Фази та сфери суспільного виробництва

Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ: щоб жити, трудитися, створювати блага, люди повинні їсти, пити, мати одяг, житло, тобто постійно споживати матеріальні і ду­ховні блага.

Процес виробництва матеріальних і духовних благ являє собою тру­дову діяльність людей.

Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких фаз:

1) власне виробництво;

2) розподіл;

3) обмін;

4) споживання.

Насамперед, тісно пов’язані власне виробництво і споживання, тобто дані фази збігаються у просторі й часі. Споживання являє собою вико­ристання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче і особисте.

Виробниче споживання - це споживання засобів виробництва ро­бочою силою працівника при виготовленні суспільно-необхідного про­дукту. Отже, цей вид споживання фактично означає виробництво. З цим пов’язане і особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворен­ня робочої сили.

Основною метою суспільного виробництва є задоволення особистих потреб всіх членів суспільства. Якщо ж зв'язок між виробництвом і спожи­ванням десь втрачається, то трудова діяльність стає безглуздою, або пере­творюється у виробництво заради виробництва, а не для споживання.

Перед тим як увійти у фазу споживання, продукт має пройти стадії розподілу і обміну.

Розподіл виступає в трьох видах:

1) розподіл засобів виробництва;

2) розподіл трудових ресурсів;

3) розподіл предметів споживання.

Для того щоб одержати саме те, що необхідно для задоволення потреб суспільства, виробничого підрозділу (колективу) або людини, продукт має пройти стадію обміну.

Обмін виступає в трьох видах:

1) обмін діяльністю і здібностями;

2) обмін засобами виробництва;

3) обмін предметами споживання.

За сферами економічної діяльності людей у суспільному виробництві можна виділити три блоки галузей:

1) основне виробництво;

2) виробнича інфраструктура;

3) соціальна інфраструктура.

Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де без­посередньо виготовляються предмети споживання і засоби виробництва.

Інфраструктура - це комплекс галузей народного господарства, сфери матеріального і нематеріального виробництва, які обслуговують промисловість і сільське господарство. Інфраструктуру поділяють на два види: 1) виробнича інфраструктура; 2) соціальна інфраструктура.

Виробнича інфраструктура - являє собою комплекс галузей, які об­слуговують основне виробництво і забезпечує ефективну економічну ді­яльність на кожному підприємстві і народному господарстві в цілому.

До цих галузей відносять: 1) транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно- фінансові заклади; 2) спеціалізовані галузі ділових послуг (інформацій­них, рекламних, лізингових, консультаційних, інженерно-будівельних та інших).

Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де ство­рюється нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у розвитку трудящих, примноженні їх розумових і фізичних здібностей, професійних знань, підвищення освітнього і культурного рівня.

Соціальна інфраструктура включає такі галузі: 1) охорона здоров’я і фізична культура; 2) загальна середня, спеціальна середня, професійно- технічна і вища освіта, система підвищення кваліфікації; 3) житлово- комунальне господарство; 4) пасажирський транспорт і зв'язок; 5) побу­тове обслуговування; 6) культура і мистецтво; 7) наука.

Досвід показує, що соціальна інфраструктура в розвинутих країнах перетворюється на основну сферу людської діяльності. В США в сфері соціальних послуг створюється понад 50% ВВП, тоді як в Україні цей по­казник становить 33,6% ВВП.

2.3.