55. Виникнення, сутність та етапи розвитку меркантилізму.

Меркантилізм — економічна політика періоду становлення капіталізму, яка виявлялася в активному втручанні держави в господарське життя, головним напрямком державної політики вони вважали протекціонізм.

Крупнейшие представители направления: Томас Мэн, Антуан де Монкретьен, Уильям Стаффорд (1554—1612). Термин был предложен Адамом Смитом, критиковавшим труды меркантилистов. Этапы развития

1. XV-XVI ст. Ранний меркантилизм. Другими словами монетаризм. Основные положения: всестороннее ограничение импорта товаров; вывоз золота и серебра из страны карался смертной казнью; установление высоких цен на экспортируемые товары. Главной являлась теория денежного баланса, которая обосновала политику, направленную на увеличение денежного баланса. В целях удержания денег в стране запрещался вывоз за границу товаров, и сумму, вырученную за товар, тратить на покупку местных товаров.

2. 2я пол. XVI-XVII ст. Поздний меркантилизм. Основные положения: снятие жестких ограничений по импорту товара и вывозу денег; доминирует идея торгового баланса; появляется протекционизм экономической политики государства. Характерна система активного торгового баланса, который обеспечивался путем вывоза готовых изделий своей страны и при помощи посреднической торговли в связи с чем разрешается вывоз денег за границу. Появляется принцип покупки дешевле в одной стране и продажи дороже в другой.

Основні положення Багатство меркантилісти не відділяли від грошей, тобто в тодішніх умовах від монетарних металів — золота та срібла. Відповідно багатство держави це кількість дорогоцінних металів, що є на її території. Для того, щоб багатство збільшувалося, надходження золота та срібла в країну має перевищувати їх відтік. Оскільки більшість країн не мають відповідних копалин (це стосувалося й країн де меркантилізм зародився та набув найбільшого поширення: Франції, Англії), то головним джерелом золота та срібла меркантилісти вважали активний торговий баланс. Певне значний вплив на такі погляди справив історичний приклад Іспанії, що незважаючи на багаті родовища в американських колоніях витрачала своє золота та срібло на оплату імпорту.

З самого початку праці меркантилістів були не чисто науковими економічними дослідженнями, а мали вигляд трактатів порад для правителів. Тобто активна державна економічна політика була органічною частиною меркантилізму. Якщо правитель хотів аби його країна, і, відповідно, скарбниця, були повні золота та срібла він мав сприяти експорту, та обмежувати імпорт. Для обмеження імпорту меркантилісти пропонували введення високих мит на імпорт, перш за все предметів розкошу. Так само вони пропагували розвиток внутрішнього виробництва, знову ж таки в першу чергу предметів розкошу. Це мало як зменшити витрати на імпорт подібної продукції так і стати джерелом дорогоцінних металів завдяки експорту. В свій час меркантилізм зміг стати впливовою економічною теорією що дійсно впливала на політику багатьох європейських держав, перш за все Франції. В митній політиці завдяки меркантилізму вводилися високі ввізні і низькі вивізні мита. Надавалися пільги купцям, що здійснювали далекі подорожі, нерідко субсидувалися далекі заморські експедиції в пошуках ринків збуту або ж джерел дефіцитних східних товарів в обхід конкурентів. Для розвитку внутрішнього виробництва надавалися пільги певним галузям, нерідко відкривалися державні мануфактури та надавалися субсидії.

Наслідки політики меркантилізму були неоднорідними, якщо високі ввізні мита сприяли наповненню державної скарбниці і часом дійсно захищали внутрішнє виробництво, то державна підтримка і особливо державна організація виробництва зазвичай були неефективними. Створювалися мануфактури, що вимагали постійних пільг та субсидування. Зазвичай без державної підтримки або ж після смерті їх організатора вони досить швидко занепадали через збитковість.