Суть і структура продуктивних сил та виробничих відносин

Основою розвитку людського суспільства є матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Тому першим історичним актом людини є виробництво засобів, необхідних для задоволення її життєвих потреб.

Праця — цілеспрямована, усвідомлена діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулю­ють і контролюють обмін речовин між людиною і природою і водночас змінюють, вдосконалюють себе.

При цьому людина досягає і власної свідомої мети, що визначає спо­сіб та характер її дій, і якій особистість підкоряє свою волю. Цим праця людини відрізняється від інстинктивних дій і операцій тварин.

Предмет праці — речовина природи, на яку людина діє у процесі пра­ці, піддаючи її обробці.

Предмети праці бувають двох видів: надані самою природою (на­приклад, риба, яку ловлять; дерево, яке рубають); ті, що підлягають по­передньому обробленню (видобута руда, яку переплавляють на мета­лургійному заводі). Такий предмет праці називають сирим матеріалом, сировиною.

Засоби праці — створена за законами природи річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Основними є механічні засоби праці (машини, устаткування), робочі будівлі, канали, дороги, земля, труби, бочки, посудини тощо. Залежно від виконуваних у процесі праці функцій, певна річ може бути і предметом, і засобом праці. Так, функціонуючий токарний верстат належить до засо­бів праці, а той, що перебуває в ремонті, — до предметів праці.

У процесі еволюції економічної системи основним продуктом діяль­ності стають інформаційні ресурси (інформація, знання тощо), то пред­метами праці є первинна інформація, а засобами праці — способи її пере­творення, збереження і передавання. Процес праці є органічною єдністю трьох названих моментів, і визначальна роль у ньому належить людині.

Якщо процес праці розглядати з погляду його результату — продукту, то він є процесом виробництва, а засоби і предмети праці — засобами ви­робництва.

Фактори виробництва - це всі необхідні елементи, які використову­ються для виробництва матеріальних і нематеріальних благ.

До них відносять:

1) працю;

2) капітал - це сукупність усіх реальних, матеріальних та грошових за­собів, крім землі, які виробництві товарів та послуг;

3) землю - включає, крім земельних, сукупність природних ресурсів, які використовуються в процесі праці, тобто земля, надра, вода, сонце, вітер, ядерна енергія, вогонь;

4) науку - це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу суспільство і мислення;

5) інформацію - систему збирання, оброблення та систематизації різно­манітних знань людини з метою використання їх у різних сферах її життєдіяльності;

6) підприємницькі здібності - це здатність людини до організації про­дуктивної діяльності.

Продуктивні сили і виробничі відносини

До загальної для всіх суспільно-економічних формацій структури продуктивних сил належать засоби виробництва (засоби праці і предме­ти праці) і люди, які мають виробничий досвід і приводять у рух ці засо­би. Головною продуктивною силою є людина.

Продуктивні сили - це фактори (передусім людина), які забезпечу­ють перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створю­ють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці.

При цьому виникають такі форми організації праці, як кооперація, поділ праці тощо.

Кооперація праці — форма організації праці, виконання робіт, за якої значна кількість людей планомірно і спільно бере участь в одному або різних пов'язаних мім собою трудових процесах.

Завдяки такій кооперації праці виникла нова продуктивна сила. Було побудовано гігантські піраміди, інші споруди ще в рабовласницькому суспільстві.

Поділ праці - процес відокремлення різних видів людської діяльності, що виявляється у спеціалізації працівника на виготовленні одного про­дукту, окремих його деталей або на виконанні певної трудової операції.

Виробничі відносини — суспільна форма розвитку продуктивних сил, змістом якої є відносини (зв'язки) між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Вироб­ничі відносини є соціально-економічними відносинами - будуються у пло­щині людина-людина (виробництво, перерозподіл, обмін, споживання).

Крім цього виробничі відносини ще мають назву відносин власності на засоби виробництва, оскільки вони характеризують:

1) суспільний спосіб поєднання робітників із засобами виробництва;

2) відносини між людьми з приводу привласнення засобів та результа­тів виробництва;

3) умови розпорядження і використання факторів і результатів вироб­ництва.

Отже, виробничі відносини визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства та класову й соціальну структуру. Це є основою будь-якої економічної системи. Звідси випливає, що: продук­тивні сили та виробничі відносини в їх діалектичній єдності та взаємодії становлять суспільний спосіб виробництва, а особливості цієї взаємодії визначаються законом відповідності виробничих відносин рівню, харак­теру і структурі продуктивних сил.

Економічна система - сукупність усіх видів економічної діяльності та економічних відносин між людьми в процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Економічні відносини поділяються на :

1) організаційно-економічні - це сукупність форм та методів господарю­вання властивих усім галузям н/г, тобто економіці в цілому (коопе­рація, інтеграція, спеціалізація, глобалізація);

2) техніко-економічні відносини - це відносини між людьми з приводу використання ними предметів та засобів праці у процесі виробни­цтва, за допомогою яких вони створюють необхідні життєві блага.

Основними підсистемами економічної системи, які утворюються в процесі взаємодії окремих елементів і займають проміжне становище між ними і цілісною системою, є:

1) продуктивні сили - це сукупність засобів виробництва та працівників

з їх фізичними та розумовими здібностями;

2) техніко-економічні відносини - це відносини між людьми з приводу використання ними предметів та засобів праці у процесі виробни­цтва, за допомогою яких вони створюють необхідні життєві блага;

3) організаційно-економічні відносини - це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації виробництва та управління ним;

4) виробничі відносини, або відносини економічної власності - це від­носини привласнення між людьми у сфері безпосереднього виробни­цтва, в обміні, розподілі та споживанні;

5) господарський механізм (система народного господарства) - це су­купність форм та методів регулювання економічних процесів та сус­пільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання еконо­мічних законів та правових норм.

2.2.