнятості.

Що стосується основного ксйнсіанського випадку, графічно представленого відрізком, що відхиляється вгору, то до його характеристик належать: негнучкість номінальної зарплати, можливі значні масштаби безробіття. Ріст реального обсягу національного виробництва (від Q₁ до Q₄) супроводжується ростом цін (від P₂ до P₁), що має наслідком зниження реальної заробітної плати. Господарюючі суб’єкти розширюють застосування ресурсів, причому, в силу їхньої обмеженості в деяких секторах може виникнути дефіцит, приміром, кваліфікованих працівників, а в інших - спостерігатися значне безробіття. Розширення виробництва також означає можливість застосування старішого, менш ефективного обладнання, що може створити робочі місця для менш кваліфікованих працівників. Ріст витрат виробництва на одиницю продукції зумовлює встановлення вищих цін на товари з мстою досягнення прийнятного рівня рентабельності.

Крім рівня цін на обсяг сукупної пропозиції впливають нецінові фактори. В той час як цінові фактори характеризують рух по фіксованій кривій сукупної пропозиції, нецінові фактори відображають зсув цієї кривої вправо або вліво від початкового положення. До нецінових факторів належать:

Ї.Ціни на ресурси (земельні, трудові, капітальні) і підприємницькі здібності. Коли відбувається підвищення цін на ресурси, то відповідно збільшуються витрати виробництва, що приводить до скорочення сукупної пропозиції і навпаки.

2. Продуктивність - відношення реального обсягу національного виробництва до кількості витрачених ресурсів.

З підвищенням продуктивності при заданих ресурсах можна отримати більший обсяг виробництва.

3. Зміна правових норм і правил. Ріст податків, безумовно, приводить до підвищення витрат на одиницю продукції і скорочення сукупної пропозиції.