7.9 Теорія ринкових структур

Мікроекономіка досліджує поведінку фірми в різних ринкових ситуаціях. Оскільки кожна фірма керується метою максимізації прибутку, вона зацікавлена в прийнятному рівні цін.

Отже, ринкові структури або моделі - це умови, у яких здійснюється конкуренція.

Вибір моделі поведінки визначається двома головними обставинами:

- часовим фактором (короткостроковий або довгостроковий період);

- видом конкуренції (досконала або недосконала).

У короткостроковий період, якщо потрібно збільшити обсяг виробництва, фірма може досягти цього, збільшуючи лише змінні фактори ( праця, матеріали, сировина й т.п.). Постійні фактори ( розміри споруджень, кількість машин) змінити фірма не встигає.

У довгостроковому періоді, поведінка фірми інша: у відповідь на рівень виробництва, що постійно змінюється, вона має можливість змінити всі фактори виробництва. Тому всі вони стають змінними. У цей період фірма прагне мінімізувати витрати, комбінуючи фактори, заміщаючи працю капіталом і навпаки.

Вплив типу конкуренції на поведінку фірми більш складний.

Розглянемо раціональну поведінку фірми в умовах досконалої конкуренції. Ціль фірми – максимізувати розрив між цінами й витратами. На ринку досконалої конкуренції жодна з фірм не впливає на ціну своєї продукції. Що може зробити підприємець, щоб отримати максимальний прибуток? Він може тільки змінити обсяги виробництва. Тоді яку кількість продукції фірма повинна виробляти й продавати, щоб отримати максимальний прибуток? Для цього необхідно порівняти ринкову ціну на продукт і граничні витрати фірми.

Якщо фірма буде збільшувати на одну, дві, три й т.д. одиниці свою продукцію, то кожна наступна одиниця (скажемо, кожний новий телевізор) буде щось додавати як до загального доходу, так і до загальних витрат.

Якщо граничний доход більше граничних витрат, то кожний зроблений новий телевізор, додасть до загального доходу величину більше тієї, що він додає до загальних витрат. Виходить, різниця між граничним доходом (MR) і граничними витратами (МС), тобто прибуток (Р) збільшується:

P=MR-MC

Зворотне відбувається, коли граничні витрати вище граничного доходу.

Отже, максимум загального прибутку досягається тоді, коли наступає рівність між ціною й граничними витратами: Р = МС.

Якщо Р > МС, то виробництво необхідно розширювати.

Якщо Р < МС, то виробництво треба скорочувати.

Точка рівноваги фірми й максимальний прибуток досягається у випадку рівності граничного доходу й граничних витрат.

Коли фірма досягла такого співвідношення, вона не стане збільшувати виробництво, випуск буде стабільним, звідси й назва «рівновага фірми»:

MC=MR

Раціональна поведінка фірми в умовах недосконалої конкуренції інша. На монополістичному ринку фірма впливає на ціну своєї продукції. Якщо на ринку досконалої конкуренції додатковий доход від продажів крокуючих одна за одною одиниць продукції незмінний і дорівнює ринковій ціні, то на монополістичному ринку збільшення продажів знижує ціну, а виходить, - і додатковий , тобто граничний доход (MR). Це виникає тому, що при насиченому ринку монополіст може збільшити виробництво, тільки знижуючи ціни.

Існує два способи визначення обсягу виробництва, при яких фірма отримає максимальний прибуток.

При першому способі порівнюють валовий доход і валові витрати при кожному обсязі виробництва.

При другому способі визначають оптимальний обсяг виробництва, порівнюючи граничний доход і граничні витрати.

Отже, щоб дістати максимальний прибуток в умовах недосконалої конкуренції, обсяги виробництва й реалізації варто збільшувати доти, доки граничні витрати, пов'язані з виробництвом кожної додаткової одиниці, будуть менше, ніж граничний доход, одержаний від реалізації цієї одиниці продукції:

якщо MR > MC, виробництво варто розширювати;

якщо MR < MC, виробництво варто скорочувати;

якщо MR = MC, фірма отримає максимальний прибуток.