7.8 Теорія фірми та ринкова пропозиція

Основним економічним агентом ринкової економіки є фірма.

Фірма – це організація, що володіє одним або декількома, підприємствами, використовує ресурси для виробництва товару або послуги з метою одержання прибутку.

Доречно поставити питання, яка причина змушує індивідуальних підприємців поєднуватися у фірму? Адже відомо, що ринок забезпечує волю, а фірма її обмежує.

Справа в тому, що для успішного функціонування на ринку підприємець повинен мати про нього певну й докладну інформацію, що вимагає великих витрат, які визначають як трансакційні (лат. transactio — угода).

Засобом знизити ці витрати є організація фірми, у якій трансакції виявляються дешевше. Вважається, що фірми виникають у відповідь на дорожнечу ринкової координації.

У західній економічній літературі існує цілий ряд теорій фірми, у кожній з яких по різному визначається її мета та засоби її досягнення.

Традиційна теорія пояснює поводження фірми прагненням до максимізації прибутку. Менеджеральна теорія фірми доводить, що ціль фірми — максимізація обсягу продажів і тільки потім доходу. Основну роль у цьому процесі грають не власники, а управлінці, менеджери, які зацікавлені в зростанні торгівельної виручки, тому що від неї залежать їхня платня й інші виплати й пільги.

Теорія максимізації росту заснована на ідеї про те, що зростаюча фірма переважніше, ніж просто велика фірма. У її рості зацікавлені й власники, і менеджери, і акціонери.

Існує два шляхи росту: внутрішній, за рахунок концентрації виробництва й капіталу, і зовнішній, котрий заснований на централізації виробництва й капіталу в результаті злиттів і поглинань.

Внутрішні джерела росту:

а) нерозподілений прибуток, що вертається у виробництво;

б) випуск акцій;

в) позичкові кошти, узяті в банку.

Зовнішні джерела росту:

а) злиття, тобто об'єднання двох і більше компаній;

б) поглинання однією фірмою іншої через скупку контрольного пакета акцій.

Злиття й поглинання здійснюються шляхом горизонтальної, вертикальної інтеграції й диверсифікації.

Горизонтальна інтеграція супроводжується придбанням однією фірмою інших, що займаються тим самим бізнесом.

Різновидом горизонтальної інтеграції є диверсифікація (англ. diversification — розмаїтість), що означає об'єднання фірм, чиї технологічні процеси ніяк не зв'язані (наприклад, виробництво хімічних волокон і літаків).

Вертикальна інтеграція означає об'єднання фірм, зайнятих на цілому ряді етапів виробничого процесу знизу доверху (наприклад, від видобутку нафти до торгівлі нафтопродуктами).

Теорія множинності цілей головний упор робить на характері поводження вищого керівництва фірми. Поводження повинне бути таким, щоб урахувати інтереси всіх зацікавлених осіб: робітників, менеджерів, акціонерів і керівників. Ця теорія найбільше поширення одержала в Японії.